Передумови утворення української народності Середнє подніпров я те


ПЕРЕДУМОВИ УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОСТІ. СЕРЕДНЄ ПОДНІПРОВ’Я – ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ЯДРО. ВИНИКНЕННЯ НАЗВИ “УКРАЇНА” ТА ЇЇ ПОШИРЕННЯ.

Генезис і подальша еволюція етнічної спільності українців відбувалися в історичних умовах загального розвитку феодальної суспільно-економічної формації. Її закономірності визначили найголовніші періоди всіх етнічних процесів в Україні. Приблизно в XII-XIII ст. стали вирізнятися первісні ознаки народності, що стосувалися території, мови, культури, економіки, побуту та звичаїв. Хронологічно це збігалося з феодальною роздробленістю Київської Русі – своєрідним етапом у розвитку натурального способу виробництва. На той час іноземні загарбники, скориставшись ослабленням князівств і децентралізацією державної влади, поступово захоплюють східнослов’янські землі, що ще більше роз’єднує останні.

Особливо жахливих руйнувань зазнали давньоруські землі від монголо-татарської навали в першій половині XIII ст. Наслідком її став відрив південно-західного і західного регіонів від північно-східного. Утворивши велике державне об’єднання – Золоту Орду, кочівники фактично на півтора століття загальмували економічний, політичний і культурний поступ східнослов’янських земель. Надалі, щоб відстояти етнічну незалежність і самобутність у процесі формування своєї спільності, українському народові довелося також вести довготривалу виснажливу боротьбу проти литовських, польських, турецьких і угорських поневолювачів.

За таких тяжких умов йшло становлення етнічної території українців. У період феодальної роздробленості історично й географічно виділялися Київська, Переяславська, Чернігово-Сіверська, Волинська, Подільська та Галицька землі, Північна Буковина і Закарпаття. Природним осередком стало Середнє Подніпров’я, а суспільно-політичним, економічним і культурним центром регіону – Київ. Саме до нього тяжіли інші області.

У цей час з’являється назва “Україна”. Першу згадку про неї ми знаходимо в Київському літописі під 1187 р. Вона була пов’язана з Переяславським князівством. Кажучи про смерть у Переяславі князя Володимира Глібовича – захисника краю від кочівників-половців, літописець зазначив: “И плакашася по нем вси Переяславци.., о нем же Оукраина много постона” (Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей,- М, 1962.-Т. 2.-С. 653). Під 1189 р. джерело називає “Украйною” частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. У літописах назва “Україна” неодноразово вживалась паралельно з терміном “Русь” і “Руська земля”. У наступні кілька століть вона застосовувалась переважно для визначення території Середнього Подніпров’я, а пізніше поширилася на всі південно-західні руські землі, в тому числі Північну Буковину та Закарпаття.

Приблизно з середини XVII ст., особливо у роки визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі (1648-1654), політонім “Україна” утверджується на більшості земель, де мешкали українці, визначає межі розселення місцевого етносу.

Виникнувши як народне поняття, назва “Україна” поступово набуває нового значення, закріплюється в свідомості народу, його фольклорі, а також в офіційних документах. У джерелах XIV-XVIII ст. одночасно існувало і третє ім’я – “Мала Русь”, яке спочатку вживалося щодо Галицько-Волинської землі, а згодом і Придніпров’я. Проте воно не набуло масового поширення.



Зараз ви читаєте: Передумови утворення української народності Середнє подніпров я те