Украинская символика

ПЛАН

1.Вступ.

2.Українська державна символіка.

3.Висновок.

ВСТУП

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи – не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов ` язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів.

Українська державна символіка

Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР,-

Відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний їїсим – вол, нині відомий під назвою “Тризуб” .

Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст. Його зображен –

Ня відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого – тризуб.

Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто

Мудрість, Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Жит – тя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної

Церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі –

Волинському, його зображення знайдено на варязь –

Кому мечі, в гербі французької королеви Анни, на

Надробку св. Еріка у Швеції та ін.

Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним, що хрест дове-лось об ` єднати з ним в один знак,- для сприйман –

Ня широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна

Чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум ` я-енергії, принцип вогню

І поступу.

У прямих предків сучасних українців-слов ` янсь –

Кого племені полян, званих також “русь” і “сколо – ти” , як і у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів, що “сіли” на трьох київсь –

Ких горах. Зверхники полян-русів, київські князі,

Так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці – Тризуб.

Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега. Тризуб зоб-ражався як в орнаментах тканин, килимів, карбу-вання, так у рукописних текстах книг, на монетах

І печатках, на ювілірних виробах, державних від –

Знаках, підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVII ст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавна символіка включає жовто-блакитні барви.

На відміну від однозначного слова “колір”,сло-во “барва” багатозначне. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова”барва” набув значен –

Ня матеріального барвника, це слово “фарба” , інший “варна” – зберіг лише його друге значення: певної групи людей.

У давніх аріїв було три барви (варни): біла –

Старшина, жреці – правителі, яких звали рахмани

(брахмани) ; червоно – малинова – воїни (шатри, кшаттії) ;чорна – сіячі та скотарі (вайш ` ї і шуд –

Ри).

Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів – зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг;

Гетьман мав срібно-білого прапора, військово-маг –

Натськи формування – червоно-білого, а військово –

Народні – червоно-чорного. Оскільки гетьман у пев –

Них ситуаціях мав виступити то від старшини, то

Від козацтва, то від селян, а то й від усіх зра –

Зу – він мав бунчуки білого, червоного, та чор-ного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольо –

Рів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по бі-лому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн)

У одному народі.

Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден зцих традиційних кольорів не став державною бар-вою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і на-родностей, які розвинулися з єдиної давньоарійсь –

Кої спільності, а друга – в тому, що за цими ко –

Льорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно – жовта.

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.

Коли ж нація почала оживати,- відродилась і сим –

Воліка. Національна барва з ` являється по всій Ук –

Раїні і, насамперед, у розписах церков та у цер-ковних речах – ризах, фарбованій різьбі іконоста –

Сів. Ця барва оживає також у творах мистецтва – мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто – блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрес-том.

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно –

Жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньо –

Віччя, коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки. Як відомо, Київ –

Щина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина – золотого лева на голу-бому полі. Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва. Збіг досить промовистий,

Якщо зважити, що ці землі на той час не були об ` єд

Нані в єдиній Український державі.

Жовто-блакитна барва була наствльки усвідом-леною як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто – блакитного прапора як

Державного символа, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомврності цього акту.

Висновок

Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв,

Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто – блакитна барва, як Укра –

Їнська національна символіка, утвердилась на всіх материках

Планети.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Зараз ви читаєте: Украинская символика