Біотехнологія техногенного суспільства


План :

Вступ

1. Природа-технологія-культура

1.1 Функціонування біотехнологій

2. Епоха ноосфери.

2.1 Біотехнологія, як складова життя.

2.2 Відміність біотехнологій та хім. технологій.

2.3 Біотехнологія, як спосіб інженерії

3. Гуманістичні напрямки розвитку

3.1 Непередбачуваність процесів розвитку та використання біотехнологій

4. Небезпечність біотехнологій.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Хоча в сутності технології втілюється єдність природного і культурного, відношення технології з природою і культурою є суперечливим. Технологія в своєму функціонуванні породжує “світ технології”, відчужується від природи і людини. Результатом є руйнування єдності, цілісності природних систем, деградація природи. Вплив технології на культуру теж може бути деструктивним, руйнуючим.

Виникає парадоксальна ситуація: практичне освоєння людиною природи, раціоналізації технології обертається конфліктом як у відношенні технологія-природа, так і – технологія-культура.

1. Природа-технологія-культура

З одного боку, людський розум в формі науки дозволяє опанувати якісно вищі форми руху матерії, технологічно й втілювати. З другого, – ці нові технолога стають у певному відношенні ще більш руйнівними для природи і культури.

Пошуки адекватного людині і культурі технолога людської діяльності привели до новітньої біотехнології, до надії суспільства на те, що суперечність “природа-технологія-культура” може бути знята в процесі включення в існуючу систему технології біотехнології, перетворення її в базисну. Біотехнологія може бути технологічною основою не тільки системи технолога людської діяльності, але і основою, моделлю нового, порівнюючи з минулими етапами, відношення технології і культури.

Використання пізнаних біологічних законів для створення технічних і технологічних систем, включення біотехнології в існуючу систему технології обумовлює не лише подальшу експансію людини в природу, а нову якість самої природи. Масове перетворення живого, що відбувається в практиці біотехно-логічного виробництва і дослідження, створює нову частину природи – “штучне-живе”, біологічні системи, що є результатом людської конструкторської діяльності. Причому, ці штучні біологічні системи є не просто результатом поглиблення людського знання природи і нових шляхів їх практичного втілення. Слід підкреслити, що явище “штучного живого” являє собою результат втілення, своєрідний підсумок руху всієї людської культури, поза якою такі досягнення науки були б неможливі. Так, адекватне ставлення до штучного біологічного в межах наукового співтовариства можливе, якщо існує певний соціокультурний фон, включаючи відповідні світоглядні орієнтири, моральні, філософські оцінки. Поруч з ним, необхідною умовою об’єктивної оцінки “штучного живого” є достатній рівень біологічної культури суспільства.

1.1 Функціонування біотехнологій

Виходячи зі сказаного, уявляється можливим підкреслити 2 принципових положення, що пов’язані з розвитком і функціонуванням біотехнології. По-перше, біотехнологічний спосіб людської діяльності обумовлює формування певного пласта біологічного світу, який в абсолютному значенні вже не є природою. Природа стає штучною. Це, у свою чергу, веде до зміни не тільки змісту, а й способів взаємодії технології і культури. Тому, друга обставина, яку треба відмітити, полягає в тому, що штучна природа обумовлює існування світу нової культури – техно-логізованої культури.

Виникає проблема відношення природи і культури в умовах розвитку біотехнології як способу суб’єктивного впливу на світ. Одним з варіантів філософсько-світоглядного осмислення цієї проблеми є біосферно-неосферна концепція В. І.Вернадського. Оцінюючи її культурний сенс, П. О.Флоренський писав Вернадському: “… промышленность будущего, а может быть, ближайшего будущего станет биопромышленностью, …за электротехникой… идет биотехника… Мое убеждение, что ваш биосферический лозунг должен повести к эмпирическим поискам каких-то биоформ и биоотношений в недрах самой материи” [З]. Розмірковуючи в цьому напрямку, П. О.Флоренський припускавіснування біосфер: “особой части вещества, вовлеченной в круговорот культуры или, точнее, круговорот духа”. В такій формі П. О.Флоренський висловив думку про єдність нової якості технології і розвитку людського духа, культури. “Біосферичний лозунг” – світоглядний орієнтир на розуміння диференційованої, багаторівневої системи життя як єдиної, цілісної, що дозволяє не тільки виявити фундаментальні “біовідношення”, а й здійснити сходження до єдності біотехніки і людської культури, як одного з породжень біосфери – ноосфери.

2. Епоха ноосфери.

Н. М.Моісеєв вважає за можливе існування “епохи ноосфери” – епохи в історії людства, коли воно зуміє не тільки усвідомити необхідність переходу біосфери в новий стан, а й почне реалізовувати відповідно планетарну стратегію такого переходу. Дослідник вважає, що вчення В. І.Вернадського про ноосферу повинно поступово перетворитися в теорію розвитку ноосфери і переходу природи і суспільства в якісно новий стан, в певну синтетичну дисципліну, що поєднує природознавство, знання про суспільство і людину, математику, філософію, мистецтво. Тобто, теорія розвитку ноосфер” стане синтетичною наукою про людину:

“…ей предстоит сказать человеку, что он должен делать для того, чтобы остаться Человеком и приумножить в себе все человеческое, сохранитьРазум как самое замечательное порождение природы”. В теоретичному і практичному плані цей процес пов’язаний з введенням такого нового поняття, як коеволюція – сумісний гармонічний розвиток природи і суспільства. Від нього з необхідністю відбувається перехід до принципу екологічного імперативу, що визначає ту межу, переходити за яку людство не має права, бо це означає його загибель. Причому екологічний імператив вимагає нового мислення, переорієнтації більшості цінностей людини і з необхідністю веде до якогось морального імперативу, “морали епохи ноосферы” [4].

2.1 Біотехнологія, як складова життя.

Особливості біотехнології дозволяють їй бути основою такого способу людської діяльності, який може не діяти деструктивно на природу, людину, культуру. Можливості впливу біотехнології на життя людини дозволяють зробити висновок, що біотехнологія с частиною високої, тобто гуманної технології людської діяльності. Разом з тим, біотехнологія не тільки частина цієї технологи, а й спосіб формування нового середовища людської життєдіяльності, штучної природи. Ця штучна природа, як світ людської життєдіяльності, створюється, по-перше, в процесі якісної зміни традиційної технології під впливом біотехнології. Біологічні системи використовуються як засоби виробництва, продукти виробництва е результатом функціонування природних біологічних систем. По-друге, нове штучне природне середовище стає можливим в результаті формування на основі біотехнології екологічно чистого способу виробництва, що втілює нові принципи взаємодії суспільства і природи: біотехнологія є моделлю природної технології виробничих процесів, процесів людської життєдіяльності. По-третє, в процесі біологічного проектування і конструювання відбувається цілеспрямоване створення штучного живого. Науково-технологічні можливості біотехнології можуть бути втілені в нових напрямах біологічної еволюції, що спрямовується суб’єктом. Але біотехнологія не тільки створює нове зовнішнє середовище людської життєдіяльності. Вона може зберегти і покращити “внутрішній природний світ” людини, природне в ній.

Біотехнологія, таким чином, є спосіб суб’єктивного впливу на діяльність, спосіб практичного перетворення середовища, людської життєдіяльності, зміни самої людини.

2.2 Відміність біотехнологій та хім. технологій.

На відміну від хімічної технології, яка руйнує природу і, таким чином, позбавляє людину основного джерела збереження культури, біотехнологія є моделлю такої технології, що дозволяє природу відновлювати, тобто створює нові можливості для людини як суб’єкту розвитку культури. Біотехнологія дозволяє гармонізувати відношення людини і природи, тобто, і відношення технологія-культура. Втім, ці відношення завжди певною мірою суперечливі, оскільки використання біотехнології в певних умовах породжує негативні для людини наслідки.

В чому ж полягає новий тип взаємодії технології і культури в умовах, коли біотехнологія стає пануючою технологією? Слід відмітити, що по ходу практичного опанування суб’єктом законів більш високих форм руху матерії, коли оцінювалась соціальна значущість технології і культури, “центр ваги” зміщувався в бік визнання самоцінності технології, незважаючи на систему культури, в якій дана технологія функціонує. Принципово безмежні можливості біотехнології посилили оцінки, в яких абсолютизувалась роль технології в розвитку суспільства. В той же час, всебічний аналіз біотехнології дозволяє сподіватися на можливість

Зворотнього руху – від технології до культури. По-перше, біо-технологія є результатом розвитку всієї людської культури. Крім того, для реалізації її технологічних можливостей необхідна адекватна людській сутності культура – орієнтована на гуманістичні принципи. Біотехнологія сприяє дійсно такій спрямованості розвитку культури, адже створює природно-технологічні підвалини відношення до людини як до природно-культурної унікальності.

2.3 Біотехнологія, як спосіб інженерії

Саме біотехнологія, доводячи до абсолюта технологічність людської життєдіяльності – бо можна конструювати саму природу, сам світ такої життєдіяльності, живі системи – переконує в необхідності гуманізації технології, її включения в систему гуманної культури, роблячи людину головною проблемою існування новітньої технології. Таким чином, біотехнологія не тільки посилює процес технологізації людської життєдіяльності, ай створює можливість повороту від технологізації до гуманізації як реального шляху збереження і розвитку людини і культури.

3. Гуманістичні напрямки розвитку

Таким чином, якими б, в технологічному відношенні, високими не були оцінки біотехнології, головним залишається питання про її гуманістичний зміст. Це поставило на порядок денний біологічних досліджень такі проблеми, як збереження природного в людині, лікування спадкоємних захворювань та інше.

Оцінка морально-гуманістичного потенціалу біотехнології і можливість його реалізації передбачає виявлення того, чи є морально-гуманістичні орієнтири, виходячи з яких саморозвиток людини як особистості, індивідуальності є самоцінністю, соціальними регулятивами розвитку біотехнології. Зробити висновок про це можливо перш за все, судячи про “загальну стратегію” відношення суспільства до біотехнології – яке місце відводиться їй в структурі виробництва, в інших – невиробничих сферах, які взагалі проблеми збираються вирішити заїї допомогою, яке ставлення до біот-ехнології наукового співтовариства, держави. Розвиток біотехнології пов’язаний з фундаментальною наукою. Такі дослідження дуже витратні. Тому велику роль відіграє політика відношення До біотехнології. Так, в Японії зростання загальних асигнувань на біотехнології за один рік становить 15 %, кількість співробітників, які працюють в галузі біотехнології в головних біотехнологічних фірмах щорік збільшується на 26 %. Загальна кількість фірм, які певною мірою розвивають біотехнологію, становить 2,5 тисячі.

Яскравим показником реальності гуманістичної спрямованості біотехнології є те, що предметом осмислення стає проблема небезпеки біотехнології і включення певних аспектів проблеми людини в предмет біотехнологічного дослідження. Як можна судити, значна кількість досліджень з біотехнології, що здійснюються у технологічно розвинутих країнах, орієнтовані на людину, За прогнозами фахівців, саме в галузі біотехнолоп’ї людини слід чекати на майбутні найбільш значні успіхи. Так, в 1990 році за кордоном для лікування людей передбачалось використання більш 20 терапевтичних продуктів людини, які створені методами біотехнології, крім того – це діагностичні системи для всіх основних паталогій. Генна терапія вирішує проблему знищення у людей певних груп клітин (наприклад, пухлинних), штучного вироблення деяких органів для заміни ушкоджених, регенерацію тканин і органів. Генна терапія може усувати спадкоємні дефекти у подружжя, яке без цього не може мати дітей. Генна терапія робить можливим введення будь-яких заданих генів у запліднену яйцеклітину.

3.1 Непередбачуваність процесів розвитку та використання біотехнологій

Незважаючи на величезні можливості біотехнології допомогати людині, розвиток ії має непередбачений характер. Ці результати можуть бути спрямовані і проти людини. Як можна судити з наукової літератури, все, що стосується біологічної зброї, збільшення вірулентності збудників, надання їм стійкості до захисних сил організму і ліків, науково-технологічно легко зробити, так само, як можна маніпулювати стандартними сумішами реактивів, ферментів і пристосувань для клонування генів.

На основі вірусів, вводячи їм певні гени, можна одержати системи модифікації людини за будь-якими показниками – психічними, іммунними, фізичними, наприклад, – вже сьогодні можливо модифікувати вірус СНІДу таким чином, що він викликатиме у людини такі захворювання, які тільки можна уявити.

4. Небезпечність біотехнологій

Небезпека використання біотехнології пов’язана з тим, що у випадку проникнення генно-інженерного матеріалу в зовнішню природу вже неможливо розділити, де “штучне біологічне” – наслідки конструкторської діяльності біолога-дослідника, а де – природне живе. Так, розроблена технологія конструювання комах з практично будь-якою додатковою генетичною інформацією. При цьому – ідеальне маскування під природні процеси.

– Дуже небезпечні і так звані “молекулярні химери”. Так, одержано генетичну конструкцію, що кодує химерний білок, одна частина якого впізнає рецептор (в кожному випадку такий, як треба), а друга – такий, що вбиває клітину. Ввести подібну систему в вірус – чисто технічне питання. І ‘ситуація може стати безконтрольною.

Висновок

Таким чином, гуманістична перспектива біотехнології – це не єдина форма її майбутнього, бо в житті людини вона може привести до наслідків, які далекі від тих, що планувалися. Так, перспективним в екологічному відношенні є створення на Основі біотехнології нового технологічного засобу виробництва. Однак використання в наш час біотехнології в промисловості може мати і значні негативні наслідки. В результаті – негативний вплив на природу мутагенів і алергенів. Не кажучи” вже про те, що часто має місце порушення елементарних технологічних норм здійснення біотехнологічних промислових процесів, що може стати і стає причиною аварій, які загрожують здоров’ю і життю населення.

Причому, таке забруднення середовища не може бути локалізоване, небезпека набуває масштабного характеру. Зменшення потенційної небезпеки біотехнології вимагає високої технологічної культури взагалі. В умовах нерозвиненої технологічної культури небезпека біотехнології є більш реальною, ніж ті блага, які вона може забезпечити. Втім, очевидно, що біотехнологія сама собою не має альтернативи. Скажимо, недостатньо розвинена новітня біотехнологія, генна інженерія, як це має місце зараз на Україні, може стати однією з причин того, що наша країна не досягне рівня. розвинених країн світу. Втім, сам собою розвиток біотехнології не гарантує благ людині, суспільству.

Список використаної літератури

1. Уголев А. М – Естественные технологии биологических систем. – Л., 1987. – ,С-7;

2. Фромм Э. Иметь или быть? // Фромм Э. Иметь или быть? – М. 1986. – С.106;

3. Переписка В. И.Вернадского и П. А.Флоренского // Новый мир. – 1989. – № 2. – С. 198;

4. Моисеев Н. Н. Экология, нравственность, политика // Вопросы философии.- № 5- С. 7.

5. Сидоренко Л. І. Світоглядно-етичні засади біотехнологічної моделі природокористування.// Філософські читання пам’яті Павла Копніна. – К., 1997.- С.92-98.



Зараз ви читаєте: Біотехнологія техногенного суспільства