Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян знищення чи пошкодження об єктів


Реферат на тему:

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності. Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,-

Карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно,-карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років

1. Об’єкт злочину – громадська безпека в частині надання населенню достовірної інформації про загрозу злочинних посягань Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху І невпевненості, викликає недовіру діо органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.

2 Об’єктивна сторона злочину характеризується єдиною обов’язковою ознакою – суспільне небезпечною дією, яка полягає у Завідомо неправдивому повідомленні про терористичний акт.

Це повідомлення може бути зроблене будь-яким способом і доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло дальшого поширення. За своїм змістом воно стосується здійснення в майбутньому загальнонебезпечних дій, які становлять об’єктивну сторону терористичного акту, і є безсумнівно, очевидно неправдивим.

3. Суб’єкт злочину загальний,

4 Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. “Дри цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху в населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільне небезпечні наслідки у вигляді шкод-и громадській безпеці. Бажаючи настання таких наслідків – а це має місце тоді коли винний прагне дезорганізувати-діяльність підприємства установи, організації, викликати паніку,- він діє з прямим умислом

5. Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він, 1) спричинив тяжкі наслідки-, 2) вчинений повторно.

Тяжкі наслідки – поняття оціночне, їх наявність визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи Про поняття повторності. див ст 32 і коментар до неї.

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності –

Карається позбавленням волі на строк від двох до п ‘ яти років.

2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності -карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки –

Караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян-

Карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків,-

Карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітки; 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова; фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека.

2. Об’єктивна сторона злочину виражаться у таких формах: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у їхній діяльності (ч. 1 ст. 260); 3) створення не передбачених законом збройних формувань; 4) участь у їхній діяльності (ч. 2 ст. 260)-, 5) керівництво зазначеними формуваннями; 6)-їхнє фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки ч. З ст. 260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст – 260).

Поняття воєнізованих або збройних формувань дане в примітках ДО ст. 260. Однак, воно не містить вказівки на всі необхідні, Істотні і достатні ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, в примітках 1 і 2 до ст. 260 не вказується ознака, вказана в назві та диспозиціях ч 1 та ч. 2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені законами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.

З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: і) вони схожі не передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізоваї зі організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп – ЗС, СБ, ПВ, УДО, військ ІДО, внутрішніх військ МВС тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська, тощо При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це вказує, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування. Це вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій – заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; подавлення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.

Збройним, формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.

Частиною 4 ст. 260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі такої організації. Із врахуванням конкретних обставин справи, участь окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть у злочині, передбаченому ч 4 ст. 260.

Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності, фінансування див. коментар до ст. ст. 27, 28 і 255.

3. Суб’єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14-річно-го віку.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людини (ч. 5 ст. 260) характеризується непрямим умислом або необережністю, а до наслідків у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження – прямим або непрямим умислом або необережністю.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260).

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини Під іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження, спричинення великої матеріальної шкоди тощо.

8. У ч. 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальшй поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь в їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2) повідомлення про існування такого формування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування ‘(у даному випадку закон не передбачає як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне сприяння розкрито організації).

У ч. 6 ст. 260 не передбачено звільнення осіб, які керували воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.

Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р.

Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Напад на об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об’єктів-

Карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є безпека об’єктів, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Порушення не” доторканності таких об’єктів, протиправне насильницьке проникнення на них загрожує порушенням технологічного процесу порядку зберігання загальнонебезпечних предметів, а тим самим життю, здоров’ю, іншим правоохорошованим благам, всій громадській безпеці.

Об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення,- це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини та інші об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Про перелік таких об’єктів див. також коментар до ст. 236.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується нападом на зазначені об’єкти. Про поняття нападу див. коментар до ст. 257. При вчиненні цього злочину він полягає у подоланні опору охорони чи

Інших працівників відповідного об’єкта шляхом застосування насильства чи погрози, встановленні над усім таким об’єктом чи його частиною фактичного панування, отриманні можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона нападу на об’єкти, які становлять підвищену небезпеку для оточення, характеризується умисною виною ; спеціальною метою – захоплення, пошкодження або знищення таких об’єктів. При цьому винний розуміє, що його діяння спрямоване проти об’єкта, на якому розміщені загальнонебезпечні предмети, знає про потенційну шкідливість таких речовин. Тим самим він усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії та передбачає можливість заподіяння шкоди для громадської безпеки.

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р

Закон України ” Прооб’єкти підвищеноїнебезпеки” від 18січня 2001 р.

Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою КМ № 554 від 27липня 1995 р.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою КМ № І099від І5липня 1998р.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства-

Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем-

Караються позбавленням волі, на стро. к від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної иброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я,-

Караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення зід неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Виокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними в спеціальну :юрму пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку, порівняно з викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не охоплюються нормами про злочини проти власності.

2. Предметом злочину, передбаченого ст, 262, виступають: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні мате ріали.

Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) – це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші), До зброї, яка є предметом злочину, передбаченого ст. 262, належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, а також атипічна зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї. Це – гармати, міномети, кулемети, автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети та револьвери тощо.

Про поняття бойових припасів, вибухових речовин див. коментар до ст. 410,

Під вибуховими пристроями слід розуміти поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху – зовнішніми джерелами імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатор, капсуль-дето-натор, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо) та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки чому такі пристрої придатні для застосування.

Радіоактивні матеріали – це матеріали, здатні до самовільного поділу, що супроводжується виділенням тепла, а також альфа-, бета – і гама-випромінюванням, порядок обігу яких регламентовано спеціальними нормативними актами. Предметом аналізованого злочину радіоактивні матеріали є за умови, що кількість речовини та інтенсивність випромінювання настільки великі, що здатні заподіяти шкоду здоров’ю людини.

3. Об’єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів; 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння Шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262); 6) розбій (ч. З ст. 262).

Розбій з метою заволодіння вибуховим пристроєм кваліфікується за ст. 187.

Термінологія, яка використовується у законі для позначення відповідних дій у складі даного злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об’єктивну сторону злочинів проти власності. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 185-187, 189-191.

4. Суб’єктом цього злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а у разі його вчинення в інший спосіб – 16-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти небезпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повтор но; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262). Про поняття повторності і вчинення злочину за попередньою змовою гру пою осіб див., відповідно, ст. ст. 32 і 28 та коментар до них.

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

Особливо кваліфікованим видом вимагання предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) с вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я (ч. З ст. 262). Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, кваліфікується 2а ст. 189.

Положення про дозвільну систоіу Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992 р.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, пепеве-зення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС №662 від 21 серпня 1998 р.

Постанова ПВС№ 6 від 8 липня 1994р. ‘Просудову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.



Зараз ви читаєте: Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян знищення чи пошкодження об єктів