Модель кругового потоку як макроекономічний інструмент екологічної політики


МОДЕЛЬ КРУГОВОГО ПОТОКУ ЯК МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Зіновчук Н. В

Кандидат економічних наук

Інститут підприємництва та сучасних технологій (м. Житомир)

Сучасна екологічна політика в розвинених країнах світу спрямована на досягнення сталості екологічної, економічної та соціальних систем. Сталість визначається як певні суспільні відносини, при яких природні ресурси не виснажуються, не порушується цілісність екосистем та не відбувається руйнівне втручання в екологічні процеси і функції, навколишнє природне середовище займає центральне місце в економіці і розглядається як частина системи, що підтримує існування суспільства та забезпечує його благополуччя протягом довгого часу. Практична реалізація цілей, досягнення яких сприяє сталому розвитку суспільства, вимагає економічних перетворень, які б передбачали перерозподіл ресурсів і були спрямовані на реструктуризацію економіки, в основу якої має бути покладене співставлення екологічних можливостей країни з економічними потребами її населення.

Важливим питанням, пов’язаним з досягненням сталих процесів у суспільстві, є вибір інструментів, за допомогою яких можливо було б вирішувати макроекономічні проблеми екологічної політики. До загальновідомого інструментарію макроекономічного аналізу відносять модель кругових потоків, модель пропозиції та попиту, хрест Кейнса, модель IS-LM, криві Філліпса, Лафера, модель Слоу та інші. Моделі використовуються для розкриття теоретичних перспектив економічного росту та підбору певних політичних, економічних та фінансових інструментів для його забезпечення. Але, характеризуючи макроекономічні залежності в довгостроковому та короткостроковому періоді, названі моделі не враховують можливості виникнення екологічних конфліктів та необхідності вирішення проблем, пов’язаних з ними. Тому проблема використання моделей макроекономічного аналізу в екологічній політиці є такою, що потребує окремого вивчення.

Деякі науковці застосовують макроекономічні моделі, попередньо доповнюючи їх елементами екологічних обмежень, для дослідження еколого-економічних тенденцій [1]. Визнаючи правомірність даного концептуального підходу, проаналізуємо значимість моделі кругових потоків при розробці заходів щодо реалізації екологічної політики.

Модель кругових потоків описує залежність між сукупними витратами (сукупним попитом), сукупним випуском продукції (сукупною пропозицією) та сукупними доходами. Модель слугує для доказу:

– єдності натурально-речових та вартісно-грошових макроекономічних пропорцій;

– взаємозв’яку та взаємообумовленості сфер та потоків відтворення руху ресурсів, товарів та доходів;

– необхідності узгодження економічних інтересів виробників та споживачів;

– рівноваги сукупної пропозиції та сукупного попиту [2];

– можливості уряду розподіляти доходи, здійснювати перерозподіл ресурсів та регулювати рівень економічної діяльності [3].

Аналіз моделі дозволяє зробити висновок про важливість стабілізації сукупного попиту в макроекономічній політиці. Але, враховуючи вище згадані залежності, можна також зробити припущення, що зміна структури сукупного попиту обумовить зміну сукупної пропозиції, тобто відбудуться певні структурні зміни на ринках ресурсів, товарів та доходів. Такі зміни повинні розпочатися з появи так званих екологоорієнтованих потреб, які умовно можна поділити на еколого-економічні та еколого-соціальні, і які виникають як у споживачів, так і у виробників та органів державної і місцевої влади (табл.1).

1. Перелік екологоорієнтованих потреб суспільства

Види потреб

Еколого-економічні потреби

У товарах і послугах

Еколого-соціальні потреби

у товарах і послугах

Потреби споживачів

1. Екологічно чисті продукти харчування

2. Екологічно чисті товари народного споживання

3. Засоби захисту людини у забрудненому довкіллі (фільтри для очищення води, кондиціонери тощо)

4. Загальнокультурна екологічна освіта та виховання

5. Екологічний інформаційний сервіс

6. Заповідники, зоопарки, ботанічні сади, національні парки, рекреаційні зони

Потреби виробників

1. Екотехніка (устаткування та обладнання для контролю за забрудненням навколишнього середовища; техніка, яка забезпечує енерго – і ресурсозбереження та повторне використання промислових і побутових відходів; очисне обладнання)

2. Екотехнології (технології по захисту, дезактивації та рекультивації грунтів; технології, які забезпечують зниження ресурсо – та енергомісткості продукції; технології по рециклюванню промислових і побутових відходів; технології по виробництву екологічно чистих продуктів харчування, споживчих товарів, сировини)

3. Нові види сировинних та енергетичних ресурсів

4. Екологічні послуги (очищення забруднених грунтів та води; видалення відходів та відведення стічних вод; реклама екологічної продукції та товарів; екологічне маркування товарів)

5. Загальнофахова екологічна освіта

6. Професійно-орієнтовнаекологічна освіта

7. Екологічний інформаційний сервіс

8. Екологічний аудит

Потреби органів державної та місцевої влади

1. Екотехніка (устаткування та обладнання, яке забезпечує моніторинг природного навколишнього середовища; техніка, яка забезпечує енерго – і ресурсозбереження та повторне використання промислових і побутових відходів; очисне обладнання)

2. Екотехнології (технології по захисту, дезактивації та рекультивації грунтів; технології, які забезпечують зниження ресурсо – та енергомісткості продукції; технології по рециклюванню промислових і побутових відходів)

3. Екологічні послуги (очищення забруднених грунтів та води; видалення відходів та відведення стічних вод; озеленіння та лісонасадження, наведення порядку на дорогах, у міських природних парках і річках; проведення постійного моніторингу)

4. Професійно-орієнтовна екологічна освіта

5. Екологічний інформаційний сервіс (створення інформаційної бази про стан та динаміку змін природного навколишнього середовища; аналіз об’єктів, причин та наслідків порушень екологічного благополуччя територій; оцінка стійкості екологічних систем та ефективності природоохоронних заходів)

За умов можливості їх задоволення, потреби стають попитом і, таким чином, розпочинають низку зрушень у кругообігу “сукупний попит – сукупна пропозиція – скупні доходи”. Збільшення споживчих витрат на екологічно чисті продукти харчування та екологобезпечні продукти народного споживання обумовлять розширення ринку таких продуктів, а збільшення виручки від їх реалізації призведе до зростання обсягів їх виробництва. Зростання обсягів виробництва екологічної продукції буде пов’язане, з одного боку, зі збільшенням грошових ресурсів, які спрямовуватимуться на придбання саме тих ресурсів, що забезпечують виробництво екологічно чистих продуктів харчування та товарів народного споживання. Певні зрушення відбудуться і в структурі ринку ресурсів. Найбільшим попитом будуть користуватися ті ресурси, які забезпечать виробництво екологічних товарів та послуг (наприклад, екологічно чисті земельні ресурси).

Сталий розвиток передбачає мінімальне використання вичерпних невідновлювальних та оптимальне використання відновлювальних ресурсів. Але не гарантовано, що зміни на ринку природних ресурсів саме в такому напрямку будуть відбуватися автоматично. Тому потрібно здійснювати певний коригуючий вплив на попит підприємств у виробничих ресурсах та на попит домогосподарств для того щоб економічно та психологічно підготувати їх екологоорієнтовані потреби, а отже створити умови, які б стимулювали виробництво екологічно чистої продукції. Функцію по здійсненню впливу на попит та пропозицію повинна взяти на себе держава. Вона може ініціювати, а при необхідності підтримувати та впливати на процес структурних зрушень у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Використовуючи фінансово-економічні інструменти (податки, трансферти, дотації, субсидії, субвенції), держава може надавати початковий стимул для виникнення екологоорієнтованих потреб суспільства і допомогти створити умови для їх трансформації у попит. Уряд може підвищити (а отже змінити) сукупний попит через збільшення державних видатків, зниження податків, збільшення пропозицій грошей. Таким чином, для того, щоб збільшити екологооріентований попит урядові потрібно:

– збільшити державні видатки на екологічно чисті продукти харчування та екологобезпечні товари народного споживання та екологічні послуги;

– знизити податки підприємствам, які випускають екологічну продукцію та надають екологічні послуги;

– надавати безвідсоткові чи пільгові кредити підприємствам, які випускають екологобезпечні товари.

Модель кругових потоків дозволяє відповісти на питання хто і як може здійснювати коригуючий вплив на пропозицію та попит, але не розкриває механізм такого впливу. Звернення до інших інструментів макроекономічного аналізу дозволяє більш детально розглянуті можливості впливу на сукупний попит, сукупну пропозицію та сукупні доходи.

ПОСИЛАННЯ:

1. Шостак Л. Б. Регулирование экономического роста в условиях природно-ресурсных ограничений./Под ред. Б. М. Данилишина. – К.:СОПС Украины НАН Украины, 1998. – С.24

2. Основы экономической теории: политэкономический аспект: Учебник/ Отв. ред. Г. Н.Климко. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.:Знання-Прес, 2001.- С.298

3. Макконнелл К., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с анг. 11-го изд. Т. I. -М.: Республика, 1992. – С.102



Зараз ви читаєте: Модель кругового потоку як макроекономічний інструмент екологічної політики