Підприємство як суб єкт та об єкт ринкової економіки

Під­при­єм­с­т­во як об’­єкт і су­б’єкт ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки

План

Вве­ден­ня

1. Під­при­єм­с­т­во – го­ло­вна еко­но­мі­ч­на оди­ни­ця кон’­ю­н­к­ту­ри ри­н­ку.

1) Сут­ність і со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ні фо­р­ми під­при­єм­с­т­ва. Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва;

2) Ви­ди під­при­ємств. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва та їх роль в еко­но­мі­ч­но­му про­гре­сі;

3) За­ко­но­да­в­че ре­гу­лю­ван­ня ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств.

2. Си­с­те­ма управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом в умо­вах ри­н­ку.

1) Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом і са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Ме­не­дж­мент і ма­р­ке­тинг в управ­лін­ні під­при­єм­с­т­вом;

2) Ада­п­та­ція під­при­ємств до ри­н­ко­вих від­но­син;

3. Під­при­єм­с­т­во як ос­но­в­на го­с­по­дар­сь­ка оди­ни­ця ма­к­ро­еко­но­мі­ки.

1) Со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ні й ор­га­ні­за­цій­ні фо­р­ми під­при­єм­с­т­ва, йо­го тру­до­вий ко­ле­к­тив;

2) Вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ка стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва й обіг йо­го ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів;

3) Ви­ди під­при­ємств і їх роз­ви­ток в умо­вах ри­н­ку.

4. Еко­но­мі­ч­на во­ля під­при­ємств і під­при­єм­ни­ц­т­во. Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом у су­час­них умо­вах.

1) Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом, йо­го го­с­по­дар­сь­ка, еко­но­мі­ч­на і со­ці­а­ль­на ді­я­ль­ність;

2) Ада­п­та­ція під­при­єм­с­т­ва до ри­н­ко­вих від­но­син, під­при­єм­с­т­во і дер­жа­ва;

3) Ма­р­ке­тинг і ме­не­дж­мент в управ­лін­ні під­при­єм­с­т­вом;

4) Еко­но­мі­ч­ні про­бле­ми під­при­єм­ни­ц­т­ва та шля­хи їх ви­рі­шен­ня.

Ви­сно­вок

Введення

Під­при­єм­с­т­во – го­ло­вна еко­но­мі­ч­на оди­ни­ця кон’­ю­н­к­ту­ри ри­н­ку

1) Сут­ність і со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ні фо­р­ми під­при­єм­с­т­ва. Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва

Під­при­єм­с­т­во за­ймає центра­ль­не мі­с­це в на­род­но­госпо­дар­сь­ко­му ком­пле­к­сі будь-­якої кра­ї­ни. Це пе­р­вин­налан­ка су­с­пі­ль­но­го по­ді­лу пра­ці. Са­ме тут ство­рю­єть­ся на­ці­о­на­ль­ний до­ход. Під­при­єм­с­т­во ви­сту­пає як ви­ро­б­ник і за­без­пе­чує про­цес від­тво­рен­ня на ос­но­ві са­мо­оп­ла­т­но­с­ті й са­мо­стій­но­с­ті.

Від ус­пі­ху окре­мих під­при­ємств за­ле­жить об­сяг ство­рю­ва­но­го ва­ло­во­го на­ці­о­на­ль­но­го про­ду­к­ту, со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ний роз­ви­ток су­с­пі­ль­с­т­ва, сту­пінь за­до­во­ле­но­с­ті в ма­те­рі­а­ль­них і ду­хо­в­них бла­гах на­се­лен­ня кра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во як са­мо­стій­на го­с­по­дар­сь­ка оди­ни­ця во­ло­діє пра­ва­ми юри­ди­ч­ної осо­би, тоб­то во­но має пра­во ві­ль­но­го роз­по­ря­джен­ня май­ном, оде­р­жу­ва­ти кре­дит, вхо­ди­ти в до­го­ві­р­ні від­но­си­ни з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми. Во­но має ві­ль­ний роз­ра­ху­н­ко­вий ра­ху­нок у ба­н­ку, де зна­хо­дять­ся ко­ш­ти, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся для роз­ра­ху­н­ків з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми, на зар­пла­ту.

При­йн­я­то вва­жа­ти, що оп­ти­ма­ль­ни­ми є та­кі роз­мі­ри, що за­без­пе­чу­ють най­більш спри­я­т­ли­ві умо­ви для ви­ко­ри­с­тан­ня до­ся­г­нень на­у­ки й тех­ні­ки при мі­ні­ма­ль­них ви­тра­тах ви­ро­б­ни­ц­т­ва і при цьо­му до­ся­га­єть­ся ефе­к­ти­в­не ви­ро­б­ни­ц­т­во ви­со­ко­які­с­ної про­ду­к­ці­ї.

Під­при­єм­с­т­во яв­ляє со­бою та­ку фо­р­му ор­га­ні­за­ції го­с­по­дар­с­т­ва, при якій ін­ди­ві­ду­а­ль­ний спо­жи­вач і ви­ро­б­ник вза­є­мо­ді­ють за до­по­мо­гою ри­н­ку з ме­тою ви­рі­шен­ня трьох ос­но­в­них еко­но­мі­ч­них про­блем:, що, як і для ко­го ви­ро­б­ля­ти.

При цьо­му ні­хто з під­при­єм­ців і ор­га­ні­за­цій сві­до­мо рі­шен­ням ці­єї трі­а­ди еко­но­мі­ч­них про­блем не за­йня­тий (ко­ж­ний ви­рі­шує в сти­хії ри­н­ку на ін­ди­ві­ду­а­ль­но­му рі­в­ні).

У ри­н­ко­вій си­с­те­мі все має ці­ну. Рі­з­ні ви­ди люд­сь­кої пра­ці та­кож ма­ють ці­ну – рі­вень зар­пла­ти, та­риф на по­слу­ги. Ри­н­ко­ва еко­но­мі­ка для не­усві­до­м­ле­ної ко­ор­ди­на­ції лю­дей і під­при­ємств че­рез си­с­те­му цін і ри­н­ків. Як­що узя­ти всі рі­з­но­ма­ні­т­ні ри­н­ки, то оде­р­жи­мо ши­ро­ку си­с­те­му, що сти­хій­но за­без­пе­чує рі­в­но­ва­гу цін і ви­ро­б­ни­ц­т­ва шля­хом проб і по­ми­лок.

По за­со­бах уз­го­джен­ня між по­ку­п­ця­ми й про­дав­ця­ми (по­пи­ту та про­по­зи­ції) на ко­ж­нім із цих ри­н­ків ри­н­ко­ва еко­но­мі­ка ви­рі­шує од­но­ча­с­но всі три про­бле­ми:

1) що ро­би­ти? (ви­зна­ча­єть­ся що­ден­но го­ло­су­ван­ням за до­по­мо­гою гро­шей (шля­хом ви­бо­ру по­ку­п­цем то­ва­ру і йо­го по­ку­п­ки);

2) як ро­би­ти? (ви­зна­ча­єть­ся кон­ку­ре­н­ці­єю між ви­ро­б­ни­ка­ми (ко­ж­ний пра­г­не ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти но­ві­т­ні тех­но­ло­гії, ви­гра­ти ці­но­ву кон­ку­ре­н­цію і збі­ль­ши­ти при­бу­ток, зни­зи­ти ви­тра­ти ви­ро­б­ни­ц­т­ва);

3) для ко­го ро­би­ти? (ви­зна­ча­єть­ся спів­від­но­шен­ням по­пи­ту та про­по­зи­ції на ри­н­ках, фа­к­то­ра­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва (ро­бо­ча си­ла й за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва).

Ці ри­н­ки ви­зна­ча­ють рі­вень зар­пла­ти, ре­н­ти, від­со­т­ка і при­бу­т­ку, тоб­то дже­рел, із яких скла­да­ють­ся до­хо­ди. Ви­ро­б­ник уста­но­в­лює свої ці­ни, пе­ре­мі­ща­ю­чи свій ка­пі­тал у га­лу­зі з ви­со­ким при­бу­т­ком і, за­ли­ша­ю­чи не­ре­н­та­бе­ль­не ви­ро­б­ни­ц­т­во то­ва­ру. Усе це і ви­зна­чає, що ро­би­ти. При­бу­ток тут – ви­рі­ша­ль­ний фа­к­тор фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ри­н­ко­во­го го­с­по­дар­с­т­ва.

Від­по­ві­д­но до форм вла­с­но­с­ті в Укра­ї­ні мо­жуть ді­я­ти під­при­єм­с­т­ва на­сту­п­них ви­дів:

1) ін­ди­ві­ду­а­ль­ні, за­сно­ва­ні на осо­би­с­тій вла­с­но­с­ті і на йо­го пра­ці (без на­й­ман­ня);

2) сі­мей­ні, за­сно­ва­ні на вла­с­но­с­ті й пра­ці гро­ма­дян од­ні­єїро­ди­ни, що про­жи­ва­ють спі­ль­но;

3) при­ва­т­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті окре­мо­го гро­ма­дя­ни­на із пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли;

4) ко­ле­к­ти­в­не, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, чи ко­о­пе­ра­ти­ву ін­шо­го ста­ту­т­но­госу­с­пі­ль­с­т­ва;

5) дер­жа­в­не чи ко­му­на­ль­не, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­те­ри­то­рі­а­ль­них оди­ниць;

6) дер­жа­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на ре­с­пу­б­лі­кан­сь­кій (за­га­ль­но­де­р­жа­в­ній) вла­с­но­с­ті;

7) спі­ль­не, за­сно­ва­не на ба­зі об’­єд­нан­ня май­на рі­з­них форм вла­с­но­с­ті (змі­ша­на фо­р­ма вла­с­но­с­ті).

У за­ле­ж­но­с­ті від об­ся­гівви­ро­б­ни­ц­т­ва, кі­ль­ко­с­ті ро­бі­т­ни­ків під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ма­лим, се­ре­д­нім, ве­ли­ким. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва – чи­се­ль­ні­с­тю до 200 пра­цю­ю­чих (у про­ми­с­ло­во­с­ті й бу­ді­в­ни­ц­т­ві), до 50 чо­ло­вік (В ін­ших га­лу­зях ви­ро­б­ни­чої сфе­ри), до 100 чо­ло­вік (у на­у­ці), до 25 чо­ло­вік (не­ви­ро­б­ни­ча сфе­ра), до 15 чо­ло­вік (роз­дрі­б­на то­р­гі­в­ля).

Під­при­єм­с­т­ва ма­ють пра­во по­єд­ну­ва­ти свою ви­ро­б­ни­чу, на­у­ко­ву і ко­ме­р­цій­ну ді­я­ль­ність і ство­рю­ва­ти на­сту­п­ні об’­єд­нан­ня:

1) асо­ці­а­ція – до­го­ві­р­не об’­єд­нан­ня, ство­ре­не з ме­тою по­стій­ної ко­ор­ди­на­ції го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті; асо­ці­а­ція не має пра­ва втру­ча­ти­ся у ви­ро­б­ни­чу ді­я­ль­ність ко­ж­но­го з її уча­с­ни­ків;

2) ко­р­по­ра­ція – до­го­ві­р­не об’­єд­нан­ня на ос­но­ві спо­лу­чен­ня ви­ро­б­ни­чих, на­у­ко­вих і ко­ме­р­цій­них ін­те­ре­сів із де­ле­гу­ван­ням окре­мих по­в­но­ва­жень, центра­ль­ним ре­гу­лю­ван­ням ді­я­ль­но­с­ті ко­ж­но­го з уча­с­ни­ків;

3) кон­со­р­ці­ум – тим­ча­со­веста­ту­т­не об’­єд­нан­ня про­ми­с­ло­во­го й ба­н­ків­сь­ко­го ка­пі­та­лу для до­ся­г­нен­ня за­га­ль­ноїме­ти;

4) кон­церн – ста­ту­т­не об’­єд­нан­ня під­при­ємств про­ми­с­ло­во­с­ті, на­у­ко­вих ор­га­ні­за­цій, транс­по­р­ту, ба­н­ків, то­р­гі­в­лі й ін. на ос­но­ві по­вної за­ле­ж­но­с­ті від од­но­го чи гру­пи під­при­єм­ців.

Ко­ж­не під­при­єм­с­т­во для ви­рі­шен­няза­дач, зв’я­за­них із ви­ро­б­ни­ц­т­вом і ре­а­лі­за­ці­єю то­ва­рів і на­дан­ням по­слуг, по­ви­нне бу­ти уко­м­п­ле­к­то­ва­но ви­зна­че­ною кі­ль­кі­с­тю лю­дей, зда­т­них ви­ко­ну­ва­ти ці ро­бо­ти. За­йня­ті су­с­пі­ль­ною пра­цею на під­при­єм­с­т­ві пра­ців­ни­ки, ін­же­не­ри й слу­ж­бо­в­ці утво­рять тру­до­ві ко­ле­к­ти­ви цих під­при­ємств. У по­лі­тич­но-­еко­но­мі­ч­но­му ро­зу­мін­ні тру­до­вий ко­ле­к­тив – це су­ку­п­ний пра­ців­ник під­при­єм­с­т­ва й од­но­ча­с­но су­б’єкт еко­но­мі­ч­них від­но­син, що здій­с­нює за­га­ль­ну ді­я­ль­ність у дер­жа­в­них, ко­ле­к­ти­в­них, ко­о­пе­ра­ти­в­них під­при­єм­с­т­вах, спря­мо­ва­ну на за­до­во­лен­ня як осо­би­с­тих, так і ко­ле­к­ти­в­них, су­с­пі­ль­них по­треб.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив є скла­д­ною ор­га­ні­за­цій­ною й со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ною стру­к­ту­рою, у ко­т­ру вхо­дять пра­ців­ни­ки це­хів, бри­гад і ін­ших під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва. Для ко­ор­ди­на­ції, по­го­дже­но­с­ті між ни­ми ство­рю­єть­ся від­по­ві­д­на си­с­те­ма управ­лін­ня.

Пе­ре­хід від ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми управ­лін­ня до еко­но­мі­ч­них ме­то­дів на всіх рі­в­нях ви­ма­гає ши­ро­кої де­мо­к­ра­ти­за­ції всі­єї си­с­те­ми го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, здій­с­нен­ня управ­лін­ня че­рез ін­те­ре­си, все­бі­ч­ну ак­ти­ві­за­цію пра­ців­ни­ків – чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. То­му ве­ли­ке зна­чен­ня має впро­ва­джен­ня на під­при­єм­с­т­ві са­мо­вря­ду­ван­ня.

Ідея са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів зв’я­за­на з не­об­хід­ні­с­тю де­мо­к­ра­ти­зу­ва­ти си­с­те­му управ­лін­ня ви­ро­б­ни­чим про­це­сом на під­при­єм­с­т­ві. По­ки тру­до­вий ко­ле­к­тив не має до­ста­т­ніх по­в­но­ва­жень вла­с­ни­ка, він ли­ше ви­сту­пає в ро­лі ха­зя­ї­на, не бу­ду­чи ним ре­а­ль­но. І він не ста­не ним, до­ки не бу­дуть ану­льо­ва­ні всі ак­ти, що за­крі­п­лю­ють від­чу­жен­ня пра­ців­ни­ка від за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

2) Ви­ди під­при­ємств. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва та їх роль в еко­но­мі­ч­но­му про­гре­сі

В Укра­ї­ні в про­це­сі роз­де­р­жа­в­лен­ня еко­но­мі­ки най­ва­ж­ли­ві­шою со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ною ме­тоює пе­ре­да­ча зна­ч­ної ча­с­ти­ни дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам. Це ос­но­в­ний шлях по­до­лан­ня від­чу­жен­ня тру­дя­щих від вла­с­но­с­ті на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва й ре­зуль­та­тів пра­ці, від са­мо­го про­це­су пра­ці, від управ­лін­няви­ро­б­ни­ц­т­вом, від еко­но­мі­ч­ної вла­ди і т. д.

За­ко­на­ми Укра­ї­ни ви­зна­че­ні три ос­но­в­них ви­ди під­при­ємств: дер­жа­в­не, ко­ле­к­ти­в­не й ін­ди­ві­ду­а­ль­не. При цьо­му остан­ня гру­па має можливість ство­рен­ня ін­ди­ві­ду­а­ль­но­го, сі­мей­но­го і при­ва­т­но­го під­при­єм­с­т­ва.

Як­що більш ши­ро­ко роз­гля­ну­ти да­не пи­тан­ня, то мо­ж­на ви­ді­ли­ти на­сту­п­ні ви­ди під­при­ємств:

A) Оре­н­д­ні й ко­ле­к­ти­в­ні

Оре­н­да – пе­р­вин­ний ме­ха­нізм роз­де­р­жа­в­лен­ня вла­с­но­с­ті, за­сібутво­рен­ня й мно­жен­ня ко­ле­к­ти­в­ної вла­с­но­с­ті.

Від­по­ві­д­но до до­го­во­ру дер­жа­ва мо­же пе­ре­да­ва­ти на 10-15 ро­ків в оре­н­ду за від­по­ві­д­ну пла­ту в тим­ча­со­ве ко­ри­с­ту­ван­ня і во­ло­дін­ня тру­до­во­му ко­ле­к­ти­ву під­при­єм­с­т­ва, ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди й обо­ро­т­ні ко­ш­ти. В оре­н­д­но­му під­при­єм­с­т­ві за­сно­в­ни­ком йо­го стає тру­до­вий ко­ле­к­тив, що ре­єст­ру­єть­ся як ор­га­ні­за­ція оре­н­да­рів, тоб­то як са­мо­стій­наюри­ди­ч­наосо­ба.

Оре­н­да – рі­з­но­вид го­с­по­дар­сь­ко­го роз­ра­ху­н­ку, при цьо­му оре­н­дар під­при­єм­с­т­ва має пра­во са­мо­стій­но роз­по­ді­ля­ти го­с­по­дар­сь­кий роз­ра­ху­н­ко­вий до­ход, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти йо­го на роз­ви­ток ви­ро­б­ни­ц­т­ва, со­ці­а­ль­ні не­ста­т­ки й опла­ту пра­ці за сво­їм роз­су­дом (оре­н­да – фо­р­ма го­с­по­да­рю­ван­ня, а не вид вла­с­но­с­ті). Оре­н­да – це фі­к­со­ва­на оре­н­до­да­в­цем ве­ли­чи­на, уста­но­в­ле­на пла­та оре­н­да­рем на ви­зна­че­ний пе­рі­од.

Оре­н­д­ний ко­ле­к­тив пра­г­не по­ліп­шу­ва­ти й роз­ви­ва­ти ви­ро­б­ни­ц­т­во. Він має бі­ль­ше са­мо­стій­но­с­ті в по­рі­в­нян­ні з оре­н­д­ним під­при­єм­с­т­вом.

B) Ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва й то­ва­ри­с­т­ва з об­ме­же­ною від­по­ві­да­ль­ні­с­тю

У со­ці­а­ль­но орі­є­н­то­ва­ній ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці ак­ці­о­не­р­на вла­с­ність мо­же ви­ко­ну­ва­ти на­сту­п­ні фу­н­к­ції:

– во­на до­зво­ляє роз­ши­рю­ва­ти дже­ре­ла на­гро­ма­джен­ня за ра­ху­нок ко­ш­тів на­се­лен­ня шля­хом ку­пі­в­лі-­про­да­жу ак­цій;

– ак­ці­о­не­р­не під­при­єм­ни­ц­т­во спри­яє де­мо­к­ра­ти­за­ції управ­лін­ням під­при­єм­с­т­вом, спри­яє ство­рен­ню ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ної ба­зи, по­си­лен­ню за­ці­ка­в­ле­но­с­ті пра­цю­ю­чих у кра­що­му ви­ко­ри­с­тан­ні за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ро­бі­т­ни­ків, ча­су;

– усу­ває дис­про­по­р­цію в еко­но­мі­ці між по­пи­том та про­по­зи­ці­єю, між гру­пою А і В;

– більш ефе­к­ти­в­но ре­гу­лю­єть­ся кі­ль­кість гро­шей, а та­кож ця фо­р­ма спри­яє роз­ви­т­ку то­ва­р­но-­гро­шо­вих від­но­син.

В Укра­ї­ні іс­ну­ють та­кі ви­ди ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств: ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва від­кри­то­го ти­пу, де ак­ції по­ши­рю­ють­ся шля­хом від­кри­тої під­пи­с­ки, тоб­то шля­хом ку­пі­в­лі-­про­да­жу на бі­р­жі; ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва за­кри­то­го ти­пу, ак­ції яких по­ши­рю­ють­ся ли­ше се­ред сво­їх за­сно­в­ни­ків.

Ак­ція – го­ло­вний ат­ри­бут ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва. Це цін­ний па­пір без уста­но­в­ле­но­го те­р­мі­ну зве­р­тан­ня, що під­тве­р­джує па­йо­ву участь (па­йо­вий вне­сок) ак­ці­о­не­ра в ста­ту­т­но­му фо­н­ді ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва, що під­тве­р­джує член­с­т­во в ньо­му і пра­во на оде­р­жан­ня при­бу­т­ку у ви­ді ди­ві­де­н­дів. Ак­ція на­дає пра­во на участь у по­ді­лі май­на при лі­к­ві­да­ції то­ва­ри­с­т­ва.

Ви­ди ак­цій: імен­ні, на пред’яв­ни­ка, при­ві­ле­йо­ва­ні, про­с­ті. Як­що ак­ція імен­на, то в кни­гу ре­єст­ра­ції ак­цій по­ви­нні бу­ти вне­се­ні ві­до­мо­с­ті про ко­ж­ну імен­ну ак­цію: вла­с­ник, час при­дбан­ня, кі­ль­кість та­ких ак­цій у ко­ж­но­го ак­ці­о­не­ра.

При ре­єст­ра­ції ак­цій на пред’яв­ни­ка в кни­гу за­но­сять­ся ли­ше ві­до­мо­с­ті про їх­ню за­га­ль­ну кі­ль­кість.

На від­мі­ну від про­с­тої, при­ві­ле­йо­ва­на ак­ція дає її вла­с­ни­ку пе­ре­ва­ж­не пра­во на оде­р­жан­ня ди­ві­де­н­дів, а та­кож на пріо­ри­те­т­ну участь у роз­по­ді­лі май­на ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва у ви­па­д­ку йо­го лі­к­ві­да­ці­ї. Вла­с­ни­ки при­ві­ле­йо­ва­них ак­цій не бе­руть участь в управ­лін­ні ак­ці­о­не­р­ним то­ва­ри­с­т­вом.

Ди­ві­де­н­ди ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва ви­пла­чу­ють­ся тіль­ки за під­су­м­ка­ми ро­ку за ра­ху­нок при­бу­т­ку, що за­ли­ша­єть­ся пі­с­ля спла­ти по­да­т­ків і від­со­т­ків за ба­н­ків­сь­кий кре­дит.

Не­до­лі­ки ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств:

1) мі­ль­йо­ни дрі­б­них ак­ці­о­не­рів те­р­п­лять ба­н­к­рут­с­т­во, осо­б­ли­во під час еко­но­мі­ч­них криз;

2) ак­ці­о­не­р­ні ком­па­нії мо­жуть здій­с­ню­ва­ти рі­з­ні фі­нан­со­ві ма­хі­на­ції на фо­н­до­вих бі­р­жах.

C) До­го­ві­р­ні то­ва­ри­с­т­ва

Їх ство­рю­ють юри­ди­ч­ні й фі­зи­ч­ні осо­би, ко­ли во­ни шу­ка­ють ви­го­ду в спі­ль­ній ді­я­ль­но­с­ті на ри­н­ку, од­нак не ба­жа­ють втра­ча­ти сво­єї са­мо­стій­но­с­ті.

D) То­ва­ри­с­т­ва з об­ме­же­ною від­по­ві­да­ль­ні­с­тю

Це за­мкну­ті то­ва­ри­с­т­ва, що ство­рю­ють­ся об’­єд­нан­ням па­йо­вих вне­с­ків. Тут ак­ції не ви­пу­с­ка­ють­ся, ди­ві­де­н­ди не вста­но­в­лю­ють­ся, а при­бу­ток роз­по­ді­ля­єть­ся про­по­р­цій­но до вне­с­ків за­сно­в­ни­ків, що від­по­ві­да­ють по зо­бо­в’я­зан­нях під­при­єм­с­т­ва ли­ше ве­ли­чи­ною вкла­де­но­го ка­пі­та­лу. Са­ме це ро­бить цю фо­р­му під­при­єм­с­т­ва при­ваб­ли­вою й зру­ч­но­ю.

До по­ча­т­ку ре­єст­ра­ції то­ва­ри­с­т­ва ко­жен за­сно­в­ник по­ви­нен вне­с­ти не менш 30% сво­го вне­с­ку на ба­н­ків­сь­кий ра­ху­нок. Тіль­ки пі­с­ля цьо­го во­но ре­єст­ру­єть­ся у ви­ко­н­ко­мі на­род­них де­пу­та­тів за мі­с­цем йо­го пе­ре­бу­ван­ня.

3) За­ко­но­да­в­че ре­гу­лю­ван­ня ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств

За­кон Укра­ї­ни про під­при­єм­с­т­ва від 27.03.91

За­кон Укра­ї­ни “Про під­при­єм­с­т­ва” ство­рює рі­в­ні пра­во­ві умо­ви для ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств не­за­ле­ж­но від форм вла­с­но­с­ті на май­но й ор­га­ні­за­цій­них форм під­при­єм­с­т­ва. За­кон спря­мо­ва­ний на за­без­пе­чен­ня са­мо­стій­но­с­ті під­при­ємств, ви­зна­чає їх­ні пра­ва й від­по­ві­да­ль­ність у про­ве­ден­ні го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, ре­гу­лює від­но­си­ни під­при­ємств з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми й ор­га­ні­за­ці­я­ми, ор­га­на­ми дер­жа­в­но­го управ­лін­ня.

Під­при­єм­с­т­во – ос­но­в­на ор­га­ні­за­цій­на оди­ни­ця на­род­но­го го­с­по­дар­с­т­ва Укра­ї­ни. Під­при­єм­с­т­во – са­мо­стій­ний го­с­по­дар­сь­кий ста­ту­т­ний су­б’єкт, що має пра­ва юри­ди­ч­ної осо­би і здій­с­нює ви­ро­б­ни­чу, на­у­ко­ву і ко­ме­р­цій­ну ді­я­ль­ність із ме­тою оде­р­жан­ня від­по­ві­д­но­го при­бу­т­ку (до­хо­ду).

Під­при­єм­с­т­во має са­мо­стій­ний ба­ланс, роз­ра­ху­н­ко­вий і ін­ший ра­ху­н­ки в ба­н­ках, пе­ча­т­казі сво­їм на­ймену­ван­ням, а про­ми­с­ло­ве під­при­єм­с­т­во – та­кож то­ва­р­ний знак. Під­при­єм­с­т­во не має у своє­му скла­ді ін­ших юри­ди­ч­них осіб.

Під­при­єм­с­т­во здій­с­нює ви­ди го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, як­що во­ни не за­бо­ро­не­ні за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни і від­по­ві­да­ють ці­лям, пе­ред­ба­че­ним ста­ту­том під­при­єм­с­т­ва.

Від­по­ві­д­но фо­р­мам вла­с­но­с­ті мо­жуть ді­я­ти під­при­єм­с­т­ва та­ких ви­дів:

– ін­ди­ві­ду­а­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на при­ва­т­ній вла­с­но­с­ті фі­зи­ч­ної осо­би і ви­ня­т­ко­во йо­го пра­ці;

– сі­мей­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті й пра­ці гро­ма­дян Укра­ї­ни – чле­нів од­ні­єїро­ди­ни, що про­жи­ва­ють ра­зом;

– при­ва­т­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті окре­мо­го гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни, із пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли;

– ко­ле­к­ти­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву під­при­єм­с­т­ва, ко­о­пе­ра­ти­ву, ін­шо­го ста­ту­т­но­госу­с­пі­ль­с­т­ва, су­с­пі­ль­ної й ре­лі­гій­ної ор­га­ні­за­ції;

– дер­жа­в­не ко­му­на­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­те­ри­то­рі­а­ль­них оди­ниць;

– дер­жа­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на за­га­ль­но­де­р­жа­в­ній вла­с­но­с­ті;

– спі­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на ба­зі об’­єд­нан­ня май­на рі­з­них вла­с­ни­ків (змі­ша­на фо­р­ма вла­с­но­с­ті);

– під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян ін­ших дер­жа­в.

Від­по­ві­д­но об­ся­гамго­с­по­дар­сь­ко­гообо­ро­ту під­при­єм­с­т­ва й чи­се­ль­но­с­ті йо­го пра­ців­ни­ків (не­за­ле­ж­но від форм вла­с­но­с­ті) во­но мо­же бу­ти від­не­се­не до ка­те­го­рії ма­лих під­при­ємств.

До ма­лих під­при­ємств від­но­сять­ся но­во­ст­во­ре­ні й ді­ю­чі під­при­єм­с­т­ва:

– у про­ми­с­ло­во­с­ті й бу­ді­в­ни­ц­т­ві – із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 200 чо­ло­вік;

– в ін­ших га­лу­зях ви­ро­б­ни­чої сфе­ри – із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 50 чо­ло­вік;

– у на­у­ці і на­у­ко­во­муоб­слу­го­ву­ван­ні – із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 100 чо­ло­вік;

– у га­лу­зях не­ви­ро­б­ни­чої сфе­ри – із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 25 чо­ло­вік;

– у роз­дрі­б­ній то­р­гі­в­лі – із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 15 чо­ло­вік.

Під­при­єм­с­т­во ство­рю­єть­ся згі­д­но з рі­шен­ням вла­с­ни­ка (вла­с­ни­ків) май­на чи упо­в­но­ва­же­но­го ним (ни­ми) ор­га­ну, під­при­єм­с­т­ва-­за­с­но­в­ни­ка, ор­га­ні­за­ції чи рі­шен­ням тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву у ви­па­д­ках і по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­них цим і ін­шим за­ко­на­ми Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ство­ре­не в ре­зуль­та­ті при­му­со­во­го роз­ді­лу ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва від­по­ві­д­но до ан­ти­мо­но­по­ль­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ство­ре­не в ре­зуль­та­ті ви­хо­ду зі скла­ду ді­ю­чо­го під­при­єм­с­т­ва, ор­га­ні­за­ції од­но­го чиде­кі­ль­кох стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів, а та­кож на ба­зі стру­к­ту­р­ної оди­ни­ці ді­ю­чих об’­єд­нань від­по­ві­д­но до рі­шен­ня їх­ніх тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів, як­що на це є зго­да вла­с­ни­ка чи упо­в­но­ва­же­но­го нимор­га­ну.

Під­при­єм­с­т­во ді­с­тає пра­ва юри­ди­ч­ної осо­би з дня йо­го дер­жа­в­ної ре­єст­ра­ці­ї. Дер­жа­в­на ре­єст­ра­ція під­при­єм­с­т­ва здій­с­ню­єть­ся у ви­ко­нав­чо­му ко­мі­те­ті ра­йон­ної, мі­сь­кої Ра­ди на­род­них де­пу­та­тів по мі­с­це­зна­хо­джен­ню під­при­єм­с­т­ва.

Для дер­жа­в­ної ре­єст­ра­ції під­при­єм­с­т­ва ви­ко­нав­чо­му ко­мі­те­ту від­по­ві­д­но­го Ра­ди на­род­них де­пу­та­тів по­да­ють­ся за­ява, рі­шен­ня за­сно­в­ни­ка про ство­рен­ня й ін­ші до­ку­ме­н­ти.

У ви­па­д­ку від­су­т­но­с­ті в ма­ло­го під­при­єм­с­т­ва на мо­мент ре­єст­ра­ції вла­с­но­го при­мі­щен­ня во­на здій­с­ню­єть­ся по юри­ди­ч­ній ад­ре­сі од­но­го з йо­го за­сно­в­ни­ків.

Під­при­єм­с­т­во має пра­во ство­рю­ва­ти фі­лії, пред­ста­в­ни­ц­т­ва, від­ді­лен­ня й ін­ші ві­д­о­со­б­ле­ні під­роз­ді­ли із пра­вом від­крит­тя по­то­ч­них і роз­ра­ху­н­ко­вих ра­ху­н­ків.

Під­при­єм­с­т­во діє на ос­но­ві ста­ту­ту. Ста­тут за­твер­джу­єть­ся вла­с­ни­ком (вла­с­ни­ка­ми) май­на, а для дер­жа­в­них під­при­ємств – вла­с­ни­ком май­на при уча­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву.

У ста­ту­ті під­при­єм­с­т­ва ви­зна­ча­ють­ся вла­с­ник і на­ймену­ван­ня під­при­єм­с­т­ва, йо­го мі­с­це­зна­хо­джен­ня, пред­мет і ме­ти ді­я­ль­но­с­ті, йо­го ор­га­ни управ­лін­ня, по­ря­док їх фо­р­му­ван­ня, ком­пе­те­н­ція й по­в­но­ва­жен­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, по­ря­док утво­рен­ня май­на під­при­єм­с­т­ва, умо­ви ре­о­р­га­ні­за­ції й при­пи­нен­ня ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва.

Май­но під­при­єм­с­т­ва скла­дає ос­но­в­ні фо­н­ди й обо­ро­т­ні ко­ш­ти, а та­кож ін­ші цін­но­с­ті, ва­р­тість яких ві­до­бра­жа­єть­ся в са­мо­стій­но­му ба­ла­н­сі під­при­єм­с­т­ва.

Дже­ре­ла­ми фо­р­му­ван­ня май­на під­при­єм­с­т­ва є:

– гро­шо­ві й ма­те­рі­а­ль­ні вне­с­ки за­сно­в­ни­ків;

– до­хо­ди, отри­ма­ні від ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції, а та­кож від ін­ших ви­дів го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті;

– до­хо­ди від цін­них па­пе­рів;

– кре­ди­ти ба­н­ків і ін­ших кре­ди­то­рів;

– ка­пі­та­ль­ні вкла­ден­ня й до­та­ції з бю­дже­тів;

– над­хо­джен­ня від роз­де­р­жа­в­лен­ня й при­ва­ти­за­ції вла­с­но­с­ті;

– при­дбан­ня май­на ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва, ор­га­ні­за­ції;

– без­ко­ш­то­в­ні чи бла­го­дій­ні над­хо­джен­ня, по­же­р­т­ву­ван­ня ор­га­ні­за­цій, під­при­ємств і гро­ма­дян;

– ін­ші дже­ре­ла, не за­бо­ро­не­ні за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во має пра­во на ви­пуск вла­с­них цін­них па­пе­рів і ре­а­лі­за­цію їх юри­ди­ч­ним осо­бам і гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни й ін­ших дер­жа­в.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва скла­да­ють усі гро­ма­дя­ни, що сво­єю пра­цею бе­руть участь у йо­го ді­я­ль­но­с­ті на ос­но­ві тру­до­во­го до­го­во­ру (ко­н­т­ра­к­ту, уго­ди), а та­кож ін­ших форм, що ре­гу­лю­ють тру­до­ві від­но­си­ни пра­ців­ни­ка з під­при­єм­с­т­вом.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва із пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли:

– роз­гля­дає й за­твер­джує про­ект ко­ле­к­ти­в­но­го до­го­во­ру;

– роз­гля­дає й ви­рі­шує від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва пи­тан­ня са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву;

– ви­зна­чає й за­твер­джує спи­сок і по­ря­док на­дан­ня пра­ців­ни­кам під­при­єм­с­т­ва со­ці­а­ль­них пільг;

– бе­ре участь у ма­те­рі­а­ль­но­му й мо­ра­ль­но­му сти­му­лю­ван­ні про­ду­к­ти­в­ної пра­ці, за­охо­чує ви­на­хі­д­ни­ць­ку й ра­ці­о­на­лі­за­тор­сь­ку ді­я­ль­ність.

– Тру­до­вий ко­ле­к­тив дер­жа­в­но­го й ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва, у яко­му ча­с­т­ка дер­жа­ви у ва­р­то­с­ті май­на скла­дає по­над 50 від­со­т­ків:

– роз­гля­дає ра­зом із за­сно­в­ни­ком змі­ни й до­по­в­нен­ня ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва;

– ра­зом із за­сно­в­ни­ком під­при­єм­с­т­ва ви­зна­чає умо­ви най­му ке­рі­в­ни­ка;

– бе­ре участь у рі­шен­ні пи­тан­ня про ви­хід зі скла­ду під­при­єм­с­т­ва од­но­го чиде­кі­ль­кох стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів для ство­рен­ня но­во­го під­при­єм­с­т­ва;

– ра­зом із вла­с­ни­ком ви­рі­шує пи­тан­ня про вступ і ви­хід під­при­єм­с­т­ва з об’­єд­нан­ня під­при­ємств;

– при­ймає рі­шен­ня про оре­н­ду під­при­єм­с­т­ва, ство­рен­ня на ос­но­ві тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву ор­га­ну для пе­ре­хо­ду на оре­н­ду й ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва.

При ча­с­т­ко­во­му ви­ку­пі під­при­єм­с­т­ва тру­до­вий ко­ле­к­тив ді­с­тає пра­ва ко­ле­к­ти­в­но­го вла­с­ни­ка.

Ко­ле­к­ти­в­ний до­го­вір по­ви­ненді­я­ти на всіх під­при­єм­с­т­вах, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють на­й­ма­ну пра­цю, між чи вла­с­ни­ком, упо­в­но­ва­же­ним ним ор­га­ном і тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом, чи упо­в­но­ва­же­ним ним ор­га­ном і не мо­же су­пе­ре­чи­ти за­ко­но­дав­ст­ву Укра­ї­ни.

На всіх під­при­єм­с­т­вах ос­но­в­ним усу­с­пі­ль­не­ним по­ка­з­ни­ком фі­нан­со­вих ре­зуль­та­тів го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті є при­бу­ток (до­ход). По­ря­док ви­ко­ри­с­тан­ня до­хо­ду ви­зна­чає вла­с­ник чи під­при­єм­с­т­ва упо­в­но­ва­же­ний ним ор­ган від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва.

Дер­жа­в­ний вплив на ви­бір на­пря­м­ків і об­ся­гів ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­т­ку (до­хо­ду) здій­с­ню­єть­ся че­рез по­да­т­ки, по­да­т­ко­ві піль­ги, а та­кож еко­но­мі­ч­ні са­н­к­ції від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­но ви­зна­чає фонд опла­ти пра­ці без об­ме­жен­ня йо­го збі­ль­шен­ня з бо­ку дер­жа­в­них ор­га­нів. Мі­ні­ма­ль­ний роз­мір опла­ти пра­ці не мо­же бу­ти ни­ж­че про­жи­т­ко­во­го мі­ні­му­му, що вста­но­в­лю­єть­ся за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни. Під­при­єм­с­т­ва мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти та­ри­ф­ні ста­в­ки, по­са­до­ві окла­ди як орі­є­н­ти­ри для ди­фе­ре­н­ці­а­ції опла­ти пра­ці в за­ле­ж­но­с­ті від про­фе­сії, ква­лі­фі­ка­ції пра­ців­ни­ків, скла­д­но­с­ті й умов ви­ко­ну­ва­них ни­ми ро­біт і по­слуг.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­но здій­с­нює ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­не за­без­пе­чен­ня вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ка­пі­та­ль­но­го бу­ді­в­ни­ц­т­ва че­рез си­с­те­му пря­мих угод (ко­н­т­ра­к­тів) чи че­рез то­ва­р­ні бі­р­жі й ін­ші по­се­ре­д­ни­ць­кі ор­га­ні­за­ції Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во ре­а­лі­зує свою про­ду­к­цію, май­но за ці­на­ми й та­ри­фа­ми, що вста­но­в­лю­ють­ся са­мо­стій­но на до­го­ві­р­ній ос­но­ві, а у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни (за дер­жа­в­ни­ми ці­на­ми й та­ри­фа­ми). У роз­ра­ху­н­ках із за­ко­р­дон­ни­ми пар­т­не­ра­ми за­сто­со­ву­ють­ся ко­н­т­ра­к­т­ні ці­ни, що фо­р­му­ють­ся від­по­ві­д­но до умов і ці­нам сві­то­во­го ри­н­ку. На про­ду­к­цію під­при­ємств, що за­йма­ють мо­но­по­ль­не по­ло­жен­ня на ри­н­ку то­ва­рів, що ви­зна­ча­ють ма­с­ш­таб цін в еко­но­мі­ці і со­ці­а­ль­ній за­хи­ще­но­с­ті на­се­лен­ня, до­пу­с­ка­єть­ся дер­жа­в­не ре­гу­лю­ван­ня зго­д­не з За­ко­ном Укра­ї­ни “Про ці­ни і ці­но­у­т­во­рен­ня”. При цьо­му дер­жа­в­ні ці­ни по­ви­нні вра­хо­ву­ва­ти се­ре­д­ньо­га­лу­зе­ву со­бі­ва­р­тість про­ду­к­ції і за­без­пе­чу­ва­ти мі­ні­ма­ль­ний рі­вень ре­н­та­бе­ль­но­с­ті про­ду­к­ції, на яку во­ни по­ши­рю­ю­ть­ся.

Пи­тан­ня со­ці­а­ль­но­го роз­ви­т­ку, вклю­ча­ю­чи по­ліп­шен­ня умов пра­ці, жит­тя, здо­ро­в’я, га­ра­н­тії обо­в’я­з­ко­во­го ме­ди­ч­но­го стра­ху­ван­ня, стра­ху­ван­ня чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву та їх­ніх ро­дин, зва­жу­ють­ся тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом при уча­с­ті вла­с­ни­ка від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва, ко­ле­к­ти­в­но­му до­го­во­ру і за­ко­но­да­в­чим ак­там Укра­ї­ни.

Дер­жа­ва га­ра­н­тує не­до­то­р­кан­ність прав і за­кон­них ін­те­ре­сів під­при­єм­с­т­ва. Втру­чан­ня в го­с­по­дар­сь­ку й ін­шу ді­я­ль­ність під­при­єм­с­т­ва з бо­ку дер­жа­в­них, су­с­пі­ль­них і ко­о­пе­ра­ти­в­них ор­га­нів, по­лі­тич­них пар­тій і ру­хів не до­пу­с­ка­єть­ся, крім ви­па­д­ків, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

Зби­т­ки (вклю­ча­ю­чи очі­ку­ва­ний і не отри­ма­ний до­ход), при­не­се­ні під­при­єм­с­т­ву в ре­зуль­та­ті ви­ко­нан­ня ди­ре­к­тив дер­жа­в­них чи ін­ших ор­га­нів їх­ніх слу­ж­бо­вих осіб, що по­ру­ши­ли пра­ва під­при­єм­с­т­ва, а та­кож вна­слі­док не­на­ле­ж­но­го здій­с­нен­ня їх та­ки­ми ор­га­на­ми, слу­ж­бо­ви­ми осо­ба­ми, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом зо­бо­в’я­зань сто­со­в­но під­при­ємств, під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню за їх­ній ра­ху­нок. Су­пе­ре­ч­ки про від­шко­ду­ван­ня зби­т­ків зва­жу­ють­ся су­дом чи ар­бі­т­ра­жем від­по­ві­д­но їх­ній ком­пе­те­н­ці­ї.

Дер­жа­ва до­по­ма­гає роз­ви­т­ку ри­н­ку, здій­с­ню­ю­чи йо­го ре­гу­лю­ван­ня за до­по­мо­гою еко­но­мі­ч­них за­ко­нів і сти­му­лів, ре­а­лі­зує ан­ти­мо­но­по­ль­ну про­гра­му, за­без­пе­чує со­ці­а­ль­ну за­хи­ще­ність усіх тру­дя­щих. Дер­жа­ва за­без­пе­чує піль­го­ві умо­ви під­при­єм­с­т­вом, що впро­ва­джу­ють про­гре­си­в­ні тех­но­ло­гії, ство­рю­ють но­ві ро­бо­чі мі­с­ця, ви­ко­ри­с­то­ву­ють пра­цю гро­ма­дян, що ви­ма­га­ють со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту. Дер­жа­ва по­ви­нна сти­му­лю­ва­ти роз­ви­ток ма­лих під­при­ємств в Укра­ї­ні: да­ва­ти піль­ги при опо­да­т­ко­ву­ван­ні, оде­р­жан­ні дер­жа­в­них кре­ди­тів, ство­рює фо­н­ди до­по­мо­ги роз­ви­т­ку ма­лих під­при­ємств.

Під ко­ме­р­цій­ною та­є­м­ни­цею під­при­єм­с­т­ва ро­зу­мі­ють­ся ві­до­мо­с­ті, зв’я­за­нізви­ро­б­ни­ц­т­вом, тех­но­ло­гі­ч­ною ін­фо­р­ма­ці­єю, управ­лін­ням, фі­нан­са­ми й ін­шою ді­я­ль­ні­с­тю під­при­єм­с­т­ва, що не є дер­жа­в­ною та­є­м­ни­цею, але роз­го­ло­шен­ня (пе­ре­да­ча, ви­тік) які мо­же при­не­с­ти шко­ду йо­го ін­те­ре­сам.

Під­при­єм­с­т­во зо­бо­в’я­за­не:

– охо­ро­ня­ти на­вко­ли­ш­нє се­ре­до­ви­ще від за­бру­д­нен­ня й ін­ших шкі­д­ли­вих дій;

– від­шко­до­ву­ва­ти від­по­ві­д­но­му Ра­ді на­род­них де­пу­та­тів зби­т­ки, на­не­се­ні не­ра­ці­о­на­ль­ним ви­ко­ри­с­тан­ням зе­м­лі й ін­ших при­ро­д­них ре­сур­сів і за­бру­д­нен­ням на­вко­ли­ш­ньо­го се­ре­до­ви­ща;

– за­без­пе­чу­ва­ти без­пе­куви­ро­б­ни­ц­т­ва, са­ні­та­р­но-­гі­гі­є­ні­ч­ні но­р­ми і ви­мо­ги по за­хи­с­ту здо­ро­в’я йо­го пра­ців­ни­ків, на­се­лен­ня і спо­жи­ва­чів про­ду­к­ці­ї.

Ко­н­т­роль за окре­ми­ми сто­ро­на­ми ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва здій­с­ню­ють дер­жа­в­на по­да­т­ко­ва ін­спе­к­ція, дер­жа­в­ні ор­га­ни, на які по­кла­де­не спо­сте­ре­жен­ня за без­пе­кою ви­ро­б­ни­ц­т­ва й пра­ці, про­ти­по­же­ж­ною й еко­ло­гі­ч­ною без­пе­ко­ю.

Лі­к­ві­да­ція й ре­о­р­га­ні­за­ція (з’єд­нан­ня, роз­діл, ви­хід, пе­ре­тво­рен­ня) під­при­єм­с­т­ва про­во­дять­ся за рі­шен­ням вла­с­ни­ка і при уча­с­ті тру­до­во­го чи ко­ле­к­ти­ву за рі­шен­ням су­ду, ар­бі­т­ра­жу. Під­при­єм­с­т­во лі­к­ві­ду­єть­ся та­кож у ви­па­д­ках:

– ви­знан­ня йо­го ба­н­к­ру­том;

– як­що при­йн­я­те рі­шен­ня про за­бо­ро­ну ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва че­рез не­ви­ко­нан­ня умов, уста­но­в­ле­них за­ко­но­дав­ст­вом, і в пе­ред­ба­че­ний рі­шен­ням те­р­мін не за­без­пе­че­ний ви­ко­нан­ня цих чи умов не змі­не­ний вид ді­я­ль­но­с­ті;

– як­що рі­шен­ням су­ду бу­дуть ви­зна­ні не­дій­с­ни­ми до­ку­ме­н­ти й рі­шен­ня про ство­рен­ня під­при­єм­с­т­ва.

За­кон Укра­ї­ни про під­при­єм­ни­ц­т­во

Дій­с­ний За­кон ви­зна­чаєза­га­ль­ні пра­во­ві, еко­но­мі­ч­ні і со­ці­а­ль­ні по­ча­т­ки здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті (під­при­єм­ни­ц­т­ва) гро­ма­дя­на­ми і юри­ди­ч­ни­ми осо­ба­ми на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, уста­но­в­лює га­ра­н­тії во­лі під­при­єм­ни­ц­т­ва і йо­го дер­жа­в­ної під­три­м­ки.

Під­при­єм­ни­ц­т­во – це са­мо­стій­на іні­ці­а­ти­ва, си­с­те­ма­ти­ч­на, на вла­с­ний ри­зик ді­я­ль­ність по ви­ро­б­ни­ц­т­ву про­ду­к­ції, ви­ко­нан­ню ро­біт, на­дан­ню по­слуг і за­нят­тя то­р­гі­в­лею з ме­тою оде­р­жан­ня при­бу­т­ку.

Су­б’єк­та­ми під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті (під­при­єм­ця­ми) мо­жуть бу­ти:

– гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, ін­ших дер­жав, не об­ме­же­ні за­ко­ном у пра­во­зда­т­но­с­ті чи діє­зда­т­но­с­ті;

– юри­ди­ч­ні осо­би усіх форм вла­с­но­с­ті, уста­но­в­ле­них За­ко­ном Укра­ї­ни “Про вла­с­ність”.

У від­но­шен­ні юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян, для яких під­при­єм­ни­ць­ка ді­я­ль­ність не є ос­но­в­ною, дій­с­ний за­кон за­сто­со­ву­єть­ся до ті­єї ча­с­ти­ни їх­ньої ді­я­ль­но­с­ті, що за сво­їм ха­ра­к­те­ром єпід­при­єм­ни­ць­ко­ю.

Не до­пу­с­ка­єть­ся за­нят­тя під­при­єм­ни­ць­кою ді­я­ль­ні­с­тю на­сту­п­них ка­те­го­рій гро­ма­дян: по­са­до­вих осіб, вій­сь­ко­во­с­лу­ж­бо­в­ців, ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри, су­ду, дер­жа­в­ноїбез­пе­ки, вну­т­рі­шніх справ, дер­жа­в­но­го ар­бі­т­ра­жу, дер­жа­в­но­го но­та­рі­а­ту, а та­кож ор­га­нів дер­жа­в­ноївла­ди й управ­лін­ня, по­кли­ка­них здій­с­ню­ва­ти ко­н­т­роль за ді­я­ль­ні­с­тю під­при­ємств.

Осо­би, яким суд за­бо­ро­нив за­йма­ти­сяви­зна­че­ною ді­я­ль­ні­с­тю, не мо­жуть бу­ти за­ре­є­с­т­ро­ва­ні як під­при­єм­ці із пра­вом здій­с­нен­ня від­по­ві­д­но­го ви­ду ді­я­ль­но­с­ті до за­кін­чен­ня те­р­мі­ну, уста­но­в­ле­но­го ви­ро­ком су­ду.

Під­при­єм­ці ма­ють пра­во без об­ме­жень при­йма­ти рі­шен­ня і здій­с­ню­ва­ти са­мо­стій­но будь-­яку ді­я­ль­ність, що не су­пе­ре­чить чин­но­му за­ко­но­дав­ст­ву. Осо­б­ли­во­с­ті ре­гу­лю­ван­ня окре­мих ви­дів під­при­єм­ни­ц­т­ва вста­но­в­лю­ють­ся за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

Ді­я­ль­ність по ви­го­то­в­лен­ню і ре­а­лі­за­ції на­р­ко­ти­ч­них за­со­бів, вій­сь­ко­вої зброї й боє­при­па­сів до неї, ви­бу­хо­вих ре­чо­вин мо­же здій­с­ню­ва­ти­ся тіль­ки дер­жа­в­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми.

Без спе­ці­а­ль­но­го до­зво­лу (лі­це­н­зії), ви­да­но­го ка­бі­не­том мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни чи упо­в­но­ва­же­ним ним ор­га­ном не мо­жуть здій­с­ню­ва­ти­ся:

– по­шук і екс­плу­а­та­ція ро­до­вищ ко­ри­с­них ко­па­лин;

– ви­ро­б­ни­ц­т­во і ре­монт, ре­а­лі­за­ція спор­ти­в­ної, ми­с­лив­сь­кої, во­г­не­па­ль­ної зброї і боє­при­па­сів до неї, а та­кож хо­ло­д­ної зброї;

– ви­го­то­в­лен­ня й ре­а­лі­за­ція ме­ди­ка­ме­н­тів і хі­мі­ч­них ре­чо­вин;

– ви­го­то­в­лен­ня пи­ва й про­ви­на;

– ви­го­то­в­лен­ня спир­ту, го­рі­л­ча­них, лі­ке­р­них і ко­нь­я­ч­них ви­ро­бів;

– ви­го­то­в­лен­ня тю­тю­но­вих ви­ро­бів;

– ме­ди­ч­на прак­ти­ка;

– ве­те­ри­на­р­на прак­ти­ка;

– юри­ди­ч­на прак­ти­ка;

– ство­рен­ня й зміст іго­р­них за­кла­дів, ор­га­ні­за­ція аза­р­т­них ігор;

– то­р­гі­в­ля ал­ко­го­ль­ни­ми на­по­я­ми;

– вну­т­рі­шні й між­на­ро­д­ні пе­ре­ве­зен­ня па­са­жи­рів і ва­н­та­жів по­ві­т­ря­ним, рі­ч­ко­вим, мор­сь­ким, за­лі­з­ни­ч­ним і ав­то­мо­бі­ль­ним транс­по­р­том;

– аге­н­ту­ван­ня й фра­х­ту­ван­ня мор­сь­ко­го то­р­го­во­го фло­ту;

– ви­го­то­в­лен­ня цін­них па­пе­рів і зна­ків по­што­вої опла­ти;

– по­се­ре­д­ни­ць­ка ді­я­ль­ність із при­ва­ти­за­цій­ни­ми па­пе­ра­ми;

– на­дан­ня по­слуг по охо­ро­ні дер­жа­в­ної, ко­ле­к­ти­в­ної і при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті;

– мо­н­таж, ре­монт і про­фі­ла­к­ти­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня за­со­бівохо­ро­ни (си­г­на­лі­за­ція);

– ви­до­бу­ток, ви­ро­б­ни­ц­т­во і ви­ко­ри­с­тан­ня ра­діо­ак­ти­в­них ре­чо­вин і дже­рел іо­ні­зу­ю­чо­го ви­про­мі­ню­ван­ня, пе­ре­ро­б­ка й по­хо­ван­ня ра­діо­ак­ти­в­них від­хо­дів;

– ви­до­бу­ток до­ро­го­цін­них ме­та­лів і до­ро­го­цін­них ка­ме­нів, ви­го­то­в­лен­ня і ре­а­лі­за­ція ви­ро­бів із їх­нім ви­ко­ри­с­тан­ням;

– збір, пе­ре­ро­б­ка тве­р­дих і рі­д­ких від­хо­дів ви­ро­б­ництв, що мі­с­тять до­ро­го­цін­ні ме­та­ли і до­ро­го­цін­ні ка­ме­ні, та їх­ній брухт;

– ви­ко­нан­ня авіа­цій­но-­хі­мі­ч­них ро­біт і ае­ро­фо­то­зні­мань;

– про­е­к­ту­ван­ня, бу­ді­в­ни­ц­т­во й екс­плу­а­та­ція об’­єк­тів атом­ної ене­р­ге­ти­ки, а та­кож на­дан­ня по­слуг по їх­ньо­муоб­слу­го­ву­ван­ню;

– ау­ди­тор­сь­ка ді­я­ль­ність;

– стра­хо­ва ді­я­ль­ність;

– ви­го­то­в­лен­ня й ре­а­лі­за­ція ве­те­ри­на­р­них ме­ди­ка­ме­н­тів і пре­па­ра­тів;

– бу­ді­в­ни­ц­т­во і тех­ні­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня за­га­ль­но­де­р­жа­в­них ме­реж пе­ре­да­чі да­них і до­ку­ме­н­та­ль­но­гозв’я­з­ку;

– бу­ді­в­ни­ц­т­во і тех­ні­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня пе­ре­да­ва­ль­них ста­н­цій су­пу­т­ни­ко­во­го зв’я­з­ку;

– між­на­ро­д­ні й між­мі­сь­кі по­што­ві пе­ре­ве­зен­ня;

– об­ро­б­ка по­што­вої ко­ре­с­по­н­де­н­ції;

– ви­да­ча й при­йом гро­шо­вих пе­ре­ка­зів;

– ви­ко­ри­с­тан­ня ра­діо­ча­с­тот;

– ви­ро­б­ни­ц­т­во і ре­монт за­со­бівви­мі­ру й ко­н­т­ро­лю;

– ви­ко­нан­ня то­по­гра­фо-­ге­о­де­зи­ч­них, кар­то­гра­фі­ч­них ро­біт і ка­да­с­т­ро­вих зйо­мок;

– ви­ко­нан­ня ін­же­не­р­но-­до­с­лі­д­ни­ць­ких і про­е­к­т­них ро­біт для об’­єк­тів ене­р­ге­ти­ки, дер­жа­в­но­го зв’я­з­ку, обо­рон­но­го ком­пле­к­су, а та­кож для га­зо­про­во­дів, ма­гі­с­т­ра­ль­них тру­бо­про­во­дів, мо­с­тів, ту­не­лів, мор­сь­ких по­ртів, еле­к­т­ро­ста­н­цій, ае­ро­по­р­тів, ви­ко­ну­ва­них на те­ри­то­рі­ях, під­да­них дії сей­с­мі­ч­но­с­ті, а та­кож ка­р­с­то­у­т­во­рен­ню, під­то­п­лен­ню, осі­дан­ням ін­шо­го ти­пу, до­ро­б­ці, зсу­вам і об­ва­лам.

До­звіл на здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті ви­да­єть­ся Ка­бі­не­том мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни чи упо­в­но­ва­же­ним ним ор­га­ном у те­р­мін не більш 30 днів із дня оде­р­жан­ня за­яви. Від­мо­в­лен­ня про ви­да­чу до­зво­лу ви­да­єть­ся в той же те­р­мін і є ак­том пись­мо­вої фо­р­ми.

Під­при­єм­ни­ц­т­во здій­с­ню­єть­ся на ос­но­ві на­сту­п­них прин­ци­пів:

– ві­ль­ний ви­бір ви­дів ді­я­ль­но­с­ті;

– за­лу­чен­ня на до­б­ро­ві­ль­них по­ча­т­ках до здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті май­на й за­со­бів юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян;

– са­мо­стій­не фо­р­му­ван­ня про­гра­ми ді­я­ль­но­с­ті й ви­бір по­ста­ча­ль­ни­ків і спо­жи­ва­чів ви­ро­б­ле­ної про­ду­к­ції, уста­но­в­лен­ня цін від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва;

– ві­ль­не на­й­ман­ня пра­ців­ни­ків;

– за­лу­чен­ня й ви­ко­ри­с­тан­ня ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них, фі­нан­со­вих, тру­до­вих, при­ро­д­них і ін­ших ви­дів ре­сур­сів, ви­ко­ри­с­тан­ня яких чи не за­бо­ро­не­но не об­ме­же­но за­ко­но­дав­ст­вом;

– ві­ль­не роз­по­ря­джен­ня при­бу­т­ком, що за­ли­ша­єть­ся пі­с­ля вне­сен­ня пла­те­жів, уста­но­в­ле­них за­ко­но­дав­ст­вом;

– са­мо­стій­не здій­с­нен­ня під­при­єм­цем (юри­ди­ч­ною осо­бою) зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті, ви­ко­ри­с­тан­ня будь-­яким під­при­єм­цем на­ле­ж­ної йо­му ча­с­т­ки ва­лю­т­но­го ви­то­р­гу за сво­їм роз­су­дом.

Дер­жа­в­на ре­єст­ра­ція су­б’єк­тів під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті здій­с­ню­єть­ся по за­яво­ч­но­му прин­ци­пі про­тя­гом не більш 15 днів. Ор­ган, що здій­с­нює ре­єст­ра­цію, зо­бо­в’я­за­ний про­тя­гом цьо­го те­р­мі­ну ви­да­ти по­сві­д­чен­ня про ре­єст­ра­цію і по­да­ти ві­до­мо­с­ті у від­по­ві­д­ну по­да­т­ко­ву ін­спе­к­цію й в ор­га­ни дер­жа­в­ної ста­ти­с­ти­ки.

Сві­д­чен­ня про дер­жа­в­ну ре­єст­ра­цію су­б’єк­та під­при­єм­ни­ц­т­ва слу­жить під­ста­вою для від­крит­тя ра­ху­н­ків у за­сну­ван­нях ба­н­ків по мі­с­це­ві ре­єст­ра­ції су­б’єк­та під­при­єм­ни­ць­коїчи ді­я­ль­но­с­ті в будь-­яких ін­ших за­сну­ван­нях ба­н­ків за зго­дою сто­рін. Банк зо­бо­в’я­за­ний від­кри­ти ба­н­ків­сь­кий ра­ху­нок і в три­ден­ний те­р­мін по­від­оми­ти про це по­да­т­ко­ву ін­спе­к­ці­ю.

Для здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємець має пра­во укла­да­ти­ся із гро­ма­дя­на­ми до­го­во­ри про ви­ко­ри­с­тан­ня їх­ньої пра­ці. При ви­сно­в­ку тру­до­во­го до­го­во­ру під­при­ємець зо­бо­в’я­за­ний за­без­пе­чи­ти умо­ви й охо­ро­ну пра­ці, йо­го опла­ту не ни­ж­че вста­но­в­ле­но­го в дер­жа­ві мі­ні­ма­ль­но­го про­жи­т­ко­во­го рі­в­ня, а та­кож ін­ші со­ці­а­ль­ні га­ра­н­тії, вклю­ча­ю­чи со­ці­а­ль­не й ме­ди­ч­не стра­ху­ван­ня і со­ці­а­ль­не за­без­пе­чен­ня від­по­ві­д­но до чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва.

Під­при­ємець зо­бо­в’я­за­ний не за­по­ді­ю­ва­ти зби­т­ку на­вко­ли­ш­ньо­му се­ре­до­ви­щу, не по­ру­шу­ва­ти охо­ро­ню­ва­ні за­ко­ном пра­ва й ін­те­ре­си гро­ма­дян, під­при­ємств, за­сну­вань, ор­га­ні­за­цій і дер­жа­ви.

Ді­я­ль­ність під­при­єм­ця при­пи­ня­єть­ся:

– за вла­с­ною іні­ці­а­ти­вою під­при­єм­ця;

– на під­ста­вірі­шен­ня су­ду чи ар­бі­т­ра­ж­но­го су­ду у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни;

– у ви­па­д­ку ви­то­ку те­р­мі­ну дії лі­це­н­зії;

– за ін­ши­ми під­ста­ва­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни.

Дер­жа­ва га­ра­н­тує всім під­при­єм­цям, не­за­ле­ж­но від об­ра­них ни­ми ор­га­ні­за­цій­них форм під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті, рі­в­ні пра­ва і ство­рює рі­в­ні мо­ж­ли­во­с­ті для до­сту­пу до ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них, фі­нан­со­вих, тру­до­вих, ін­фо­р­ма­цій­них, при­ро­д­них і ін­ших ре­сур­сів.

Дер­жа­ва за­ко­но­да­в­чо за­без­пе­чує во­лю кон­ку­ре­н­ції між під­при­єм­ця­ми, за­хи­ща­ю­чи спо­жи­ва­чів від про­явів не­су­м­лін­ної кон­ку­ре­н­ції й мо­но­по­лі­з­му в будь-­яких сфе­рах під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті. Ор­га­ни дер­жа­в­но­го управ­лін­нябу­ду­ють свої від­но­си­ни з під­при­єм­ця­ми, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи:

– по­да­т­ко­ву й фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ну по­лі­ти­ку, вклю­ча­ю­чи вста­но­в­лен­ня ста­вок по­да­т­ків і від­со­т­ків по дер­жа­в­них кре­ди­тах; по­да­т­ко­вих пільг; цін і пра­вил ці­но­у­т­во­рен­ня; ці­льо­вих до­та­цій; ва­лю­т­но­го ку­р­су; роз­мі­рів еко­но­мі­ч­них са­н­к­цій;

– дер­жа­в­не май­но і си­с­те­му ре­зе­р­вів, лі­це­н­зії, кон­це­сії, лі­зинг, со­ці­а­ль­ні, еко­ло­гі­ч­ні й ін­ші но­р­ми й но­р­ма­ти­ви;

– на­у­ко­во-­те­х­ні­ч­ні, еко­но­мі­ч­ні і со­ці­а­ль­ні, дер­жа­в­ні й ре­гі­о­на­ль­ні про­гра­ми.

Система управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом в умо­вах ринку

1) Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом і са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Ме­не­дж­мент і ма­р­ке­тинг у управ­лін­ні під­при­єм­с­т­вом

Для здій­с­нен­ня ви­ро­б­ни­чо-­го­с­по­дар­сь­ких і со­ці­а­ль­них фу­н­к­цій під­при­єм­с­т­ва ство­рю­єть­ся ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ний апа­рат. Кі­ль­кість під­роз­ді­лів, ор­га­ні­за­цій­на стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва, шта­ти за­ле­жать від спе­ци­фі­ки ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ви­зна­ча­ють­ся са­мим під­при­єм­с­т­вом.

Ос­но­в­ним прин­ци­пом управ­лін­ня дер­жа­в­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми був і за­ли­ша­єть­ся прин­цип де­мо­к­ра­ти­ч­но­го центра­лі­з­му. Сут­ність йо­го по­ля­гає в об’­єд­нан­ні центра­лі­зо­ва­но­го управ­лін­няз на­дан­ням йо­му ви­зна­че­ної са­мо­стій­но­с­ті. При умо­вах ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми ма­ла мі­с­це зай­ва центра­лі­за­ція в управ­лін­ні, а са­мо­стій­ність під­при­єм­с­т­ва бу­ла об­ме­же­на і но­си­ла фі­к­ти­в­ний ха­ра­к­тер.

Ва­ж­ли­вим прин­ци­пом управ­лін­няє єди­ний по­сі­б­ник, тоб­то під­по­ряд­ко­ва­ність ке­рі­в­ни­ку всіх під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва, усіх чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Це озна­чає та­кож, що ке­рі­в­ник чи під­при­єм­с­т­ва від­по­ві­д­но­го під­роз­ді­лу осо­би­с­то ке­рує, ор­га­ні­зо­вує й від­по­ві­дає за ефе­к­ти­в­ну ді­я­ль­ність під­при­єм­с­т­ва і йо­го тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Та­кий по­сі­б­ник здій­с­ню­єть­ся ним че­рез сво­їх за­сту­п­ни­ків і на­ча­ль­ни­ків від­по­ві­д­них під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва (від­діл ка­д­рів, пла­но­во-­еко­но­мі­ч­ний, юри­ди­ч­ний від­ді­ли, бу­х­га­л­те­рія, ка­н­це­ля­рія), що фу­н­к­ці­о­на­ль­но під­ко­ря­ють­ся тіль­ки ди­ре­к­то­ру під­при­єм­с­т­ва.

Від яко­с­ті ке­ру­ю­чих ка­д­рів зна­ч­ною мі­рою за­ле­жить ефе­к­ти­в­на ро­бо­та під­при­єм­с­т­ва. Са­ме від ке­рі­в­ни­ка, йо­го еко­но­мі­ч­ної й тех­ні­ч­ної по­ін­фо­р­мо­ва­но­с­ті, умін­ня ке­ру­ва­ти ко­ле­к­ти­вом за­ле­жить ус­піх ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва.

Управ­лін­ня – це вла­д­ні від­но­си­ни, і зміст їх ви­зна­ча­єть­ся ха­ра­к­те­ром вла­с­но­с­ті. У ра­м­ках сво­єї вла­с­но­с­ті і прав вла­с­ник-­ха­зя­їн самви­зна­чає ме­то­ди і си­с­те­му управ­лін­ня. Він є мо­но­по­лі­с­том сто­со­в­но ке­ру­ван­ня сво­єю вла­с­ні­с­тю. Як­що ж під­при­єм­с­т­во дер­жа­в­не, то від­по­ві­д­ні фу­н­к­ції управ­лін­ня здій­с­нює дер­жа­ва че­рез сво­їх упо­в­но­ва­же­них ке­рі­в­ни­ків. А ко­ле­к­тив при цьо­му є ли­ше ор­га­ні­зо­ва­ною су­ку­п­ні­с­тю на­й­ма­них ро­бі­т­ни­ків, що ча­с­т­ко­во, за ба­жан­ням вла­с­ни­ка в бі­ль­шій чи ме­н­шій ме­рі мо­жуть бу­ти до­пу­ще­ні до управ­лін­няви­ро­б­ни­ц­т­вом.

Як­що вла­с­ни­ком під­при­єм­с­т­ва є тру­до­вий ко­ле­к­тив, ак­ці­о­не­р­не то­ва­ри­с­т­во, ко­о­пе­ра­тив, то ке­рі­в­ни­ки та­ких під­при­ємств оби­ра­ю­ть­ся. Ви­щим ке­ру­ю­чим ор­га­ном та­ких під­при­ємств єза­га­ль­ні збо­ри вла­с­ни­ків май­на. Ви­ко­нав­чі фу­н­к­ції по управ­лін­ню ко­ле­к­ти­в­ним під­при­єм­с­т­вом здій­с­нює пра­в­лін­ня.

Пра­в­лін­ня під­при­єм­с­т­ва оби­ра­єть­ся вла­с­ни­ка­ми май­на на за­га­ль­них збо­рах та­є­м­ним го­ло­су­ван­ням на аль­те­р­на­ти­в­ній ос­но­ві. Зі сво­го скла­ду пра­в­лін­ня оби­рає го­ло­ву і йо­го чи за­сту­п­ни­ків їх­ню роль ви­ко­ну­ють по че­р­зі всі чле­ни пра­в­лін­ня.

На всіх під­при­єм­с­т­вах, де ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся на­й­ма­на пра­ця, по­ля­гає ко­ле­к­ти­в­ний до­го­вір між вла­с­ни­ком і тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом. Цим до­го­во­ром ре­гу­лю­ють­ся про­ду­к­ти­в­ні, тру­до­ві й еко­но­мі­ч­ні від­но­си­ни тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву з ад­мі­ні­с­т­ра­ці­єю під­при­єм­с­т­ва, пи­тан­ня охо­ро­ни пра­ці, со­ці­а­ль­но­го роз­ви­т­ку, уча­с­ті пра­ців­ни­ків у ви­ко­ри­с­тан­ні при­бу­ли під­при­єм­с­т­ва й ін.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив роз­гля­дає і за­твер­джує про­ект ко­ле­к­ти­в­но­го до­го­во­ру, ви­рі­шує від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва пи­тан­ня са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, ви­зна­чає й за­твер­джує пе­ре­лік і по­ря­док на­дан­ня пра­ців­ни­кам під­при­єм­с­т­ва со­ці­а­ль­них пільг.

На всіх під­при­єм­с­т­вах по­ка­з­ни­ком фі­нан­со­во­го ре­зуль­та­ту го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті є при­бу­ток. По­ря­док ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­ли ви­зна­ча­єть­ся вла­с­ни­ком під­при­єм­с­т­ва чи упо­в­но­ва­же­ним ним ор­га­ном від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва.

Дер­жа­в­ний вплив на ви­бір на­пря­м­ків і об­ся­гів ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­ли (до­хо­ду) здій­с­ню­єть­ся че­рез по­да­т­ки, по­да­т­ко­ві піль­ги, а та­кож еко­но­мі­ч­ні са­н­к­ції від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­не ви­зна­чає фонд опла­ти пра­ці без об­ме­жен­ня йо­го збі­ль­шен­ня з бо­ку дер­жа­в­них ор­га­нів. Мі­ні­ма­ль­ний роз­мір опла­ти пра­ці не мо­же бу­ти ни­ж­че про­жи­т­ко­во­го мі­ні­му­му, що вста­но­в­лю­єть­ся за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни. Під­при­єм­с­т­ва мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти та­ри­ф­ні ста­в­ки, по­са­до­ві окла­ди як орі­є­н­ти­ри для ди­фе­ре­н­ці­а­ції опла­ти пра­ці в за­ле­ж­но­с­ті від про­фе­сії, ква­лі­фі­ка­ції пра­ців­ни­ків, скла­д­но­с­ті й умов ви­ко­ну­ва­них ни­ми ро­біт і по­слуг.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­не здій­с­нює ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­не за­без­пе­чен­ня вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ка­пі­та­ль­но­го бу­ді­в­ни­ц­т­ва че­рез си­с­те­му пря­мих угод (ко­н­т­ра­к­тів) чи че­рез то­ва­р­ні бі­р­жі й ін­ші по­се­ре­д­ни­ць­кі ор­га­ні­за­ції Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во ре­а­лі­зує свою про­ду­к­цію, май­но за ці­на­ми і та­ри­фа­ми, що вста­но­в­лю­ють­ся са­мо­стій­но чи на до­го­ві­р­ній ос­но­ві, а у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни,( за дер­жа­в­ни­ми ці­на­ми й та­ри­фам. У роз­ра­ху­н­ках із за­ко­р­дон­ни­ми пар­т­не­ра­ми за­сто­со­ву­ють­ся ко­н­т­ра­к­т­ні ці­ни, що фо­р­му­ють­ся від­по­ві­д­но до умов і ці­нам сві­то­во­го ри­н­ку. На про­ду­к­цію під­при­ємств, що за­йма­ють мо­но­по­ль­не по­ло­жен­ня на ри­н­ку то­ва­рів, що ви­зна­ча­ють ма­с­ш­таб цін в еко­но­мі­ці і со­ці­а­ль­ній за­хи­ще­но­с­ті на­се­лен­ня, до­пу­с­ка­єть­ся дер­жа­в­не ре­гу­лю­ван­ня зго­д­не з За­ко­ном Укра­ї­ни “ПРО ці­ни і ці­но­у­т­во­рен­ня”. При цьо­му дер­жа­в­не ці­ни по­ви­нні вра­хо­ву­ва­ти се­ре­д­ньо­га­лу­зе­ву со­бі­ва­р­тість про­ду­к­ції і за­без­пе­чу­ва­ти мі­ні­ма­ль­ний рі­вень ре­н­та­бе­ль­но­с­ті про­ду­к­ції, на яку во­ни по­ши­рю­ю­ть­ся.

Пи­тан­ня со­ці­а­ль­но­го роз­ви­т­ку, вклю­ча­ю­чи по­ліп­шен­ня умов пра­ці, жит­тя, здо­ро­в’я, га­ра­н­тії обо­в’я­з­ко­во­го ме­ди­ч­но­го стра­ху­ван­ня, стра­ху­ван­ня чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву і їх ро­дин, зва­жу­ють­ся тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом при уча­с­ті вла­с­ни­ка від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва, ко­ле­к­ти­в­но­му до­го­во­ру і за­ко­но­да­в­чим ак­там Укра­ї­ни.

2) Ада­п­та­ція під­при­ємств до ри­н­ко­вих від­но­син

Роз­ви­ток еко­но­мі­ки на су­час­но­му ета­пі, не­ми­ну­чість і не­об­хід­ність пе­ре­хі­д­но­го пе­рі­оду від од­ні­єї си­с­те­ми го­с­по­да­рю­ван­ня до ін­шої, транс­фо­р­ма­ції ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми й ме­ха­ні­з­мів ке­ру­ван­ня в ри­н­ко­ві ста­в­лять пе­ред під­при­єм­с­т­ва­ми про­бле­ми ада­п­та­ції до но­вих умов. Від їх­ньо­го рі­шен­ня за­ле­жать вла­ш­то­ва­ність, ви­жи­ван­ня під­при­ємств, гну­ч­кість їх­ньо­го ре­а­гу­ван­ня на змі­ни зо­в­ні­ш­ніх при­чин, на фа­к­то­ри не­ста­бі­ль­но­с­ті і не­ви­зна­че­но­с­ті, що вла­с­ти­во­му ни­ні­ш­ньо­му пе­ре­хі­д­но­му пе­рі­оду.

То­му не­об­хід­но роз­гля­ну­ти ос­но­в­ні про­бле­ми, що сто­ять пе­ред під­при­єм­ни­ц­т­вом в умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син, і по­бу­ду­ва­ти для їх­ньо­го рі­шен­ня ме­ха­ні­з­ми ада­п­та­ції, що до­зво­лять шля­хом уз­го­джен­ня ці­лей під­при­єм­с­т­ва, ін­те­ре­сів вла­с­ни­ка, рі­з­них груп і ка­те­го­рій тру­дя­щих шля­хом ство­рен­ня від­по­ві­д­них мо­де­лей і ме­то­дів пе­ре­бу­до­ви й роз­ви­т­ку си­с­тем під­при­єм­с­т­ва за­без­пе­чи­ти мі­с­це в ри­н­ко­во­мусе­ре­до­ви­щі й ефе­к­ти­в­не в ньо­му фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня.

На­сам­пе­ред не­об­хід­но по­ста­ви­ти за­вдан­ня ство­рен­ня та­ких пе­ре­тво­рень, що б ма­ли при­ро­д­ний, ор­га­ні­ч­но їм вла­с­ти­вий ха­ра­к­тер здій­с­нен­ня, а по­-дру­ге – те­о­ре­ти­ч­но сфо­р­му­льо­ва­ний (на рі­в­ні під­при­єм­с­т­ва) за­га­ль­ний ме­то­до­ло­гі­ч­ний під­хід до ви­ко­рі­ню­ван­ня за­стій­них явищ в еко­но­мі­ці, що ле­жить в ос­но­ві де­зи­н­те­г­ра­цї управ­лін­ня й ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ди­фе­ре­н­ці­а­ції форм вла­с­но­с­ті. Ви­зна­че­на сут­ність цьо­го під­хо­ду, що вра­хо­вує мо­но­по­лізм ви­ро­б­ни­ків, що іс­ну­ють, сфо­р­мо­ва­ні ще до пе­ре­хі­д­но­го пе­рі­оду, осо­б­ли­во­с­ті си­с­те­ми ке­ру­ван­ня і го­с­по­да­рю­ван­ня, на­яв­ність фа­к­ти­ч­но по­ки ще єди­ноїдер­жа­в­ної фо­р­ми вла­с­но­с­ті, і по­ля­гає в по­ді­лі ду­же ве­ли­ких під­при­ємств, про­це­сів ви­ро­б­ни­ц­т­ва й управ­лін­ня й од­но­ча­с­но­му пе­ре­хо­ді до змі­ша­них форм вла­с­но­с­ті.

Ви­хі­д­ною по­зи­ці­єю в мо­ти­ва­ції пе­ре­бу­до­ви і роз­ви­т­ку си­с­тем під­при­єм­с­т­ва є те, що ко­ж­на гру­па й ка­те­го­рія тру­дя­щих по­ви­нна ма­ти ін­те­рес для до­ся­г­нен­ня ці­л­ком ви­зна­че­них кон­к­ре­т­них ці­лей, що у су­ку­п­но­с­ті за­без­пе­чу­ють ефе­к­ти­в­не фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­єм­с­т­ва в умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син і на до­в­го­стро­ко­ву пе­р­с­пе­к­ти­ву при ста­бі­ль­ній еко­но­мі­ч­ній си­ту­а­ці­ї. При цьо­му не­об­хід­но роз­гля­ну­тиза­га­ль­ні еле­ме­н­ти мо­ти­ва­ції, що від­но­сять­ся до всіх груп і ка­те­го­рій тру­дя­щих, і спе­ці­а­ль­ні, що по­ши­рю­ють­ся на окре­мі гру­пи й ка­те­го­рі­ї.

Ефе­к­ти­в­ність ро­бо­ти під­при­єм­с­т­ва, усіх йо­го си­с­тем і ме­ха­ні­з­мів ба­га­то в чо­му ви­зна­ча­єть­ся зо­в­ні­ш­ні­ми фа­к­то­ра­ми, що ді­ють на мі­к­ро­рі­в­ні. Не­об­хід­но роз­гля­ну­тидва бло­ки пи­тань з ці­єї сфе­ри, що ті­с­но зв’я­за­ні з ме­ха­ні­з­ма­ми ада­п­та­ції під­при­єм­с­т­ва (ке­ру­ван­ня які­с­тю про­ду­к­ції, роз­де­р­жа­в­лен­ням і при­ва­ти­за­ці­єю, а та­кож шля­хи й ме­то­ди їх­ньо­го удо­ско­на­лен­ня з ме­тою ство­рен­ня для під­при­ємств се­ре­до­ви­ща най­бі­ль­шо­го спри­ян­ня.

Осо­б­ли­во ва­ж­ли­вим стає пи­тан­ня ви­ко­ри­с­тан­ня но­вої фу­н­к­ції управ­ління для про­ми­с­ло­вих під­при­ємств – про­гно­зу­ван­ня. За­слу­го­вує ви­вчен­ня роз­ро­б­ле­на про­гно­зу­ю­ча си­с­те­ма і про­гно­з­ні мо­де­лі тех­ні­ч­но-­ор­га­ні­за­цій­но­го роз­ви­т­ку, а та­кож ме­то­до­ло­гія й ме­то­ди­ка мо­де­лю­ван­ня вза­є­мо­за­ле­ж­ної стра­те­гії роз­ви­т­ку тех­ні­ч­но-­ор­га­ні­за­цій­ної й ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми під­при­єм­с­т­ва.

Ос­но­в­ни­ми пи­тан­ня­ми, що за­жа­да­ють ви­рі­шен­ня в про­це­сі пе­ре­бу­до­ви ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми під­при­єм­с­т­ва, є:

– ви­зна­чен­ня мо­де­лі управ­лін­ня вла­с­ні­с­тю під­при­єм­с­т­ва і йо­го стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів;

– утво­рен­ня си­с­те­ми об­лі­ку ви­трат і ре­зуль­та­тів ро­бо­ти;

– управ­лін­нявну­т­рі­шньо фі­р­мо­вим ці­но­у­т­во­рен­ням і по­ді­лом ре­зуль­та­тів го­с­по­да­рю­ван­ня.

§ 1. За­кон Укра­ї­ни про під­при­єм­с­т­ва від 27.03.91

За­кон Укра­ї­ни “ПРО під­при­єм­с­т­ва” ство­рює рі­в­ні пра­во­ві умо­ви для ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств не­за­ле­ж­но від форм вла­с­но­с­ті на май­но й ор­га­ні­за­цій­ні фо­р­ми під­при­єм­с­т­ва. За­кон спря­мо­ва­ний на за­без­пе­чен­ня са­мо­стій­но­с­ті під­при­ємств, ви­зна­чає їх­ні пра­ва і від­по­ві­да­ль­ність у про­ве­ден­ні го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, ре­гу­лює від­но­си­ни під­при­ємств з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми й ор­га­ні­за­ці­я­ми, ор­га­на­ми дер­жа­в­но­го ке­ру­ван­ня.

Під­при­єм­с­т­во – ос­но­в­на ор­га­ні­за­цій­на оди­ни­ця на­род­но­го го­с­по­дар­с­т­ва Укра­ї­ни. Під­при­єм­с­т­во – са­мо­стій­ний го­с­по­дар­сь­кий ста­ту­т­ний су­б’єкт, що має пра­ва юри­ди­ч­ної осо­би і здій­с­нює ви­ро­б­ни­чу, на­у­ко­ву і ко­ме­р­цій­ну ді­я­ль­ність із ме­тою оде­р­жан­ня від­по­ві­д­но­го при­бу­т­ку (до­хо­ду).

Під­при­єм­с­т­во має са­мо­стій­ний ба­ланс, роз­ра­ху­н­ко­вий і ін­ший ра­ху­н­ки в ба­н­ках, пе­ча­т­казі сво­їм на­ймену­ван­ням, а про­ми­с­ло­ве під­при­єм­с­т­во ( та­кож то­ва­р­ний знак. Під­при­єм­с­т­во не має у своє­му скла­ді ін­ших юри­ди­ч­них осіб.

Під­при­єм­с­т­во здій­с­нює будь-­як ви­ди го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, як­що во­ни не за­бо­ро­не­ні за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни і від­по­ві­да­ють ці­лям, пе­ред­ба­че­ним ста­ту­том під­при­єм­с­т­ва.

Від­по­ві­д­но фо­р­мам вла­с­но­с­ті мо­жуть ді­я­ти під­при­єм­с­т­ва та­ких ви­дів:

– ін­ди­ві­ду­а­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на при­ва­т­ній вла­с­но­с­ті фі­зи­ч­ної осо­би і ви­ня­т­ко­во йо­го пра­ці;

– сі­мей­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті й пра­ці гро­ма­дян Укра­ї­ни ( чле­нів од­ні­єїро­ди­ни, що про­жи­ва­ють ра­зом;

– при­ва­т­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті окре­мо­го гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни, із пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли;

– ко­ле­к­ти­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву під­при­єм­с­т­ва, ко­о­пе­ра­ти­ву, ін­шо­го ста­ту­т­но­госу­с­пі­ль­с­т­ва, су­с­пі­ль­ної й ре­лі­гій­ної ор­га­ні­за­ції;

– дер­жа­в­не ко­му­на­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­те­ри­то­рі­а­ль­них оди­ниць;

– дер­жа­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на за­га­ль­но­де­р­жа­в­ній вла­с­но­с­ті;

– спі­ль­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на ба­зі об’­єд­нан­ня май­на рі­з­них вла­с­ни­ків (змі­ша­на фо­р­ма вла­с­но­с­ті);

– під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян ін­ших дер­жа­в.

Від­по­ві­д­но об­ся­гамго­с­по­дар­сь­ко­гообо­ро­ту під­при­єм­с­т­ва й чи­се­ль­но­с­ті йо­го пра­ців­ни­ків (не­за­ле­ж­но від форм вла­с­но­с­ті) во­но мо­же бу­ти від­не­се­не до ка­те­го­рії ма­лих під­при­ємств.

До ма­лих під­при­ємств від­но­сять­ся но­во­ст­во­ре­ні й ді­ю­чі під­при­єм­с­т­ва :

– у про­ми­с­ло­во­с­ті і бу­ді­в­ни­ц­т­ві ( із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 200 чо­ло­вік;

– в ін­ших га­лу­зях ви­ро­б­ни­чої сфе­ри ( із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 50 чо­ло­вік;

– у на­у­ці і на­у­ко­во­муоб­слу­го­ву­ван­ні ( із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 100 чо­ло­вік;

– у га­лу­зях не­ви­ро­б­ни­чої сфе­ри ( із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 25 чо­ло­вік;

– у роз­дрі­б­ній то­р­гі­в­лі ( із чи­се­ль­ні­с­тю тру­дя­щих до 15 чо­ло­вік.

Під­при­єм­с­т­во ство­рю­єть­ся згі­д­но з рі­шен­ням вла­с­ни­ка (вла­с­ни­ків) чи май­на упо­в­но­ва­же­но­го їм (ни­ми) ор­га­на, під­при­єм­с­т­ва-­за­с­но­в­ни­ка, чи ор­га­ні­за­ції рі­шен­ням тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву у ви­па­д­ках і по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­них цим і ін­шим за­ко­на­ми Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ство­ре­не в ре­зуль­та­ті при­му­со­во­го роз­ді­лу ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва від­по­ві­д­но до ан­ти­мо­но­по­ль­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ство­ре­не в ре­зуль­та­ті ви­хо­ду зі скла­ду ді­ю­чо­го під­при­єм­с­т­ва,, ор­га­ні­за­ції од­но­го чиде­кі­ль­кох стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів, а та­кож на ба­зі стру­к­ту­р­ної оди­ни­ці ді­ю­чих об’­єд­нань від­по­ві­д­но до рі­шен­ня їх­ніх тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів, як­що на це є зго­дачи вла­с­ни­ка упо­в­но­ва­же­но­го їмор­га­на.

Під­при­єм­с­т­во ді­с­тає пра­ва юри­ди­ч­ної осо­би із дня йо­го дер­жа­в­ної ре­єст­ра­ці­ї. Дер­жа­в­на ре­єст­ра­ція під­при­єм­с­т­ва здій­с­ню­єть­ся у ви­ко­нав­чо­му ко­мі­те­ті ра­йон­ної, мі­сь­кої Ра­ди на­род­них де­пу­та­тів по мі­с­це­зна­хо­джен­ню під­при­єм­с­т­ва.

Для дер­жа­в­ної ре­єст­ра­ції під­при­єм­с­т­ва ви­ко­нав­чо­му ко­мі­те­ту від­по­ві­д­но­го Ра­ди на­род­них де­пу­та­тів по­да­ють­ся за­ява, рі­шен­ня за­сно­в­ни­ка про ство­рен­ня, уто­ми­в­шись і ін­ші до­ку­ме­н­ти.

У ви­па­д­ку від­су­т­но­с­ті в ма­ло­го під­при­єм­с­т­ва на мо­мент ре­єст­ра­ції вла­с­но­го при­мі­щен­ня во­на здій­с­ню­єть­ся по юри­ди­ч­ній ад­ре­сі од­но­го з йо­го за­сно­в­ни­ків.

Під­при­єм­с­т­во має пра­во ство­рю­ва­ти фі­лії, пред­ста­в­ни­ц­т­ва, від­ді­лен­ня й ін­ші ві­д­о­со­б­ле­ні під­роз­ді­ли із пра­вом від­крит­тя по­то­ч­них і роз­ра­ху­н­ко­вих ра­ху­н­ків.

Під­при­єм­с­т­во діє на ос­но­ві ста­ту­ту. Ста­тут за­твер­джу­єть­ся вла­с­ни­ком (вла­с­ни­ка­ми) май­на, а для дер­жа­в­них під­при­ємств ( вла­с­ни­ком май­на при уча­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву.

У ста­ту­ті під­при­єм­с­т­ва ви­зна­ча­ють­ся вла­с­ник і на­ймену­ван­ня під­при­єм­с­т­ва, йо­го мі­с­це­зна­хо­джен­ня, пред­мет і ме­ти ді­я­ль­но­с­ті, йо­го ор­га­ни ке­ру­ван­ня, по­ря­док їх­ньо­го фо­р­му­ван­ня, ком­пе­те­н­ція і по­в­но­ва­жен­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, по­ря­док утво­рен­ня май­на під­при­єм­с­т­ва, умо­ви ре­о­р­га­ні­за­ції й при­пи­нен­ня ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва.

Май­но під­при­єм­с­т­ва скла­да­ють ос­но­в­ні фо­н­ди й обо­ро­т­ні ко­ш­ти, а та­кож ін­ші цін­но­с­ті, ва­р­тість яких ві­до­бра­жа­єть­ся в са­мо­стій­но­му ба­ла­н­сі під­при­єм­с­т­ва.

Дже­ре­ла­ми фо­р­му­ван­ня май­на під­при­єм­с­т­ва є:

– гро­шо­ві й ма­те­рі­а­ль­ні вне­с­ки за­сно­в­ни­ків;

– до­хо­ди, отри­ма­ні від ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції, а та­кож від ін­ших ви­дів го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті;

– до­хо­ди від цін­них па­пе­рів;

– кре­ди­ти ба­н­ків і ін­ших кре­ди­то­рів;

– ка­пі­та­ль­ні вкла­ден­ня й до­та­ції з бю­дже­тів;

– над­хо­джен­ня від роз­де­р­жа­в­лен­ня й при­ва­ти­за­ції вла­с­но­с­ті;

– при­дбан­ня май­на ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва, ор­га­ні­за­ції;

– без­ко­ш­то­в­ні чи бла­го­дій­ні над­хо­джен­ня, по­же­р­т­ву­ван­ня ор­га­ні­за­цій, під­при­ємств і гро­ма­дян;

– ін­ші дже­ре­ла, не за­бо­ро­не­ні за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во має пра­во на ви­пуск вла­с­них цін­них па­пе­рів і ре­а­лі­за­цію їх юри­ди­ч­ним осо­бам і гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни й ін­ших дер­жа­в.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва скла­да­ють усі гро­ма­дя­ни, що сво­єю пра­цею бе­руть участь у йо­го ді­я­ль­но­с­ті на ос­но­ві тру­до­во­го до­го­во­ру (ко­н­т­ра­к­ту, уго­ди), а та­кож ін­ших форм, що ре­гу­лю­ють тру­до­ві від­но­си­ни пра­ців­ни­ка з під­при­єм­с­т­вом.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва із пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли:

– роз­гля­дає й за­твер­джує про­ект ко­ле­к­ти­в­но­го до­го­во­ру;

– роз­гля­дає й ви­рі­шує від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва пи­тан­ня са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву;

– ви­зна­чає й за­твер­джує спи­сок і по­ря­док на­дан­ня пра­ців­ни­кам під­при­єм­с­т­ва со­ці­а­ль­них пільг;

– бе­ре участь у ма­те­рі­а­ль­но­му і мо­ра­ль­но­му сти­му­лю­ван­ні про­ду­к­ти­в­ної пра­ці, за­охо­чує ви­на­хі­д­ни­ць­ку й ра­ці­о­на­лі­за­тор­сь­ку ді­я­ль­ність.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив дер­жа­в­но­го й ін­шо­го під­при­єм­с­т­ва, у яко­му ча­с­т­ка дер­жа­ви у ва­р­то­с­ті май­на скла­даєбі­ль­ше 50 від­со­т­ків:

– роз­гля­дає ра­зом із за­сно­в­ни­ком змі­ни й до­по­в­нен­ня ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва;

– ра­зом із за­сно­в­ни­ком під­при­єм­с­т­ва ви­зна­чає умо­ви на­й­ма ке­рі­в­ни­ка;

– бе­ре участь у рі­шен­ні пи­тан­ня про ви­хід із скла­ду під­при­єм­с­т­ва од­но­го чиде­кі­ль­кох стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів для ство­рен­ня но­во­го під­при­єм­с­т­ва;

– ра­зом із вла­с­ни­ком ви­рі­шує пи­тан­ня про вступ і ви­хід під­при­єм­с­т­ва з об’­єд­нан­ня під­при­ємств;

– при­ймає рі­шен­ня про оре­н­ду під­при­єм­с­т­ва, ство­рен­ня на ос­но­ві тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву ор­га­на для пе­ре­хо­ду на оре­н­ду й ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва.

При ча­с­т­ко­во­му ви­ку­пі під­при­єм­с­т­ва тру­до­вий ко­ле­к­тив ді­с­тає пра­ва ко­ле­к­ти­в­но­го вла­с­ни­ка.

Ко­ле­к­ти­в­ний до­го­вір по­ви­ннийпо­ля­га­ти на всіх під­при­єм­с­т­вах, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють на­й­ма­ну пра­цю, між чи вла­с­ни­ком упо­в­но­ва­же­ним їм ор­га­ном і тру­до­вим чи ко­ле­к­ти­вом упо­в­но­ва­же­ним їм ор­га­ном і не мо­же су­пе­ре­чи­ти за­ко­но­дав­ст­ву Укра­ї­ни.

Дер­жа­ва га­ра­н­тує не­до­то­р­кан­ність прав і за­кон­них ін­те­ре­сів під­при­єм­с­т­ва. Втру­чан­ня в го­с­по­дар­сь­ку й ін­шу ді­я­ль­ність під­при­єм­с­т­ва з бо­ку дер­жа­в­них, су­с­пі­ль­них і ко­о­пе­ра­ти­в­них ор­га­нів, по­лі­тич­них пар­тій і ру­хів не до­пу­с­ка­єть­ся, крім ви­па­д­ків, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

Зби­т­ки (вклю­ча­ю­чи очі­ку­ва­ний і не отри­ма­ний до­ход), при­не­се­ні під­при­єм­с­т­ву в ре­зуль­та­ті ви­ко­нан­ня ди­ре­к­тив дер­жа­в­них чи ін­ших чи ор­га­нів їх­ніх слу­ж­бо­вих об­лич, що по­ру­ши­ли пра­ва під­при­єм­с­т­ва, а та­кож уна­с­лі­док не­на­ле­ж­но­го здій­с­нен­ня та­ки­ми чи ор­га­на­ми їх слу­ж­бо­ви­ми об­лич­чя­ми пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом зо­бо­в’я­зань сто­со­в­но під­при­ємств, під­ля­га­ють від­шко­ду­ван­ню за їх­ній ра­ху­нок. Су­пе­ре­ч­ки про від­шко­ду­ван­ня зби­т­ків зва­жу­ють­ся чи су­дом ар­бі­т­ра­жем від­по­ві­д­но їх­ній ком­пе­те­н­ці­ї.

Дер­жа­ва до­по­ма­гає роз­ви­т­ку ри­н­ку, здій­с­ню­ю­чи йо­го ре­гу­лю­ван­ня за до­по­мо­гою еко­но­мі­ч­них за­ко­нів і сти­му­лів, ре­а­лі­зує ан­ти­мо­но­по­ль­ну про­гра­му, за­без­пе­чує со­ці­а­ль­ну за­хи­ще­ність усіх тру­дя­щих. Дер­жа­ва за­без­пе­чує піль­го­ві умо­ви під­при­єм­с­т­вом, що впро­ва­джу­ють про­гре­си­в­ні тех­но­ло­гії, ство­рю­ють но­ві ро­бо­чі мі­с­ця, ви­ко­ри­с­то­ву­ють пра­цю гро­ма­дян, що ви­ма­га­ють со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту. Дер­жа­ва по­ви­нна сти­му­лю­ва­ти роз­ви­ток ма­лих під­при­ємств в Укра­ї­ні: да­ва­ти піль­ги при опо­да­т­ко­ву­ван­ні, оде­р­жан­ні дер­жа­в­них кре­ди­тів, ство­рює фо­н­ди до­по­мо­ги роз­ви­т­ку ма­лих під­при­ємств.

Під ко­ме­р­цій­ною та­є­м­ни­цею під­при­єм­с­т­ва ро­зу­мі­ють­ся ві­до­мо­с­ті, зв’я­за­нізви­ро­б­ни­ц­т­вом, тех­но­ло­гі­ч­ною ін­фо­р­ма­ці­єю, ке­ру­ван­ням, фі­нан­са­ми й ін­шою ді­я­ль­ні­с­тю під­при­єм­с­т­ва, що не є дер­жа­в­ною та­є­м­ни­цею, але роз­го­ло­шен­ня (пе­ре­да­ча, ви­тік) які мо­же при­не­с­ти шко­ду йо­го ін­те­ре­сам.

Під­при­єм­с­т­во зо­бо­в’я­за­не:

– охо­ро­ня­ти на­вко­ли­ш­нє се­ре­до­ви­ще від за­бру­д­нен­ня й ін­ших шкі­д­ли­вих дій;

– від­шко­до­ву­ва­ти від­по­ві­д­но­му Ра­ді на­род­них де­пу­та­тів зби­т­ки, на­не­се­ні не­ра­ці­о­на­ль­ним ви­ко­ри­с­тан­ням зе­м­лі й ін­ших при­ро­д­них ре­сур­сів і за­бру­д­нен­ням на­вко­ли­ш­ньо­го Се­ре­до­ви­ща;

– за­без­пе­чу­ва­ти без­пе­кави­ро­б­ни­ц­т­ва, са­ні­та­р­но-­гі­гі­є­ні­ч­ні но­р­ми і ви­мо­ги по за­хи­с­ту здо­ро­в’я йо­го пра­ців­ни­ків, на­се­лен­ня й спо­жи­ва­чів про­ду­к­ці­ї.

– Ко­н­т­роль за окре­ми­ми сто­ро­на­ми ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва здій­с­ню­ють дер­жа­в­на по­да­т­ко­ва ін­спе­к­ція, дер­жа­в­ні ор­га­ни, на які по­кла­де­не спо­сте­ре­жен­ня за без­пе­кою ви­ро­б­ни­ц­т­ва й пра­ці, про­ти­по­же­ж­ною й еко­ло­гі­ч­ною без­пе­ко­ю.

– Лі­к­ві­да­ція й ре­о­р­га­ні­за­ція (з’єд­нан­ня, роз­діл, ви­хід, пе­ре­тво­рен­ня) під­при­єм­с­т­ва про­во­дять­ся за рі­шен­ням вла­с­ни­ка і при уча­с­ті тру­до­во­го чи ко­ле­к­ти­ву за рі­шен­ням су­ду, ар­бі­т­ра­жу. Під­при­єм­с­т­во лі­к­ві­ду­єть­ся та­кож у ви­па­д­ках:

– ви­знан­ня йо­го ба­н­к­ру­том;

– як­що при­йн­я­те рі­шен­ня про за­бо­ро­ну ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва че­рез не­ви­ко­нан­ня умов, уста­но­в­ле­них за­ко­но­дав­ст­вом, і в пе­ред­ба­че­ний рі­шен­ням те­р­мін не за­без­пе­че­ний ви­ко­нан­ня цих чи умов не змі­не­ний вид ді­я­ль­но­с­ті;

– як­що рі­шен­ням су­ду бу­дуть ви­зна­ні не­дій­с­ни­ми до­ку­ме­н­ти й рі­шен­ня про ство­рен­ня під­при­єм­с­т­ва.

§ 2. За­кон Укра­ї­ни про під­при­єм­ни­ц­т­во

Дій­с­ний За­кон ви­зна­чаєза­га­ль­ні пра­во­ві, еко­но­мі­ч­ні і со­ці­а­ль­ні по­ча­т­ки здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті (під­при­єм­ни­ц­т­ва) гро­ма­дя­на­ми і юри­ди­ч­ни­ми осо­ба­ми на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, уста­но­в­лює га­ра­н­тії во­лі під­при­єм­ни­ц­т­ва і йо­го дер­жа­в­ної під­три­м­ки.

Під­при­єм­ни­ц­т­во – це са­мо­стій­на іні­ці­а­ти­ва, си­с­те­ма­ти­ч­на, на вла­с­ний ри­зик ді­я­ль­ність по ви­ро­б­ни­ц­т­ву про­ду­к­ції, ви­ко­нан­ню ро­біт, на­дан­ню по­слуг і за­нят­тя то­р­гі­в­лею з ме­тою оде­р­жан­ня при­бу­т­ку.

Су­б’єк­та­ми під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті (під­при­єм­ця­ми) мо­жуть бу­ти:

– гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, ін­ших дер­жав, не об­ме­же­ні за­ко­ном у чи пра­во­зда­т­но­с­ті діє­зда­т­но­с­ті;

– юри­ди­ч­ні осо­би усіх форм вла­с­но­с­ті, уста­но­в­ле­них За­ко­ном Укра­ї­ни “ПРО вла­с­ність”.

У від­но­шен­ні юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян, для яких під­при­єм­ни­ць­ка ді­я­ль­ність не є ос­но­в­ний, дій­с­ний За­кон за­сто­со­ву­єть­ся до ті­єї ча­с­ти­ни їх­ньої ді­я­ль­но­с­ті, що за сво­їм ха­ра­к­те­ром єпід­при­єм­ни­ць­ко­ї.

До­звіл на здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті ви­да­єть­ся Ка­бі­не­том мі­ні­с­т­рів чи Укра­ї­ни упо­в­но­ва­же­ним їм ор­га­ном у те­р­мін не більш 30 днів із дня оде­р­жан­ня за­яви. Від­мо­в­лен­ня про ви­да­чу до­зво­лу ви­да­єть­ся в той же те­р­мін і є ак­том пись­мо­вої фо­р­ми.

Під­при­єм­ни­ц­т­во здій­с­ню­єть­ся на ос­но­ві на­сту­п­них прин­ци­пів:

– ві­ль­ний ви­бір ви­дів ді­я­ль­но­с­ті;

– за­лу­чен­ня на до­б­ро­ві­ль­них по­ча­т­ках до здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті май­на й за­со­бів юри­ди­ч­них осіб і гро­ма­дян;

– са­мо­стій­не фо­р­му­ван­ня про­гра­ми ді­я­ль­но­с­ті й ви­бір по­ста­ча­ль­ни­ків і спо­жи­ва­чів ви­ро­б­ле­ної про­ду­к­ції, уста­но­в­лен­ня цін від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва;

– ві­ль­не на­й­ман­ня пра­ців­ни­ків;

– за­лу­чен­ня й ви­ко­ри­с­тан­ня ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них, фі­нан­со­вих, тру­до­вих, при­ро­д­них і ін­ших ви­дів ре­сур­сів, ви­ко­ри­с­тан­ня яких чи не за­бо­ро­не­но не об­ме­же­но за­ко­но­дав­ст­вом;

– ві­ль­не роз­по­ря­джен­ня при­бу­т­ком, що за­ли­ша­єть­ся пі­с­ля вне­сен­ня пла­те­жів, уста­но­в­ле­них за­ко­но­дав­ст­вом;

– са­мо­стій­не здій­с­нен­ня під­при­єм­цем ( юри­ди­ч­ною осо­бою зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті, ви­ко­ри­с­тан­ня будь-­яким під­при­єм­цем на­ле­ж­ної йо­му ча­с­т­ки ва­лю­т­но­го ви­то­р­гу за сво­їм роз­су­дом.

Дер­жа­в­на ре­єст­ра­ція су­б’єк­тів під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті здій­с­ню­єть­ся по за­яво­ч­но­му прин­ци­пі про­тя­гом не більш 15 днів. Ор­ган, що здій­с­нює ре­єст­ра­цію, зо­бо­в’я­за­ний про­тя­гом цьо­го те­р­мі­ну ви­да­ти по­сві­д­чен­ня про ре­єст­ра­цію і по­да­ти ві­до­мо­с­ті у від­по­ві­д­ну по­да­т­ко­ву ін­спе­к­цію й в ор­га­ни дер­жа­в­ної ста­ти­с­ти­ки.

Сві­д­чен­ня про дер­жа­в­ну ре­єст­ра­цію су­б’єк­та під­при­єм­ни­ц­т­ва слу­жить під­ста­вою для від­крит­тя ра­ху­н­ків у за­сну­ван­нях ба­н­ків по мі­с­це­ві ре­єст­ра­ції су­б’єк­та під­при­єм­ни­ць­коїчи ді­я­ль­но­с­ті в будь-­яких ін­ших за­сну­ван­нях ба­н­ків за зго­дою сто­рін. Банк зо­бо­в’я­за­ний від­кри­ти ба­н­ків­сь­кий ра­ху­нок і в три­ден­ний те­р­мін по­від­оми­ти об цьо­му по­да­т­ко­ву ін­спе­к­ці­ю.

Для здій­с­нен­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємець має пра­во укла­да­ти­ся із гро­ма­дя­на­ми до­го­во­ри про ви­ко­ри­с­тан­ня їх­ньої пра­ці. При ви­сно­в­ку тру­до­во­го до­го­во­ру під­при­ємець зо­бо­в’я­за­ний за­без­пе­чи­ти умо­ви й охо­ро­ну пра­ці, йо­го опла­ту не ни­ж­че вста­но­в­ле­но­го в дер­жа­ві мі­ні­ма­ль­но­го про­жи­т­ко­во­го рі­в­ня, а та­кож ін­ші со­ці­а­ль­ні га­ра­н­тії, вклю­ча­ю­чи со­ці­а­ль­не й ме­ди­ч­не стра­ху­ван­ня і со­ці­а­ль­не за­без­пе­чен­ня від­по­ві­д­но до чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва.

Під­при­ємець зо­бо­в’я­за­ний не за­по­ді­ю­ва­ти зби­т­ку на­вко­ли­ш­ньо­му се­ре­до­ви­щу, не по­ру­шу­ва­ти охо­ро­ню­ва­ні за­ко­ном пра­ва й ін­те­ре­си гро­ма­дян, під­при­ємств, за­сну­вань, ор­га­ні­за­цій і дер­жа­ви.

Ді­я­ль­ність під­при­єм­ця при­пи­ня­єть­ся:

– за вла­с­ною іні­ці­а­ти­вою під­при­єм­ця;

– на під­ста­вірі­шен­нячи су­ду ар­бі­т­ра­ж­но­го су­ду у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни;

– у ви­па­д­ку ви­ті­кан­ня те­р­мі­ну дії лі­це­н­зії;

– за ін­ши­ми під­ста­ва­ми, пе­ред­ба­че­ним за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни.

Дер­жа­ва га­ра­н­тує всім під­при­єм­цям, не­за­ле­ж­но від об­ра­них ни­ми ор­га­ні­за­цій­них форм під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті, рі­в­ні пра­ва і ство­рює рі­в­ні мо­ж­ли­во­с­ті для до­сту­пу до ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них, фі­нан­со­вих, тру­до­вих, ін­фо­р­ма­цій­них, при­ро­д­них і ін­ших ре­сур­сів.

Дер­жа­ва за­ко­но­да­в­чо за­без­пе­чує во­лю кон­ку­ре­н­ції між під­при­єм­ця­ми, за­хи­ща­ю­чи спо­жи­ва­чів від про­явів не­су­м­лін­ної кон­ку­ре­н­ції й мо­но­по­лі­з­му в будь-­яких сфе­рах під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті. Ор­га­ни дер­жа­в­но­го ке­ру­ван­нябу­ду­ють свої від­но­си­ни з під­при­єм­ця­ми, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи:

– по­да­т­ко­ву й фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ну по­лі­ти­ку, вклю­ча­ю­чи вста­но­в­лен­ня ста­вок по­да­т­ків і від­со­т­ків по дер­жа­в­них кре­ди­тах; по­да­т­ко­вих пільг; цін і пра­вил ці­но­у­т­во­рен­ня; ці­льо­вих до­та­цій; ва­лю­т­но­го ку­р­су; роз­мі­рів еко­но­мі­ч­них са­н­к­цій;

– дер­жа­в­не май­но і си­с­те­му ре­зе­р­вів, лі­це­н­зії, кон­це­сії, лі­зинг, со­ці­а­ль­ні, еко­ло­гі­ч­ні та ін­ші но­р­ми й но­р­ма­ти­ви;

– на­у­ко­во-­те­х­ні­ч­ні, еко­но­мі­ч­ні і со­ці­а­ль­ні, дер­жа­в­ні й ре­гі­о­на­ль­ні про­гра­ми.

§ 3. Еко­но­мі­ч­на во­ля під­при­ємств

Ні­чим не об­ме­же­на ді­я­ль­ність під­при­єм­с­т­ва по­ро­джує се­р­йо­з­ну со­ці­а­ль­ну не­спра­ве­д­ли­вість, а ча­с­то й еко­ло­гі­ч­ну не­без­пе­ку. То­му під­при­єм­с­т­во по­ви­нне ви­ко­ну­ва­ти чі­т­ко ви­зна­че­ні ви­мо­ги з бо­ку уря­ду, спо­жи­ва­чів і за­хи­с­ни­ків на­вко­ли­ш­ньо­го Се­ре­до­ви­ща. Най­більш пе­ре­до­ві з за­ко­р­дон­них під­при­ємств ре­а­гу­ють на це роз­ро­б­кою со­ці­а­ль­них про­грам із ме­тою при­сво­єн­ня со­бі ста­ту­су від­по­ві­да­ль­но­го чле­на су­с­пі­ль­с­т­ва. Од­но­ча­с­но під­при­єм­с­т­ва вжи­ва­ють ці­ле­с­п­ря­мо­ва­ні дії, щоб не до­пу­с­ти­ти при­йн­ят­тя за­ко­нів, що об­ме­жу­ють під­при­єм­ни­ць­ку во­лю. Най­ва­ж­ли­ві­шим для ро­бо­ти тих під­при­ємств, що не хо­чуть при­пи­ни­ти своє іс­ну­ван­ня, є при­сто­су­ван­ня до ви­мог су­с­пі­ль­с­т­ва.

Ус­піх ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва у ве­ли­кій мі­рі за­ле­жить від то­го, хто і як ре­гу­лює й ко­н­т­ро­лює вза­є­ми­ни з ре­гі­о­на­ль­ним се­ре­до­ви­щем. Ра­дян­сь­кий до­свід по­ка­зав, що по­в­но­ма­с­ш­та­б­ний ко­н­т­роль ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств зве­р­ху єне­ба­жа­ним, оскі­ль­ки він ро­бить їх не­ефе­к­ти­в­ни­ми. До­свід роз­ви­тих кра­їн, у свою чер­гу, по­ка­зує, що при мі­ні­ма­ль­но­му ко­н­т­ро­лі зве­р­ху під­при­єм­с­т­ва ство­рю­ють бі­ль­ше благ і більш ефе­к­ти­в­ні. Але за те, що на­ці­о­на­ль­не ба­гат­с­т­во по­стій­не збі­ль­шу­єть­ся, а роз­по­діл за­ли­ша­єть­сяне­рі­в­но­мі­р­ним, це збі­ль­шен­ня су­про­во­джу­єть­ся руй­ну­ван­ням по­лі­тич­ного, еко­но­мі­ч­но­го і со­ці­а­ль­но­го се­ре­до­ви­ща, бай­ду­жі­с­тю до не­від­кла­д­них про­блем під­при­ємств. Пе­ре­ра­ху­ван­ня не­ба­жа­них ста­нів під­при­єм­с­т­ва, що не ко­н­т­ро­лю­єть­ся з бо­ку уря­ду, за­зна­че­но в таб­ли­ці №1.

Тра­ди­цій­ни­ми сфе­ра­ми ко­н­т­ро­лю під­при­єм­ни­ць­ко­го по­во­джен­ня з бо­ку дер­жа­в­них ор­га­нів ке­ру­ван­няє: про­ду­к­ція, тех­но­ло­гія ви­ро­б­ни­ц­т­ва, по­во­джен­ня в кон­ку­ре­н­ції, при­бу­ток, ре­сур­си, пра­во вла­с­но­с­ті й ор­га­ні­за­ція вну­т­рі­ш­ньо­фі­р­мо­во­гоке­ру­ван­ня.

Не до­пу­с­ка­єть­ся за­нят­тя під­при­єм­ни­ць­кою ді­я­ль­ні­с­тю на­сту­п­них ка­те­го­рій гро­ма­дян: вій­сь­ко­во­с­лу­ж­бо­в­ців, по­са­до­вих осіб, ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри, су­ду, дер­жа­в­ноїбез­пе­ки, вну­т­рі­шніх справ, дер­жа­в­но­го ар­бі­т­ра­жу, дер­жа­в­но­го но­та­рі­а­ту, а та­кож ор­га­нів дер­жа­в­ноївла­ди й ке­ру­ван­ня, по­кли­ка­них здій­с­ню­ва­ти ко­н­т­роль за ді­я­ль­ні­с­тю під­при­ємств.

Об­лич­чя, яким суд за­бо­ро­нив за­йма­ти­сяви­зна­че­ною ді­я­ль­ні­с­тю, не мо­жуть бу­ти за­ре­є­с­т­ро­ва­ні як під­при­єм­ці із пра­вом здій­с­нен­ня від­по­ві­д­но­го ви­ду ді­я­ль­но­с­ті до за­кін­чен­ня те­р­мі­ну, уста­но­в­ле­но­го ви­ро­ком су­ду.

Під­при­єм­ці ма­ють пра­во без об­ме­жень при­йма­ти рі­шен­ня і здій­с­ню­ва­ти са­мо­стій­но будь-­яку ді­я­ль­ність, що не су­пе­ре­чить чин­но­му за­ко­но­дав­ст­ву. Осо­б­ли­во­с­ті ре­гу­лю­ван­ня окре­мих ви­дів під­при­єм­ни­ц­т­ва вста­но­в­лю­ють­ся за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

Ді­я­ль­ність по ви­го­то­в­лен­ню і ре­а­лі­за­ції на­р­ко­ти­ч­них за­со­бів, вій­сь­ко­вої зброї й боє­при­па­сів до ньо­го, ви­бу­хо­вих ре­чо­вин мо­же здій­с­ню­ва­ти­ся тіль­ки дер­жа­в­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми, а про­ве­ден­ня лом­ба­р­д­них опе­ра­цій ( та­кож і по­вни­ми су­с­пі­ль­с­т­ва­ми.

Без спе­ці­а­ль­но­го до­зво­лу (лі­це­н­зії), ви­да­ва­но­го Ка­бі­не­том мі­ні­с­т­рів чи Укра­ї­ни упо­в­но­ва­же­ним їм ор­га­ном не мо­жуть здій­с­ню­ва­ти­ся:

– по­шук і екс­плу­а­та­ція ро­до­вищ ко­ри­с­них ко­па­лин;

– ви­ро­б­ни­ц­т­во і ре­монт, ре­а­лі­за­ція спор­ти­в­ної, ми­с­лив­сь­кої, во­г­не­па­ль­ної зброї й боє­при­па­сів до ньо­го, а та­кож хо­ло­д­ної зброї;

– ви­го­то­в­лен­ня й ре­а­лі­за­ція ме­ди­ка­ме­н­тів і хі­мі­ч­них ре­чо­вин;

– ви­го­то­в­лен­ня пи­ва й про­ви­на;

– ви­го­то­в­лен­ня спир­ту, го­рі­ло­ч­них, лі­ке­р­них і ко­нь­я­ч­них ви­ро­бів;

– ви­го­то­в­лен­ня тю­тю­но­вих ви­ро­бів;

– ме­ди­ч­на прак­ти­ка;

– ве­те­ри­на­р­на прак­ти­ка;

– юри­ди­ч­на прак­ти­ка;

– ство­рен­ня й зміст іго­р­них за­кла­дів, ор­га­ні­за­ція аза­р­т­них ігор;

– то­р­гі­в­ля ал­ко­го­ль­ни­ми на­по­я­ми;

– вну­т­рі­шні й між­на­ро­д­ні пе­ре­ве­зен­ня па­са­жи­рів і ва­н­та­жів по­ві­т­ря­ним, рі­ч­ко­вим, мор­сь­ким, за­лі­з­ни­ч­ним і ав­то­мо­бі­ль­ним транс­по­р­том;

– аге­н­ту­ван­ня і фра­х­ту­ван­ня мор­сь­ко­го то­р­го­во­го фло­ту;

– ви­го­то­в­лен­ня цін­них па­пе­рів і зна­ків по­што­вої опла­ти;

– по­се­ре­д­ни­ць­ка ді­я­ль­ність із при­ва­ти­за­цій­ни­ми па­пе­ра­ми;

– на­дан­ня по­слуг по охо­ро­ні дер­жа­в­ної, ко­ле­к­ти­в­ної і при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті;

– мо­н­таж, ре­монт і про­фі­ла­к­ти­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня за­со­бівохо­рон­ної си­г­на­лі­за­ція;

– ви­до­бу­ток, ви­ро­б­ни­ц­т­во і ви­ко­ри­с­тан­ня ра­діо­ак­ти­в­них ре­чо­вин і дже­рел іо­ні­зу­ю­чо­го ви­про­мі­ню­ван­ня, пе­ре­ро­б­ка і по­хо­ван­ня ра­діо­ак­ти­в­них від­хо­дів;

– ви­до­бу­ток до­ро­го­цін­них ме­та­лів і до­ро­го­цін­них ка­ме­нів, ви­го­то­в­лен­ня і ре­а­лі­за­ція ви­ро­бів з їх­нім ви­ко­ри­с­тан­ням;

– збір, пе­ре­ро­б­ка тве­р­дих і рі­д­ких від­хо­дів ви­ро­б­ництв, що мі­с­тять до­ро­го­цін­ні ме­та­ли і до­ро­го­цін­ні ка­ме­ні, і їх­ній брухт;

– ви­ко­нан­ня авіа­цій­но-­хі­мі­ч­них ро­біт і ае­ро­фо­то­зні­мань;

– про­е­к­ту­ван­ня, бу­ді­в­ни­ц­т­во й екс­плу­а­та­ція об’­єк­тів атом­ної ене­р­ге­ти­ки, а та­кож на­дан­ня по­слуг по їх­ньо­муоб­слу­го­ву­ван­ню;

– ау­ди­тор­сь­ка ді­я­ль­ність;

– стра­хо­ва ді­я­ль­ність;

– ви­го­то­в­лен­ня і ре­а­лі­за­ція ве­те­ри­на­р­них ме­ди­ка­ме­н­тів і пре­па­ра­тів;

– бу­ді­в­ни­ц­т­во і тех­ні­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня за­га­ль­но­де­р­жа­в­них ме­реж пе­ре­да­чі да­них і до­ку­ме­н­та­ль­но­гозв’я­з­ку;

– бу­ді­в­ни­ц­т­во і тех­ні­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня пе­ре­да­ва­ль­них ста­н­цій су­пу­т­ни­ко­вих зв’я­з­ків;

– між­на­ро­д­ні і між­мі­сь­кі по­што­ві пе­ре­ве­зен­ня;

– об­ро­б­ка по­што­вої ко­ре­с­по­н­де­н­ції;

– ви­да­ча і при­йом гро­шо­вих пе­ре­ка­зів;

– ви­ко­ри­с­тан­ня ра­діо­ча­с­тот;

– ви­ро­б­ни­ц­т­во і ре­монт за­со­бівви­мі­ру і ко­н­т­ро­лю;

– ви­ко­нан­ня то­по­гра­фо-­ге­о­де­зи­ч­них, кар­то­гра­фі­ч­них ро­біт і ка­да­с­т­ро­вих зйо­мок;

– ви­ко­нан­ня ін­же­не­р­но-­до­с­лі­д­ни­ць­ких і про­е­к­т­них ро­біт для об’­єк­тів ене­р­ге­ти­ки, дер­жа­в­но­го зв’я­з­ку, обо­рон­но­го ком­пле­к­су, а та­кож для га­зо­про­во­дів, ма­гі­с­т­ра­ль­них тру­бо­про­во­дів, мо­с­тів, ту­не­лів, еле­к­т­ро­ста­н­цій, ае­ро­по­р­тів, мор­сь­ких по­ртів, ви­ко­ну­ва­них на те­ри­то­рі­ях, під­да­них дії сей­с­мі­ч­но­с­ті, а та­кож ка­р­с­то­у­т­во­рен­ню, під­то­п­лен­ню, осі­дан­ням ін­шо­го ти­пу, до­ро­б­ці, зсу­вам і об­ва­лам.

Під­при­єм­с­т­во як ос­но­в­на го­с­по­дар­сь­ка оди­ни­ця ма­к­ро­еко­но­мі­ки

1) Со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ні й ор­га­ні­за­цій­ні фо­р­ми під­при­єм­с­т­ва, йо­го тру­до­вий ко­ле­к­тив

Під­при­єм­с­т­во за­ймає центра­ль­не мі­с­це в на­род­но­госпо­дар­сь­ко­му ком­пле­к­сі будь-­якої кра­ї­ни. Це пе­р­вин­налан­ка су­с­пі­ль­но­го по­ді­лу пра­ці. Са­ме тут ство­рю­єть­ся на­ці­о­на­ль­ний до­ход. Під­при­єм­с­т­во ви­сту­пає як ви­ро­б­ник і за­без­пе­чує про­цес від­тво­рен­ня на ос­но­ві са­мо­оп­ла­т­но­с­ті і са­мо­стій­но­с­ті.

Від ус­пі­ху окре­мих під­при­ємств за­ле­жить об­сяг ство­рю­ва­но­го ва­ло­во­го на­ці­о­на­ль­но­го про­ду­к­ту, со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ний роз­ви­ток су­с­пі­ль­с­т­ва, сту­пінь за­до­во­ле­но­с­ті в ма­те­рі­а­ль­них і ду­хо­в­них бла­гах на­се­лен­ня кра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во як са­мо­стій­на го­с­по­дар­сь­ка оди­ни­ця во­ло­діє пра­ва­ми юри­ди­ч­ної осо­би, тоб­то во­но має пра­во ві­ль­но­го роз­по­ря­джен­ня май­ном, оде­р­жу­ва­ти кре­дит, вхо­ди­ти в до­го­ві­р­ні від­но­си­ни з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми. Во­но має ві­ль­ний роз­ра­ху­н­ко­вий ра­ху­нок у ба­н­ку, де зна­хо­дять­ся ко­ш­ти, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся для роз­ра­ху­н­ків з ін­ши­ми під­при­єм­с­т­ва­ми, на зар­пла­ту.

При­йн­я­то вва­жа­ти, що оп­ти­ма­ль­ни­ми є та­кі роз­мі­ри, що за­без­пе­чу­ють най­більш спри­я­т­ли­ві умо­ви для ви­ко­ри­с­тан­ня до­ся­г­нень на­у­ки і тех­ні­ки при мі­ні­ма­ль­них ви­тра­тах ви­ро­б­ни­ц­т­ва і при цьо­му до­ся­га­єть­ся ефе­к­ти­в­не ви­ро­б­ни­ц­т­во ви­со­ко­які­с­ної про­ду­к­ці­ї.

Під­при­єм­с­т­во яв­ляє со­бою та­ку фо­р­му ор­га­ні­за­ції го­с­по­дар­с­т­ва, при якій ін­ди­ві­ду­а­ль­ний спо­жи­вач і ви­ро­б­ник вза­є­мо­ді­ють за до­по­мо­гою ри­н­ку з ме­тою рі­шен­ня трьох ос­но­в­них еко­но­мі­ч­них про­блем: що, як і для ко­го ро­би­ти.

При цьо­му ні­хто з під­при­єм­ців і ор­га­ні­за­цій сві­до­мо рі­шен­ням ці­єї трі­а­ди еко­но­мі­ч­них про­блем не за­йня­тий (ко­ж­ний ви­рі­шує в сти­хії ри­н­ку на ін­ди­ві­ду­а­ль­но­му рі­в­ні).

У ри­н­ко­вій си­с­те­мі усі має ці­ну. Рі­з­ні ви­ди люд­сь­кої пра­ці та­кож ма­ють ці­ну ( рі­вень зар­пла­ти, та­риф на по­слу­ги. Ри­н­ко­ва еко­но­мі­ка для не­усві­до­м­ле­ної ко­ор­ди­на­ції лю­дей і під­при­ємств че­рез си­с­те­му цін і ри­н­ків. Як­що узя­ти всі рі­з­но­ма­ні­т­ні ри­н­ки, то оде­р­жи­мо ши­ро­ку си­с­те­му, що сти­хій­но за­без­пе­чує рі­в­но­ва­гу цін і ви­ро­б­ни­ц­т­ва шля­хом проб і по­ми­лок.

По за­со­бах уз­го­джен­ня між по­ку­п­ця­ми і про­дав­ця­ми (по­пи­ту та про­по­зи­ції) на ко­ж­нім з цих ри­н­ків ри­н­ко­ва еко­но­мі­ка ви­рі­шує од­но­ча­с­но всі три про­бле­ми:

1) що ро­би­ти? ( ви­зна­ча­єть­сящо­ден­но го­ло­су­ван­ням за до­по­мо­гою гро­шей (шля­хом ви­бо­ру по­ку­п­цем то­ва­ру і йо­го по­ку­п­ки);

2) як ро­би­ти? ( ви­зна­ча­єть­ся кон­ку­ре­н­ці­єю між ви­ро­б­ни­ка­ми (ко­ж­ний пра­г­не ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти но­ві­т­ні тех­но­ло­гії, ви­гра­ти ці­но­ву кон­ку­ре­н­цію і збі­ль­ши­ти при­бу­ток, зни­зи­ти ви­тра­ти ви­ро­б­ни­ц­т­ва);

3) для ко­го ро­би­ти? ( ви­зна­ча­єть­ся спів­від­но­шен­ням по­пи­ту та про­по­зи­ції на ри­н­ках, фа­к­то­ра­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва (ро­бо­ча си­ла і за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва).

Ці ри­н­ки ви­зна­ча­ють рі­вень зар­пла­ти, ре­н­ти, від­со­т­ка і при­бу­ли, тоб­то дже­рел, з яких скла­да­ють­ся до­хо­ди. Ви­ро­б­ник уста­но­в­лює свої ці­ни, пе­ре­мі­ща­ю­чи свій ка­пі­тал у га­лу­зі з ви­со­ким при­бу­т­ком і за­ли­ша­ю­чи не­ре­н­та­бе­ль­не ви­ро­б­ни­ц­т­во то­ва­ру. Усе це і ви­зна­чає, що ро­би­ти. При­бу­ток тут – ви­рі­ша­ль­ний фа­к­тор фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ри­н­ко­во­го го­с­по­дар­с­т­ва.

Від­по­ві­д­но до форм вла­с­но­с­ті на Укра­ї­ні мо­жуть ді­я­ти під­при­єм­с­т­ва на­сту­п­них ви­дів:

1. ін­ди­ві­ду­а­ль­ні, за­сно­ва­ні на осо­би­с­тій вла­с­но­с­ті і на йо­го пра­ці (без на­й­ман­ня);

2. сі­мей­ні, за­сно­ва­ні на вла­с­но­с­ті і пра­ці гро­ма­дян од­ні­єїро­ди­ни, що про­жи­ва­ють спі­ль­но;

3. при­ва­т­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті окре­мо­го гро­ма­дя­ни­на з пра­вом на­й­ман­ня ро­бо­чої си­ли;

4. ко­ле­к­ти­в­не, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, чи ко­о­пе­ра­ти­ву ін­шо­го ста­ту­т­но­госу­с­пі­ль­с­т­ва;

5. дер­жа­в­не чи ко­му­на­ль­не, за­сно­ва­не на вла­с­но­с­ті ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­те­ри­то­рі­а­ль­них оди­ниць;

6. дер­жа­в­не під­при­єм­с­т­во, за­сно­ва­не на ре­с­пу­б­лі­кан­сь­кій (за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної) вла­с­но­с­ті;

7. спі­ль­не, за­сно­ва­не на ба­зі об’­єд­нан­ня май­на рі­з­них форм вла­с­но­с­ті (змі­ша­на фо­р­ма вла­с­но­с­ті).

У за­ле­ж­но­с­ті від об­ся­гівви­ро­б­ни­ц­т­ва, кі­ль­ко­с­ті ро­бі­т­ни­ків під­при­єм­с­т­во мо­же бу­ти ма­лим, се­ре­д­нім, ве­ли­ким. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва – чи­се­ль­ні­с­тю до 200 пра­цю­ю­чих (у про­ми­с­ло­во­с­ті і бу­ді­в­ни­ц­т­ві), до 50 чо­ло­вік (В ін­ших га­лу­зях ви­ро­б­ни­чої сфе­ри), до 100 чо­ло­вік (у на­у­ці), до 25 чо­ло­вік (не­ви­ро­б­ни­ча сфе­ра), до 15 чо­ло­вік (роз­дрі­б­на то­р­гі­в­ля).

Під­при­єм­с­т­ва ма­ють пра­во по­єд­ну­ва­ти свою ви­ро­б­ни­чу, на­у­кову і ко­ме­р­цій­ну ді­я­ль­ність і ство­рю­ва­ти на­сту­п­ні об’­єд­нан­ня:

1. асо­ці­а­ція – до­го­ві­р­не об’­єд­нан­ня, ство­ре­не з ме­тою по­стій­ної ко­ор­ди­на­ції го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті; асо­ці­а­ція не має пра­ва втру­ча­ти­ся у ви­ро­б­ни­чу ді­я­ль­ність ко­ж­но­го з її уча­с­ни­ків;

2. ко­р­по­ра­ція – до­го­ві­р­не об’­єд­нан­ня на ос­но­ві спо­лу­чен­ня ви­ро­б­ни­чих, на­у­ко­вих і ко­ме­р­цій­них ін­те­ре­сів з де­ле­гу­ван­ням окре­мих по­в­но­ва­жень, центра­ль­ним ре­гу­лю­ван­ням ді­я­ль­но­с­ті ко­ж­но­го з уча­с­ни­ків;

3. кон­со­р­ці­ум -тим­ча­со­веста­ту­т­не об’­єд­нан­ня про­ми­с­ло­во­го і ба­н­ків­сь­ко­го ка­пі­та­лу для до­ся­г­нен­ня за­га­ль­ноїме­ти;

4. кон­церн -ста­ту­т­не об’­єд­нан­ня під­при­ємств про­ми­с­ло­во­с­ті, на­у­ко­вих ор­га­ні­за­цій, транс­по­р­ту, ба­н­ків, то­р­гі­в­лі й ін. на ос­но­ві по­вної за­ле­ж­но­с­ті від од­но­го чи гру­пи під­при­єм­ців.

Ко­ж­не під­при­єм­с­т­во для рі­шен­няза­дач, зв’я­за­них з ви­ро­б­ни­ц­т­вом і ре­а­лі­за­ці­єю то­ва­рів і на­дан­ням по­слуг, по­ви­нне бу­ти уко­м­п­ле­к­то­ва­но ви­зна­че­ною кі­ль­кі­с­тю лю­дей, зда­т­них ви­ко­ну­ва­ти ці ро­бо­ти. За­йня­ті су­с­пі­ль­ною пра­цею на під­при­єм­с­т­ві пра­ців­ни­ки, ін­же­не­ри і слу­ж­бо­в­ці утво­рять тру­до­ві ко­ле­к­ти­ви цих під­при­ємств. У по­лі­тич­но-­еко­но­мі­ч­но­му ро­зу­мін­ні тру­до­вий ко­ле­к­тив ( це су­ку­п­ний пра­ців­ник під­при­єм­с­т­ва й од­но­ча­с­но су­б’єкт еко­но­мі­ч­них від­но­син, що здій­с­нює за­га­ль­ну ді­я­ль­ність у дер­жа­в­них, ко­ле­к­ти­в­них, ко­о­пе­ра­ти­в­них, ча­с­ток під­при­єм­с­т­вах, спря­мо­ва­ну на за­до­во­лен­ня як осо­би­с­тих, так і ко­ле­к­ти­в­них, су­с­пі­ль­них по­треб.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив є скла­д­ною ор­га­ні­за­цій­ною і со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ною стру­к­ту­рою, у ко­т­ру вхо­дять пра­ців­ни­ки це­хів, бри­гад і ін­ших під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва. Для ко­ор­ди­на­ції, по­го­дже­но­с­ті між ни­ми ство­рю­єть­ся від­по­ві­д­на си­с­те­ма ке­ру­ван­ня.

Пе­ре­хід від ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми ке­ру­ван­ня до еко­но­мі­ч­них ме­то­дів на всіх рі­в­нях ви­ма­гає ши­ро­кої де­мо­к­ра­ти­за­ції всі­єї си­с­те­ми го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, здій­с­нен­ня ке­ру­ван­ня че­рез ін­те­ре­си, все­бі­ч­ну ак­ти­ві­за­цію пра­ців­ни­ків ( чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. То­му ве­ли­ке зна­чен­ня має впро­ва­джен­ня на під­при­єм­с­т­ві са­мо­вря­ду­ван­ня.

Ідея са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів зв’я­за­на з не­об­хід­ні­с­тю де­мо­к­ра­ти­зу­ва­ти си­с­те­му ке­ру­ван­ня ви­ро­б­ни­чим про­це­сом на під­при­єм­с­т­ві. По­ки тру­до­вий ко­ле­к­тив не має до­ста­т­ніх по­в­но­ва­жень вла­с­ни­ка, він ли­ше ви­сту­пає в ро­лі ха­зя­ї­на, не бу­ду­чи їм ре­а­ль­но. І він не ста­не їм, по­ки не бу­дуть ану­льо­ва­ні всі ак­ти, що за­крі­п­лю­ють від­чу­жен­ня пра­ців­ни­ка від за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

2) Вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ка стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва й обо­рот йо­го ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів

Го­ло­вна за­да­ча під­при­єм­с­т­ва ( за­до­во­ль­ня­ти в чо­му-­не­будь су­с­пі­ль­ноїпо­тре­би да­но­го ре­гі­о­ну, оде­р­жу­ю­чи при цьо­му при­бу­ток, за ра­ху­нок якої і за­до­во­ль­ня­ють­ся со­ці­а­ль­ні й еко­но­мі­ч­ні ін­те­ре­си да­но­го ко­ле­к­ти­ву і вла­с­ни­ка май­на під­при­єм­с­т­ва.

Ко­ж­не під­при­єм­с­т­во, фі­р­ма, об’­єд­нан­ня не­за­ле­ж­не від форм вла­с­но­с­ті діє на ос­но­ві го­с­по­дар­сь­ко­го (ко­ме­р­цій­но­го) роз­ра­ху­н­ку. Прин­ци­пи госп­роз­ра­ху­н­ку:

1. са­мо­фі­на­н­су­ван­ня;

2. са­мо­за­бе­з­пе­чен­ня;

3. ма­те­рі­а­ль­на за­ці­ка­в­ле­ність;

4. еко­но­мі­ч­на від­по­ві­да­ль­ність;

5. во­ля го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті;

6. кон­ку­ре­н­ція між то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми, ко­н­т­роль за їх­ньою го­с­по­дар­сь­кою ді­я­ль­ні­с­тю.

Ко­ме­р­цій­ний роз­ра­ху­нок ( це еко­но­мі­ч­на ка­те­го­рія то­ва­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що від­би­ває скла­д­ну си­с­те­му еко­но­мі­ч­них від­но­син, що ви­ни­ка­ють у про­це­сі ви­ко­ри­с­тан­ня за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції, при роз­по­ді­лі і ви­ко­ри­с­тан­ні отри­ма­но­го до­хо­ду, при­бу­т­ку.

Пе­ре­хід до ри­н­ко­вих від­но­син го­с­по­да­рю­ван­ня за­го­с­т­рює про­бле­му по­шу­ку шля­хів під­ви­щен­ня ста­бі­ль­но­с­ті ро­бо­ти під­при­ємств. Най­більш ва­ж­ли­вим ста­бі­лі­зу­ю­чої й од­но­ча­с­но з цим ма­ло ви­вче­ним фа­к­то­ром є ство­рен­ня вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­кої (що­до під­при­єм­с­т­ва) ін­фра­стру­к­ту­ри, що від­по­ві­дає су­час­ним ви­мо­гам, що ви­су­ва­ють­ся до умов і ха­ра­к­те­ру пра­ці, вза­є­мо­зв’я­з­ку ін­те­ре­сів окре­мих пра­ців­ни­ків і ко­ле­к­ти­вів, со­ці­а­ль­но-­пси­хо­ло­гі­ч­но­му об­ста­но­в­ці. Не­до­ста­т­нє при­ді­лен­ня ува­ги цим ви­мо­гам як при ство­рен­ні но­вих, так і в про­це­сі ор­га­ні­за­ції фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ді­ю­чих під­при­ємств при­во­дить до то­го, що осна­щен­ня під­при­ємств ви­со­ко­про­ду­к­ти­в­ним уста­т­ку­ван­ням ча­с­то ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся ни­зь­кою еко­но­мі­ч­ною ефе­к­ти­в­ні­с­тю.

Ана­ліз до­сві­ду ро­бо­ти про­цві­та­ю­чих фірм у роз­ви­тих кра­ї­нах при­во­дить до ви­сно­в­ку, що їх ста­бі­ль­но ви­со­кі ре­зуль­та­ти ви­зна­ча­ють­ся за­без­пе­чен­ням вза­є­мо­дії тех­но­ло­гі­ч­них, ор­га­ні­за­цій­них і со­ці­а­ль­них еле­ме­н­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що до­ся­га­єть­ся за­вдя­ки ре­а­лі­за­ції но­вої кон­це­п­ції роз­ви­т­ку еко­но­мі­ки. Ос­но­ву ці­єї кон­це­п­ції скла­дає орі­є­н­та­ція ке­ру­ван­ня на лю­ди­ну, на від­мі­ну від за­сто­со­ву­ва­них до­в­гий час ме­то­дів, при яких го­ло­вни­ми об’­єк­та­ми ке­ру­ван­ня бу­ли ком­пле­к­си ма­шин і тех­но­ло­гі­ч­ні про­це­си.

Ін­те­г­ра­ція тех­но­ло­гі­ч­них, ор­га­ні­за­цій­них і со­ці­а­ль­них про­це­сів до­ся­га­єть­ся шля­хом ство­рен­ня вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­кої со­ці­а­ль­ної ін­фра­стру­к­ту­ри, ос­но­ву якої скла­дає на­бір фа­к­то­рів, що фо­р­му­ють­ся в ре­зуль­та­ті ви­ко­нан­ня ком­пле­к­су со­ці­а­ль­них ви­мог. По сво­їй еко­но­мі­ч­ній при­ро­ді стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва яв­ляє со­бою скла­до­ву ча­с­ти­ну ви­ро­б­ни­чих сил су­с­пі­ль­с­т­ва, що ви­ко­нує фу­н­к­ції за­без­пе­чен­ня умов ефе­к­ти­в­но­го роз­ви­т­ку да­ної ви­ро­б­ни­чої си­с­те­ми.

З ме­тою за­без­пе­чен­ня ефе­к­ти­в­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня об’­єк­ти­в­них і су­б’єк­ти­в­них фа­к­то­рів ви­ро­б­ни­ц­т­ва (спо­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ро­бо­чої си­ли) дві скла­до­ві ча­с­ти­ни вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­кої стру­к­ту­ри під­при­єм­с­т­ва ва­р­то роз­гля­да­ти окре­мо: вла­с­не ви­ро­б­ни­чу (по­кли­ка­ну за­без­пе­чи­ти умо­ви для но­р­ма­ль­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня об’­єк­ти­в­них фа­к­то­рів) і со­ці­а­ль­ну. Остан­ня яв­ляє со­бою ча­с­ти­на за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, умов пра­ці і по­бу­ту, зда­т­них за­без­пе­чи­ти ра­ці­о­на­ль­ну ор­га­ні­за­цію тру­до­вої ді­я­ль­но­с­ті, під­ви­щен­ня про­фе­сій­но­го рі­в­ня пра­ців­ни­ків, охо­ро­ну і змі­ц­нен­ня їх­ньо­го здо­ро­в’я, за­до­во­ле­ність пра­цею і йо­го ре­зуль­та­та­ми, мо­ж­ли­вість пра­цю­ва­ти з по­вною від­да­че­ю.

Як ві­до­мо, у будь-­яко­му про­це­сі ви­ро­б­ни­ц­т­ва не­за­ле­ж­но від йо­го су­с­пі­ль­ної фо­р­ми бе­руть участь ма­те­рі­а­ль­ні й осо­би­с­ті фа­к­то­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва ( за­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва і лю­ди.

З ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ної сто­ро­ни ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди під­при­єм­с­т­ва ха­ра­к­те­ри­зу­ють­ся ви­зна­че­ною стру­к­ту­ро­ю. Так, ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди роз­ді­ля­ють­ся на про­ду­к­ти­в­ні і фо­н­ди зве­р­тан­ня, на ос­но­в­ні й обо­ро­т­ні фо­н­ди, на гро­шо­ву, про­ду­к­ти­в­ну т то­ва­р­ну ча­с­ти­ні, а ос­но­в­ні фо­н­ди ( на ак­ти­в­ну і па­си­в­ну ча­с­ти­ни і т. д. Ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­на стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва рі­з­на в за­ле­ж­но­с­ті від га­лу­зі, тех­ні­ч­но­го про­гре­су і є ва­ж­ли­вим по­ка­з­ни­ком роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил су­с­пі­ль­с­т­ва.

Со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­на при­ро­да під­при­єм­с­т­ва ви­зна­ча­єть­ся фо­р­мою вла­с­но­с­ті на ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди. Вла­с­ність мо­же бу­ти дер­жа­в­ної, ко­му­на­ль­ної, при­ва­т­ної, ко­ле­к­ти­в­ної, змі­ша­ної, ак­ці­о­не­р­но­ї. Ви­хо­дя­чи з цьо­го, ви­ро­б­ни­чи­ми фо­н­да­ми ва­р­то вва­жа­ти ре­чо­вин­ні й осо­би­с­ті фа­к­то­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що зна­хо­дять­ся в чи вла­с­но­с­ті роз­по­ря­джен­ні під­при­єм­с­т­ва і є ма­те­рі­а­ль­ною ос­но­вою йо­го ви­ро­б­ни­чої ді­я­ль­но­с­ті.

Ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди зна­хо­дять­ся в по­стій­но­му ру­сі. Во­ни про­хо­дять три ста­дії, змі­ню­ють три фо­р­ми ( гро­шо­ву, про­ду­к­ти­в­ну і то­ва­р­ну ( і в ко­ж­ній з них ви­ко­ну­ють від­по­ві­д­ну фу­н­к­ці­ю.

Пе­р­ша ста­дія кру­го­обі­гу ле­жить у пе­ре­тво­рен­ні гро­шо­вих фо­н­дів у про­ду­к­ти­в­ні, тоб­то в за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ви­ро­б­ни­чий пе­р­со­нал. Ця ста­дія ле­жить у ку­пі­в­лі за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і на­й­ман­ні пра­ців­ни­ків і від­бу­ва­єть­ся на ри­н­ку.

Дру­га ста­дія кру­го­обі­гу ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів ле­жить у пе­ре­тво­рен­ні про­ду­к­ти­в­них фо­н­дів у го­то­ву про­ду­к­цію, то­вар. Ця ста­дія від­бу­ва­єть­ся в сфе­рі ви­ро­б­ни­ц­т­ва. На ста­дії кру­го­обі­гу ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди фу­н­к­ці­о­ну­ють у про­ду­к­ти­в­ній фо­р­мі, тоб­то у ви­ді за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ви­ро­б­ни­ків.

Тре­тя ста­дія кру­го­обі­гу ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів ле­жить у пе­ре­тво­рен­ні то­ва­ру в гро­ші. Во­на від­бу­ва­єть­ся в сфе­рі об­слу­го­ву­ван­ня. На тре­тин ста­дії про­ду­к­ти­в­ні фо­н­ди пе­ре­хо­дять у фо­р­му то­ва­ру. Від то­ва­ру, ку­п­ле­но­го на пе­р­шій ста­дії, цей то­вар від­рі­з­ня­єть­ся як сво­єю на­ту­ра­ль­ною фо­р­мою, так і ва­р­ті­с­тю, то­му що він вклю­чає, крім ва­р­то­с­ті ро­бо­чої си­ли і ва­р­то­с­ті ви­тра­че­них за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ще і до­да­т­ко­ву ва­р­тість.

Кру­го­обі­гом ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів на­зи­ва­єть­ся їх­ній рух, у про­це­сі яко­го во­ни про­хо­дять три ста­дії, три фо­р­ми й у ко­ж­ної них їх ви­ко­ну­ють від­по­ві­д­ну фу­н­к­ці­ю.

3) Ви­ди під­при­ємств і їх роз­ви­ток в умо­вах ри­н­ку

В Укра­ї­ні в про­це­сі роз­де­р­жа­в­лен­ня еко­но­мі­ки най­ва­ж­ли­ві­шою со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ною ме­тоює пе­ре­да­ча зна­ч­ної ча­с­ти­ни дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам. Це ос­но­в­ний шлях по­до­лан­ня від­чу­жен­ня тру­дя­щих від вла­с­но­с­ті на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ре­зуль­та­тів пра­ці, від са­мо­го про­це­су пра­ці, від ке­ру­ван­няви­ро­б­ни­ц­т­вом, від еко­но­мі­ч­ної вла­ди і т. д.

За­ко­на­ми Укра­ї­ни ви­зна­че­ні три ос­но­в­них ви­ди під­при­ємств: дер­жа­в­не, ко­ле­к­ти­в­не й ін­ди­ві­ду­а­ль­не. При цьо­му остан­ня гру­па має мо­ж­ли­вість ство­рен­ня ін­ди­ві­ду­а­ль­но­го, сі­мей­но­го і при­ва­т­но­го під­при­єм­с­т­ва.

Як­що більш ши­ро­ко роз­гля­ну­ти да­не пи­тан­ня, то мо­ж­на ви­ді­ли­ти на­сту­п­ні ви­ди під­при­ємств:

1. Оре­н­д­ні і ко­ле­к­ти­в­ні

Оре­н­да ( пе­р­вин­ний ме­ха­нізм роз­де­р­жа­в­лен­ня вла­с­но­с­ті, за­сібутво­рен­ня і мно­жен­ня ко­ле­к­ти­в­ної вла­с­но­с­ті.

Від­по­ві­д­но до до­го­во­ру дер­жа­ва мо­же пе­ре­да­ва­ти на 10-15 ро­ків в оре­н­ду за від­по­ві­д­ну пла­ту в тим­ча­со­ве ко­ри­с­ту­ван­ня і во­ло­дін­ня тру­до­во­му ко­ле­к­ти­ву під­при­єм­с­т­ва, ви­ро­б­ни­чі фо­н­ди й обо­ро­т­ні ко­ш­ти. В оре­н­д­но­му під­при­єм­с­т­ві за­сно­в­ни­ком йо­го стає тру­до­вий ко­ле­к­тив, що ре­єст­ру­єть­ся як ор­га­ні­за­ція оре­н­да­рів, тоб­то як са­мо­стій­наюри­ди­ч­наосо­ба.

Оре­н­да ( рі­з­но­вид го­с­по­дар­сь­ко­го роз­ра­ху­н­ку, при цьо­му оре­н­дар під­при­єм­с­т­ва має пра­во са­мо­стій­но роз­по­ді­ля­ти го­с­по­дар­сь­кий роз­ра­ху­н­ко­вий до­ход, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти йо­го на роз­ви­ток ви­ро­б­ни­ц­т­ва, со­ці­а­ль­ні не­ста­т­ки й опла­ту пра­ці за сво­їм роз­су­дом (оре­н­да ( фо­р­ма го­с­по­да­рю­ван­ня, а не вид вла­с­но­с­ті). Оре­н­да ( це фі­к­со­ва­на оре­н­до­да­в­цем ве­ли­чи­на, уста­но­в­ле­на пла­та оре­н­да­рем на ви­зна­че­ний пе­рі­од.

Оре­н­д­ний ко­ле­к­тив пра­г­не по­ліп­шу­ва­ти і роз­ви­ва­ти ви­ро­б­ни­ц­т­во. Він має бі­ль­ше са­мо­стій­но­с­ті в по­рі­в­нян­ні з оре­н­д­ним під­при­єм­с­т­вом.

2. Ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва і то­ва­ри­с­т­ва з об­ме­же­ною від­по­ві­да­ль­ні­с­тю

У со­ці­а­ль­но орі­є­н­то­ва­ній ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці ак­ці­о­не­р­на вла­с­ність мо­же ви­ко­ну­ва­ти на­сту­п­ні фу­н­к­ції:

– во­на до­зво­ляє роз­ши­рю­ва­ти дже­ре­ла на­гро­ма­джен­ня за ра­ху­нок ко­ш­тів на­се­лен­ня шля­хом ку­пі­в­лі-­про­да­жу ак­цій;

– ак­ці­о­не­р­не під­при­єм­ни­ц­т­во спри­яє де­мо­к­ра­ти­за­ції ке­ру­ван­ням під­при­єм­с­т­вом, спри­яє ство­рен­ню ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ної ба­зи, по­си­лен­ню за­ці­ка­в­ле­но­с­ті пра­цю­ю­чих у кра­що­му ви­ко­ри­с­тан­ні за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ро­бі­т­ни­ка ча­су;

– усу­ває дис­про­по­р­цію в еко­но­мі­ці між по­пи­том та про­по­зи­ці­єю, між гру­пою А і В;

– більш ефе­к­ти­в­но ре­гу­лю­єть­ся кі­ль­кість гро­шей, а та­кож ця фо­р­ма спри­яє роз­ви­т­ку то­ва­р­но-­гро­шо­вих від­но­син.

На Укра­ї­ні іс­ну­ють та­кі ви­ди ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств: ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва від­кри­то­го ти­пу, де ак­ції по­ши­рю­ють­ся шля­хом від­кри­тої під­пи­с­ки, тоб­то шля­хом ку­пі­в­лі-­про­да­жу на бі­р­жі; ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва за­кри­то­го ти­пу, ак­ції яких по­ши­рю­ють­ся ли­ше се­ред сво­їх за­сно­в­ни­ків.

Ак­ція ( го­ло­вний ат­ри­бут ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва. Це цін­ний па­пір без уста­но­в­ле­но­го те­р­мі­ну зве­р­тан­ня, що під­тве­р­джує па­йо­ву участь (па­йо­вий вне­сок) ак­ці­о­не­ра в ста­ту­т­но­му фо­н­ді ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва, що під­тве­р­джує член­с­т­во в ньо­му і пра­во на оде­р­жан­ня при­бу­т­ку у ви­ді ди­ві­де­н­дів. Ак­ція на­дає пра­во на участь у по­ді­лі май­на при лі­к­ві­да­ції то­ва­ри­с­т­ва.

Ви­ди ак­цій: імен­ні, на пред’яв­ни­ка, при­ві­ле­йо­ва­ні, про­с­ті. Як­що ак­ція імен­на, то в кни­гу ре­єст­ра­ції ак­цій по­ви­нні бу­ти вне­се­ні ві­до­мо­с­ті про ко­ж­ну імен­ну ак­цію: вла­с­ник, час при­дбан­ня, кі­ль­кість та­ких ак­цій у ко­ж­но­го ак­ці­о­не­ра.

При ре­єст­ра­ції ак­цій на пред’яв­ни­ка в кни­гу за­но­сять­ся ли­ше ві­до­мо­с­ті про їх­ню за­га­ль­ну кі­ль­кість.

На від­мі­ну від про­стій, при­ві­ле­йо­ва­на ак­ція дає її вла­с­ни­ку пе­ре­ва­ж­не пра­во на оде­р­жан­ня ди­ві­де­н­дів, а та­кож на пріо­ри­те­т­ну участь у роз­по­ді­лі май­на ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва у ви­па­д­ку йо­го лі­к­ві­да­ці­ї. Вла­с­ни­ки при­ві­ле­йо­ва­них ак­цій не бе­руть участь у ке­ру­ван­ні ак­ці­о­не­р­ним то­ва­ри­с­т­вом.

Ди­ві­де­н­ди ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва ви­пла­чу­ють­ся тіль­ки за під­су­м­ка­ми ро­ку за ра­ху­нок при­бу­ли, що за­ли­ша­єть­ся пі­с­ля спла­ти по­да­т­ків і від­со­т­ків за ба­н­ків­сь­кий кре­дит.

Не­до­лі­ки ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств:

1. мі­ль­йо­ни дрі­б­них ак­ці­о­не­рів те­р­п­лять ба­н­к­рут­с­т­во, осо­б­ли­во під час еко­но­мі­ч­них криз;

2. ак­ці­о­не­р­ні ком­па­нії мо­жуть здій­с­ню­ва­ти рі­з­ні фі­нан­со­ві ма­хі­на­ції на фо­н­до­вих бі­р­жах.

3. До­го­ві­р­ні то­ва­ри­с­т­ва

Їх ство­рю­ють юри­ди­ч­ні і фі­зи­ч­ні осо­би, ко­ли во­ни шу­ка­ють ви­го­ду в спі­ль­ній ді­я­ль­но­с­ті на ри­н­ку, од­нак не ба­жа­ють утра­ча­ти сво­єї са­мо­стій­но­с­ті.

4. То­ва­ри­с­т­ва з об­ме­же­ною від­по­ві­да­ль­ні­с­тю

Це за­мкну­ті то­ва­ри­с­т­ва, що ство­рю­ють­ся об’­єд­нан­ням па­йо­вих вне­с­ків. Тут ак­ції не ви­пу­с­ка­ють­ся, ди­ві­де­н­ди не вста­но­в­лю­ють­ся, а при­бу­ток роз­по­ді­ля­єть­ся про­по­р­цій­но до вне­с­ків за­сно­в­ни­ків, що від­по­ві­да­ють по зо­бо­в’я­зан­нях під­при­єм­с­т­ва ли­ше ве­ли­чи­ною вкла­де­но­го ка­пі­та­лу. Са­ме це ро­бить цю фо­р­му під­при­єм­с­т­ва при­ваб­ли­вої і зру­ч­ний.

До по­ча­т­ку ре­єст­ра­ції то­ва­ри­с­т­ва ко­жен за­сно­в­ник по­ви­нний вне­с­ти не менш 30% сво­го вне­с­ку на ба­н­ків­сь­кий ра­ху­нок. Тіль­ки пі­с­ля цьо­го во­но ре­єст­ру­єть­ся у ви­ко­н­ко­мі на­род­них де­пу­та­тів за мі­с­цем йо­го пе­ре­бу­ван­ня.

Економічна во­ля під­при­ємств і під­при­єм­ни­ц­т­во. Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом у су­час­них умо­вах

1) Управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом, йо­го го­с­по­дар­сь­ка, еко­но­мі­ч­на і со­ці­а­ль­на ді­я­ль­ність

Для здій­с­нен­ня ви­ро­б­ни­чо-­го­с­по­дар­сь­ких і со­ці­а­ль­них фу­н­к­цій під­при­єм­с­т­ва ство­рю­єть­ся ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ний апа­рат. Кі­ль­кість під­роз­ді­лів, ор­га­ні­за­цій­на стру­к­ту­ра під­при­єм­с­т­ва, шта­ти за­ле­жать від спе­ци­фі­ки ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ви­зна­ча­ють­ся са­мим під­при­єм­с­т­вом.

Ос­но­в­ним прин­ци­пом ке­ру­ван­ня дер­жа­в­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми був і за­ли­ша­єть­ся прин­цип де­мо­к­ра­ти­ч­но­го центра­лі­з­му. Сут­ність йо­го по­ля­гає в об’­єд­нан­ні центра­лі­зо­ва­но­го ке­ру­ван­няз на­дан­ням їмви­зна­че­ної са­мо­стій­но­с­ті. При умо­вах ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми ма­ла мі­с­це зай­ва центра­лі­за­ція в ке­ру­ван­ні, а са­мо­стій­ність під­при­єм­с­т­ва бу­ла об­ме­же­на і но­си­ла фі­к­ти­в­ний ха­ра­к­тер.

Ва­ж­ли­вим прин­ци­пом ке­ру­ван­няє єди­ний по­сі­б­ник, тоб­то під­по­ряд­ко­ва­ність ке­рі­в­ни­ку всіх під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва, усіх чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Це озна­чає та­кож, що ке­рі­в­ник чи під­при­єм­с­т­ва від­по­ві­д­но­го під­роз­ді­лу осо­би­с­то ке­рує, ор­га­ні­зо­вує і від­по­ві­дає за ефе­к­ти­в­ну ді­я­ль­ність під­при­єм­с­т­ва і йо­го тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Та­кий по­сі­б­ник здій­с­ню­єть­ся їм че­рез сво­їх за­сту­п­ни­ків і на­ча­ль­ни­ків від­по­ві­д­них під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва (від­діл ка­д­рів, пла­но­во-­еко­но­мі­ч­ний, юри­ди­ч­ний від­ді­ли, бу­х­га­л­те­рія, ка­н­це­ля­рія), що фу­н­к­ці­о­на­ль­но під­ко­ря­ють­ся тіль­ки ди­ре­к­то­ру під­при­єм­с­т­ва.

Від яко­с­ті ке­ру­ю­чих ка­д­рів зна­ч­ною мі­рою за­ле­жить ефе­к­ти­в­на ро­бо­та під­при­єм­с­т­ва. Са­ме від ке­рі­в­ни­ка, йо­го еко­но­мі­ч­ної і тех­ні­ч­ної по­ін­фо­р­мо­ва­но­с­ті, умін­ня ке­ру­ва­ти ко­ле­к­ти­вом за­ле­жить ус­піх ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва.

Ке­ру­ван­ня ( це вла­д­ні від­но­си­ни, і зміст їх ви­зна­ча­єть­ся ха­ра­к­те­ром вла­с­но­с­ті. У ра­м­ках сво­єї вла­с­но­с­ті і прав вла­с­ник-­ха­зя­їн самви­зна­чає ме­то­ди і си­с­те­му ке­ру­ван­ня. Він є мо­но­по­лі­с­том сто­со­в­но ке­ру­ван­ня сво­єю вла­с­ні­с­тю. Як­що ж під­при­єм­с­т­во дер­жа­в­не, то від­по­ві­д­ні фу­н­к­ції ке­ру­ван­ня здій­с­нює дер­жа­ва че­рез сво­їх упо­в­но­ва­же­них ке­рі­в­ни­ків. А ко­ле­к­тив при цьо­му є ли­ше ор­га­ні­зо­ва­ною су­ку­п­ні­с­тю на­й­ма­них ро­бі­т­ни­ків, що ча­с­т­ко­во, за ба­жан­ням вла­с­ни­ка в бі­ль­шій чи ме­н­шій ме­рі мо­жуть бу­ти до­пу­ще­ні до ке­ру­ван­няви­ро­б­ни­ц­т­вом.

Як­що вла­с­ни­ком під­при­єм­с­т­ва є тру­до­вий ко­ле­к­тив, ак­ці­о­не­р­не то­ва­ри­с­т­во, ко­о­пе­ра­тив, то ке­рі­в­ни­ки та­ких під­при­ємств оби­ра­ю­ть­ся. Ви­щим ке­ру­ю­чим ор­га­ном та­ких під­при­ємств єза­га­ль­ні збо­ри вла­с­ни­ків май­на. Ви­ко­нав­чі фу­н­к­ції по ке­ру­ван­ню ко­ле­к­ти­в­ним під­при­єм­с­т­вом здій­с­нює пра­в­лін­ня.

Пра­в­лін­ня під­при­єм­с­т­ва оби­ра­єть­ся вла­с­ни­ка­ми май­на на за­га­ль­них збо­рах та­є­м­ним го­ло­су­ван­ням на аль­те­р­на­ти­в­ній ос­но­ві. Зі сво­го скла­ду пра­в­лін­ня оби­рає го­ло­ву і йо­го чи за­сту­п­ни­ків їх­ню роль ви­ко­ну­ють по че­р­зі всі чле­ни пра­в­лін­ня.

На всіх під­при­єм­с­т­вах, де ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся на­й­ма­на пра­ця, по­ля­гає ко­ле­к­ти­в­ний до­го­вір між вла­с­ни­ком і тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом. Цим до­го­во­ром ре­гу­лю­ють­ся про­ду­к­ти­в­ні, тру­до­ві й еко­но­мі­ч­ні від­но­си­ни тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву з ад­мі­ні­с­т­ра­ці­єю під­при­єм­с­т­ва, пи­тан­ня охо­ро­ни пра­ці, со­ці­а­ль­но­го роз­ви­т­ку, уча­с­ті пра­ців­ни­ків у ви­ко­ри­с­тан­ні при­бу­ли під­при­єм­с­т­ва й ін.

Тру­до­вий ко­ле­к­тив роз­гля­дає і за­твер­джує про­ект ко­ле­к­ти­в­но­го до­го­во­ру, ви­рі­шує від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва пи­тан­ня са­мо­вря­ду­ван­ня тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, ви­зна­чає і за­твер­джує пе­ре­лік і по­ря­док на­дан­ня пра­ців­ни­кам під­при­єм­с­т­ва со­ці­а­ль­них пільг.

На всіх під­при­єм­с­т­вах по­ка­з­ни­ком фі­нан­со­во­го ре­зуль­та­ту го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті є при­бу­ток. По­ря­док ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­ли ви­зна­ча­єть­ся вла­с­ни­ком чи під­при­єм­с­т­ва упо­в­но­ва­же­ним їм ор­га­ном від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва.

Дер­жа­в­ний вплив на ви­бір на­пря­м­ків і об­ся­гів ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­ли (до­хо­ду) здій­с­ню­єть­ся че­рез по­да­т­ки, по­да­т­ко­ві піль­ги, а та­кож еко­но­мі­ч­ні са­н­к­ції від­по­ві­д­но до за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни.

Під­при­ємство са­мо­стій­не ви­зна­чає фонд опла­ти пра­ці без об­ме­жен­ня йо­го збі­ль­шен­ня з бо­ку дер­жа­в­них ор­га­нів. Мі­ні­ма­ль­ний роз­мір опла­ти пра­ці не мо­же бу­ти ни­ж­че про­жи­т­ко­во­го мі­ні­му­му, що вста­но­в­лю­єть­ся за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни. Під­при­єм­с­т­ва мо­жуть ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти та­ри­ф­ні ста­в­ки, по­са­до­ві окла­ди як орі­є­н­ти­ри для ди­фе­ре­н­ці­а­ції опла­ти пра­ці в за­ле­ж­но­с­ті від про­фе­сії, ква­лі­фі­ка­ції пра­ців­ни­ків, скла­д­но­с­ті й умов ви­ко­ну­ва­них ни­ми ро­біт і по­слуг.

Під­при­єм­с­т­во са­мо­стій­не здій­с­нює ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­не за­без­пе­чен­ня вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ка­пі­та­ль­но­го бу­ді­в­ни­ц­т­ва че­рез си­с­те­му пря­мих угод (ко­н­т­ра­к­тів) чи че­рез то­ва­р­ні бі­р­жі й ін­ші по­се­ре­д­ни­ць­кі ор­га­ні­за­ції Укра­ї­ни.

Під­при­єм­с­т­во ре­а­лі­зує свою про­ду­к­цію, май­но за ці­на­ми і та­ри­фа­ми, що вста­но­в­лю­ють­ся чи са­мо­стій­но на до­го­ві­р­ній ос­но­ві, а у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­да­в­чи­ми ак­та­ми Укра­ї­ни,( за дер­жа­в­ни­ми ці­на­ми і та­ри­фам. У роз­ра­ху­н­ках із за­ко­р­дон­ни­ми пар­т­не­ра­ми за­сто­со­ву­ють­ся ко­н­т­ра­к­т­ні ці­ни, що фо­р­му­ють­ся від­по­ві­д­но до умов і ці­нам сві­то­во­го ри­н­ку. На про­ду­к­цію під­при­ємств, що за­йма­ють мо­но­по­ль­не по­ло­жен­ня на ри­н­ку то­ва­рів, що ви­зна­ча­ють ма­с­ш­таб цін в еко­но­мі­ці і со­ці­а­ль­ній за­хи­ще­но­с­ті на­се­лен­ня, до­пу­с­ка­єть­ся дер­жа­в­не ре­гу­лю­ван­ня зго­д­не з За­ко­ном Укра­ї­ни “ПРО ці­ни і ці­но­у­т­во­рен­ня”. При цьо­му дер­жа­в­не ці­ни по­ви­нні вра­хо­ву­ва­ти се­ре­д­ньо­га­лу­зе­ву со­бі­ва­р­тість про­ду­к­ції і за­без­пе­чу­ва­ти мі­ні­ма­ль­ний рі­вень ре­н­та­бе­ль­но­с­ті про­ду­к­ції, на яку во­ни по­ши­рю­ю­ть­ся.

Пи­тан­ня со­ці­а­ль­но­го роз­ви­т­ку, вклю­ча­ю­чи по­ліп­шен­ня умов пра­ці, жит­тя, здо­ро­в’я, га­ра­н­тії обо­в’я­з­ко­во­го ме­ди­ч­но­го стра­ху­ван­ня, стра­ху­ван­ня чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву і їх ро­дин, зва­жу­ють­ся тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом при уча­с­ті вла­с­ни­ка від­по­ві­д­но до ста­ту­ту під­при­єм­с­т­ва, ко­ле­к­ти­в­но­му до­го­во­ру і за­ко­но­да­в­чим ак­там Укра­ї­ни.

2) Ада­п­та­ція під­при­єм­с­т­ва до ри­н­ко­вих від­но­син, під­при­єм­с­т­во і дер­жа­ва

Роз­ви­ток еко­но­мі­ки на су­час­но­му ета­пі, не­ми­ну­чість і не­об­хід­ність пе­ре­хі­д­но­го пе­рі­оду від од­ні­єї си­с­те­ми го­с­по­да­рю­ван­ня до ін­шої, транс­фо­р­ма­ції ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми і ме­ха­ні­з­мів ке­ру­ван­ня в ри­н­ко­ві ста­в­лять пе­ред під­при­єм­с­т­ва­ми про­бле­ми ада­п­та­ції до но­вих умов. Від їх­ньо­го рі­шен­ня за­ле­жать вла­ш­то­ва­ність, ви­жи­ван­ня під­при­ємств, гну­ч­кість їх­ньо­го ре­а­гу­ван­ня на змі­ни зо­в­ні­ш­ніх при­чин, на фа­к­то­ри не­ста­бі­ль­но­с­ті і не­ви­зна­че­но­с­ті, що вла­с­ти­во­му ни­ні­ш­ньо­му пе­ре­хі­д­но­му пе­рі­оду.

То­му не­об­хід­но роз­гля­ну­ти ос­но­в­ні про­бле­ми, що ко­ш­ту­ють пе­ред під­при­єм­ни­ц­т­вом в умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син, і по­бу­ду­ва­ти для їх­ньо­го рі­шен­ня ме­ха­ні­з­ми ада­п­та­ції, що до­зво­лять шля­хом уз­го­джен­ня ці­лей під­при­єм­с­т­ва, ін­те­ре­сів вла­с­ни­ка, рі­з­них груп і ка­те­го­рій тру­дя­щих шля­хом ство­рен­ня від­по­ві­д­них мо­де­лей і ме­то­дів пе­ре­бу­до­ви і роз­ви­т­ку си­с­тем під­при­єм­с­т­ва за­без­пе­чи­ти мі­с­це в ри­н­ко­во­мусе­ре­до­ви­щі й ефе­к­ти­в­не в ньо­му фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня.

На­сам­пе­ред не­об­хід­но по­ста­ви­ти за­вдан­ня ство­рен­ня та­ких пе­ре­тво­рень, що б ма­ли при­ро­д­ний, ор­га­ні­ч­но їм вла­с­ти­вий ха­ра­к­тер здій­с­нен­ня, а по­-дру­ге ( те­о­ре­ти­ч­но сфо­р­му­льо­ва­ний (на рі­в­ні під­при­єм­с­т­ва) за­га­ль­ний ме­то­до­ло­гі­ч­ний під­хід до ви­ко­рі­ню­ван­ня за­стій­них явищ в еко­но­мі­ці, що ле­жить в ос­но­ві де­зи­н­те­г­ра­цї ке­ру­ван­ня і ви­ро­б­ни­ц­т­ва, ди­фе­ре­н­ці­а­ції форм вла­с­но­с­ті. Ви­зна­че­на сут­ність цьо­го під­хо­ду, що вра­хо­вує мо­но­по­лізм ви­ро­б­ни­ків, що іс­ну­ють, сфо­р­мо­ва­ні ще до пе­ре­хі­д­но­го пе­рі­оду, осо­б­ли­во­с­ті си­с­те­ми ке­ру­ван­ня і го­с­по­да­рю­ван­ня, на­яв­ність фа­к­ти­ч­но по­ки ще єди­ної ( дер­жа­в­ної ( фо­р­ми вла­с­но­с­ті, і по­ля­гає в по­ді­лі ду­же ве­ли­ких під­при­ємств, про­це­сів ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ке­ру­ван­ня й од­но­ча­с­но­му пе­ре­хо­ді до змі­ша­них форм вла­с­но­с­ті.

Ви­хі­д­ною по­зи­ці­єю в мо­ти­ва­ції пе­ре­бу­до­ви і роз­ви­т­ку си­с­тем під­при­єм­с­т­ва є те, що ко­ж­на гру­па і ка­те­го­рія тру­дя­щих по­ви­нна ма­ти ін­те­рес для до­ся­г­нен­ня ці­л­ком ви­зна­че­них кон­к­ре­т­них ці­лей, що у су­ку­п­но­с­ті за­без­пе­чу­ють ефе­к­ти­в­не фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­єм­с­т­ва в умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син і на до­в­го­стро­ко­ву пе­р­с­пе­к­ти­ву при ста­бі­ль­ній еко­но­мі­ч­ній си­ту­а­ці­ї. При цьо­му не­об­хід­но роз­гля­ну­тиза­га­ль­ні еле­ме­н­ти мо­ти­ва­ції, що від­но­сять­ся до всіх груп і ка­те­го­рій тру­дя­щих, і спе­ці­а­ль­ні, що по­ши­рю­ють­ся на окре­мі гру­пи і ка­те­го­рі­ї.

Ефе­к­ти­в­ність ро­бо­ти під­при­єм­с­т­ва, усіх йо­го си­с­тем і ме­ха­ні­з­мів ба­га­то в чо­му ви­зна­ча­єть­ся зо­в­ні­ш­ні­ми фа­к­то­ра­ми, що ді­ють на мі­к­ро­рі­в­ні. Не­об­хід­но роз­гля­ну­тидва бло­ки пи­тань з ці­єї сфе­ри, що ті­с­но зв’я­за­ні з ме­ха­ні­з­ма­ми ада­п­та­ції під­при­єм­с­т­ва,( ке­ру­ван­ня які­с­тю про­ду­к­ції, роз­де­р­жа­в­лен­ням і при­ва­ти­за­ці­єю, а та­кож шля­ху і ме­то­ди їх­ньо­го удо­ско­на­лен­ня з ме­тою ство­рен­ня для під­при­ємств се­ре­до­ви­ща най­бі­ль­шо­го спри­ян­ня.

Осо­б­ли­во ва­ж­ли­вим стає пи­тан­ня ви­ко­ри­с­тан­ня но­вої фу­н­к­ції ке­ру­ван­ня для про­ми­с­ло­вих під­при­ємств ( про­гно­зу­ван­ня. За­слу­го­вує ви­вчен­ня роз­ро­б­ле­на про­гно­зу­ю­ча си­с­те­ма і про­гно­з­ні мо­де­лі тех­ні­ч­но-­ор­га­ні­за­цій­но­го роз­ви­т­ку, а та­кож ме­то­до­ло­гія і ме­то­ди­ка мо­де­лю­ван­ня вза­є­мо­за­ле­ж­ної стра­те­гії роз­ви­т­ку тех­ні­ч­но-­ор­га­ні­за­цій­ної й ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми під­при­єм­с­т­ва.

Ос­но­в­ни­ми пи­тан­ня­ми, що за­жа­да­ють рі­шен­ня в про­це­сі пе­ре­бу­до­ви ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної си­с­те­ми під­при­єм­с­т­ва, є:

– ви­зна­чен­ня мо­де­лі ке­ру­ван­ня вла­с­ні­с­тю під­при­єм­с­т­ва і йо­го стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів;

– утво­рен­ня си­с­те­ми об­лі­ку ви­трат і ре­зуль­та­тів ро­бо­ти;

– ке­ру­ван­нявну­т­рі­ш­ньо­фі­р­мо­вим ці­но­у­т­во­рен­ням і по­ді­лом ре­зуль­та­тів го­с­по­да­рю­ван­ня.

3) Ма­р­ке­тинг і ме­не­дж­мент у ке­ру­ван­ні під­при­єм­с­т­вом

При умо­вах фо­р­му­ван­ня пла­но­мі­р­ної ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки під­ви­щу­ють­ся ви­мо­ги до ке­ру­ван­ня. Це обу­мо­в­ле­но під­ви­ще­ною скла­д­ні­с­тю як ви­ро­б­ни­ц­т­ва про­ду­к­ції, так і її ре­а­лі­за­ці­ї. Як­що у ви­ро­б­ни­ц­т­ві то­ва­рів бе­руть участь де­ся­т­ки, со­т­ні, а те і бі­ль­ше спе­ці­а­лі­зо­ва­них під­при­ємств, то ви­ни­кає не­об­хід­ність ра­ці­о­на­ль­но­го рі­шен­ня ве­ли­кої кі­ль­ко­с­ті по­всяк­ден­них прак­ти­ч­них про­блем, зв’я­за­них із за­без­пе­чен­ням під­при­єм­с­т­ва ква­лі­фі­ко­ва­ною ро­бо­чою си­лою, си­ро­ви­ною, ма­те­рі­а­ла­ми, ви­гі­д­ни­ми ри­н­ка­ми збу­ту зроб­ле­ної про­ду­к­ці­ї. Без спе­ці­а­ль­них знань ви­рі­ши­ти це ши­ро­ке ко­ло про­блем не­мо­ж­ли­во. З’яв­ля­єть­ся осо­б­ли­ва, від­но­с­но ві­д­о­со­б­ле­на сфе­ра управ­лін­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті ( ме­не­дж­мент. У ко­ли­ш­ньо­му СРСР ме­не­дж­мент роз­гля­да­в­ся як один з рі­з­но­ви­дів бу­р­жу­а­з­ної те­о­рії і прак­ти­ки, що ма­ють ме­тою ви­пра­в­да­ти і за­без­пе­чи­ти по­да­ль­ший роз­ви­ток ка­пі­та­лі­з­му.

Най­більш по­внийзміст ме­не­дж­ме­н­ту роз­кри­ва­єть­ся в йо­го фу­н­к­ці­ях:

1. Стра­те­гі­ч­не управ­лін­сь­ке пла­ну­ван­ня. Слу­ж­ба стра­те­гі­ч­но­го пла­ну­ван­ня ком­пле­к­ту­єть­ся з ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­них фа­хі­в­ців і за­йма­єть­ся про­бле­мою пе­р­с­пе­к­ти­в­но­го роз­ви­т­ку під­при­єм­с­т­ва з ура­ху­ван­ням до­ся­г­нень НТП, змін у кон’­ю­н­к­ту­рі ри­н­ку й ін­ших фа­к­то­рів, що мо­жуть упли­ну­ти на ви­ро­б­ни­ц­т­во і ре­а­лі­за­цію про­ду­к­ції під­при­єм­с­т­ва.

2. Фу­н­к­ція ор­га­ні­за­ції ке­ру­ван­ня під­при­єм­с­т­вом. Ця ро­бо­та спря­мо­ва­на на по­шу­ки най­більш ра­ці­о­на­ль­ної си­с­те­ми ке­ру­ван­ня під­при­єм­с­т­вом, на під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті всіх управ­лін­сь­ких ла­нок і в ці­ло­му всі­єї си­с­те­ми.

3. Ко­ор­ди­на­цій­на фу­н­к­ці­я. Її за­вдан­ня ( за­без­пе­чи­ти ор­га­ні­ч­ну ін­те­г­ра­цію всіх під­роз­ді­лів, спря­мо­ва­ну на про­ду­к­ти­в­не ви­ко­ри­с­тан­ня ре­сур­с­но­го по­те­н­ці­а­лу під­при­єм­с­т­ва з ме­тою оде­р­жан­ня ма­к­си­ма­ль­но­го при­бу­т­ку.

4. Фу­н­к­ція ке­ру­ван­ня лю­дь­ми, тур­бо­та про їх­ній про­фе­сій­ний ріст, ство­рен­ня умов і сти­му­лів для най­більш по­в­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня по­те­н­цій­них мо­ж­ли­во­с­тей пра­ців­ни­ків. Ця фу­н­к­ція по­кла­да­єть­ся на ка­д­ро­ву слу­ж­бу під­при­єм­с­т­ва. Упро­ва­джен­ня си­с­те­ми ме­не­дж­ме­н­ту при­ве­ло до по­яви осо­б­ли­во­го про­ша­р­ку лю­дей, ос­но­в­ною ді­я­ль­ні­с­тю яких єке­ру­ван­ня. Їх на­зи­ва­ють ме­не­дже­ра­ми.

До остан­ньо­го ча­су те­о­рії ке­ру­ван­ня в Укра­ї­ні не при­ді­ля­ло­ся на­ле­ж­ної ува­ги. Ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ній си­с­те­мі це не бу­ло по­трі­б­но, ка­д­ри ке­ру­ван­ня в нас ви­хо­ди­ли з пар­тій­но-­де­р­жа­в­ної но­ме­н­к­ла­ту­ри. Та­кий під­хід до ко­ман­д­но­го го­с­по­дар­сь­ко­гоко­р­пу­са за­по­ді­яв ве­ли­ку шко­ду ви­ро­б­ни­ц­т­ву і став од­ні­єї з при­чин кри­зи в еко­но­мі­ці. Те­пер у зв’я­з­ку з пе­ре­хо­дом до ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки, ство­рен­ням ко­ле­к­ти­в­них, ак­ці­о­не­р­них під­при­ємств ви­ни­к­ла го­с­т­ра не­об­хід­ність у ме­не­дже­рах.

Ще од­ні­єї із си­с­тем ке­ру­ван­ня під­при­єм­с­т­вом є ма­р­ке­тинг. Ма­р­ке­тинг пе­ред­ба­чає ре­те­ль­ний ана­ліз про­це­сів, що від­бу­ва­ють­ся на ри­н­ку, для при­йн­ят­тя го­с­по­дар­сь­кихрі­шень: що ро­би­ти, у якій кі­ль­ко­с­ті, для ко­го, за якою ці­ною про­да­ва­ти і т. д. при умо­вах, ко­ли про­по­зи­ція то­ва­рів пе­ре­ви­щує по­пит на них, ва­ж­ли­во знай­ти но­ві мо­ж­ли­во­с­ті для роз­ши­рен­няви­ро­б­ни­ц­т­ва і збу­ту зроб­ле­них то­ва­рів. Ма­р­ке­тинг пе­ре­тво­ри­в­ся в на­у­ку ви­вчен­ня рин­ку, шля­хів сти­му­лю­ван­ня по­пи­ту на про­ду­к­цію, що ро­бить під­при­єм­с­т­во.

По­ява ма­р­ке­ти­н­гу обу­мо­в­ле­на об’­єк­ти­в­ни­ми по­тре­ба­ми ви­со­ко­ро­з­ви­не­ної без­де­фі­ци­т­ної еко­но­мі­ки. Не­об­хід­ність ма­р­ке­ти­н­гу по­чу­ва­єть­ся при умо­вах на­си­че­но­с­ті ри­н­ку то­ва­ра­ми, ко­ли ви­ро­б­ни­ц­т­во вже не мо­же роз­ви­ва­ти­ся без знан­ня по­пи­ту на кон­к­ре­т­ний вид про­ду­к­ці­ї.

Ос­но­в­ним за­вдан­ням стра­те­гі­ч­но­го ма­р­ке­ти­н­гу є по­шук так на­зи­ва­ної ри­н­ко­вої “ні­ші”, під якою ма­ють че­рез мо­ж­ли­вість збу­ту про­ду­к­ції зви­зна­че­ни­ми фу­н­к­ці­о­на­ль­ни­ми і спо­жи­в­чи­ми осо­б­ли­во­с­тя­ми в ра­м­ках кон­к­ре­т­но­го ри­н­ко­во­го се­г­ме­н­та, тоб­то про­ду­к­ції, при­зна­че­ної для кон­к­ре­т­них груп спо­жи­ва­чів. Це дає під­при­єм­с­т­ву іс­то­т­ні пе­ре­ва­ги в по­рі­в­нян­ні з кон­ку­ре­н­та­ми (се­г­мент ( ви­зна­че­на ча­с­ти­на про­да­жу від­по­ві­д­но­го то­ва­ру в за­га­ль­ній стру­к­ту­рі то­ва­ро­об­мі­ну).

У про­це­сі роз­ро­б­ки стра­те­гії ма­р­ке­ти­н­гу зва­жу­ють­ся три го­ло­вних за­вдан­ня:

1. Здій­с­ню­єть­ся ви­бір се­г­ме­н­та ри­н­ку, у ра­м­ках яко­го бу­де ді­я­ти під­при­єм­с­т­во.

2. Ви­зна­ча­ють­ся ос­но­в­ні спо­со­би і ме­то­ди, що за­без­пе­чу­ють ви­со­ку кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­ність про­ду­к­ції під­при­єм­с­т­ва.

3. Ви­зна­ча­ють­ся оп­ти­ма­ль­ні те­р­мі­ни ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва на да­но­му ри­н­ку, ви­хо­дя­чи з про­гно­зу­ван­ня пе­р­с­пе­к­ти­в­но­го про­гно­зу­ван­ня по­пи­ту.

Ви­вчен­ня до­сві­ду ма­р­ке­ти­н­гу має ва­ж­ли­ве зна­чен­ня для еко­но­мі­ки Укра­ї­ни, хо­ча на пе­р­ший по­гляд мо­же по­ка­за­ти­ся, що при умо­вах кри­зи він не по­трі­б­ний. На­спра­в­ді на­віть за та­ких умов до­свід кра­їн з роз­ви­тий ри­н­ко­вою еко­но­мі­кою у ви­вчен­ні по­пи­ту на­се­лен­ня і ме­то­дів йо­го за­до­во­лен­ня ва­ж­ли­вий як за­раз, так і в май­бу­т­ньо­му. У су­час­ній еко­но­мі­ці під­при­єм­с­т­ва зму­ше­ні за­йма­ти­ся ма­р­ке­ти­н­гом. Зму­шує їх це ро­би­ти кон­ку­ре­н­ція, бо­ро­ть­ба за ви­жи­ван­ня.

4) Еко­но­мі­ч­ні про­бле­ми під­при­єм­ни­ц­т­ва і шля­ху їх рі­шен­ня

У хо­ді но­во­го ета­пу еко­но­мі­ч­ної ре­фо­р­ми, що по­ча­в­ся, в Укра­ї­ні осо­б­ли­во ва­ж­ли­вим стає ви­шу­ку­ван­ня до­да­т­ко­вих ре­зе­р­вів під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті го­с­по­дар­сь­ко­го ме­ха­ні­з­му, ужи­ван­ня ка­р­ди­на­ль­них за­хо­дів по ство­рен­ню умов для ви­хо­ду кра­ї­ни з кри­зо­вої си­ту­а­ці­ї. По­шук же най­більш при­йн­я­т­них для Укра­ї­ни ме­то­дів оздо­ро­в­лен­ня еко­но­мі­ки в пе­р­шу чер­гу при­во­дить до не­об­хід­но­с­ті зве­р­ну­ти­ся до сві­то­во­го до­сві­ду рі­шен­ня цих про­блем.

Се­ред ці­ло­го ря­ду рі­з­но­ма­ні­т­них фа­к­то­рів еко­но­мі­ч­но­го ро­с­ту най­більш зна­ч­ним вва­жа­ють умі­лу ре­а­лі­за­цію під­при­єм­ни­ць­ко­го по­те­н­ці­а­лу гро­ма­дян кра­ї­ни, ефе­к­ти­в­не ви­ко­ри­с­тан­ня в еко­но­мі­ч­но­му ме­ха­ні­з­мі са­мо­стій­ної го­с­по­дар­сь­кої іні­ці­а­ти­ви лю­ди­ни, ви­знан­ня під­при­єм­ни­ц­т­ва не­за­мін­ною си­лою го­с­по­дар­сь­кої ди­на­мі­ки, кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­с­ті і су­с­пі­ль­но­го про­цві­тан­ня.

Для ак­ти­ві­за­ції зу­силь у цьо­му на­пря­м­ку і більш по­в­но­го ро­зу­мін­ня всьо­го ком­пле­к­су на­яв­них про­блем на­сам­пе­ред не­об­хід­но зу­пи­ни­ти­ся на те­о­ре­ти­ч­но­му ас­пе­к­ті про­бле­ми під­при­єм­ни­ц­т­ва. Не­зва­жа­ю­чи на ве­ли­ку кі­ль­кість ро­біт з да­ної те­ми, до­те­пер чі­т­ко­го, за­сно­ва­но­го на на­у­ко­вій те­о­рії, од­но­зна­ч­но­го ви­зна­чен­ня по­нят­тя під­при­єм­ни­ц­т­ва ще не скла­ло­ся. Іс­ну­ю­чі на сьо­го­дні кон­це­п­ції ха­ра­к­те­ри­зу­ють під­при­єм­ни­ц­т­во в трьох на­пря­м­ках:

1) при­сту­п­ність рі­з­них ви­дів ре­сур­сів і мо­ж­ли­вість ни­ми роз­по­ря­джа­ти­ся з ме­тою оде­р­жан­ня при­бу­т­ку при по­стій­ній на­яв­но­с­ті фа­к­то­ра ри­зи­ку і не­ви­зна­че­но­с­ті кі­н­це­во­го ре­зуль­та­ту ді­я­ль­но­с­ті;

2) ефе­к­ти­в­не ке­ру­ван­ня й ор­га­ні­за­ція ви­ро­б­ни­чо­го про­це­су з по­стій­ним і ши­ро­ким ви­ко­ри­с­тан­ням но­во­вве­день;

3) осо­б­ли­ве но­ва­тор­сь­ке, тво­р­че по­во­джен­ня су­б’єк­та, що ха­зя­ює, йо­го за­по­взя­т­ли­вість, що єру­шій­ної си­ло­міць еко­но­мі­ч­но­го про­це­су.

Ос­но­в­на ж умо­ва мо­ж­ли­во­с­ті іс­ну­ван­ня під­при­єм­ни­ц­т­ва вче­ні і прак­ти­ки ба­чать у ство­рен­ні кон­ку­ре­н­т­но­го се­ре­до­ви­ща і на­дан­ня еко­но­мі­ч­ної во­лі су­б’єк­ту го­с­по­да­рю­ван­ня. Уже та­ке ро­зу­мін­ня су­ті про­бле­ми до­зво­ляє по­яс­ни­ти ва­ж­ли­ву осо­б­ли­вість роз­ви­т­ку су­час­ної сві­то­вої еко­но­мі­ки – усе більш зро­с­та­ю­чу роль ма­ло­го бі­з­не­су. Йо­го які­с­ни­ми кри­те­рі­я­ми є:

– пе­ре­ва­га при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті на за­со­би ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

– юри­ди­ч­на й еко­но­мі­ч­на не­за­ле­ж­ність у при­йн­ят­ті рі­шень;

– спро­ще­на си­с­те­ма ке­ру­ван­ня;

– про­фе­сій­на вза­є­мо­за­мін­ність пра­ців­ни­ків;

– осо­би­с­та участь вла­с­ни­ка в ке­ру­ван­ні під­при­єм­с­т­вом;

– іні­ці­а­ти­в­ний, по­шу­ко­вий ха­ра­к­тер ді­я­ль­но­с­ті.

Не­ва­ж­ко по­мі­ти­ти, що прин­ци­пи ді­я­ль­но­с­ті цих фірм бли­зь­кі ха­ра­к­те­ри­с­ти­ці під­при­єм­ни­ц­т­ва. Дій­с­но, прак­ти­ч­но по­всю­д­но від­бу­ва­єть­ся ото­то­ж­нен­ня під­при­єм­ни­ц­т­ва з ма­лим бі­з­не­сом, ши­ро­ке ви­ко­ри­с­тан­ня у ві­т­чи­з­ня­ній на­у­ці і прак­ти­ці те­р­мі­на “ма­ле під­при­єм­ни­ц­т­во”.

Оче­ви­д­на і при­чи­на цьо­го яви­ща – ши­ро­ке по­ши­рен­ня під­при­єм­ни­ц­т­ва в сфе­рах ма­ло­го бі­з­не­су. Са­ме цей се­к­тор еко­но­мі­ки пред­ста­в­ляє най­більш ефе­к­ти­в­ну си­с­те­му до­бо­ру та­ла­но­ви­тих і за­по­взя­т­ли­вих лю­дей, до­зво­ляє ство­рю­ва­ти не­об­хід­ну ат­мо­с­фе­ру кон­ку­ре­н­ції, спри­яє швид­ко­му рі­шен­ню ці­ло­го ря­ду про­блем, що не мо­жуть бу­ти до­зво­ле­ні більш ве­ли­ки­ми го­с­по­дар­сь­ки­ми стру­к­ту­ра­ми.

Кон­ку­ре­н­ція – це ос­но­в­наумо­ва, при яко­му пра­цю­ють ри­н­ко­ві ме­ха­ні­з­ми, що ге­не­ру­ють ці­но­ві си­г­на­ли, що по­ро­джу­ють сти­му­ли, що фо­р­му­ють ри­н­ко­вий до­ста­ток, роз­ма­ї­тість асо­р­ти­ме­н­ту і ви­со­ка якість то­ва­рів і по­слуг.

Укра­ї­ні, як і ін­шим кра­ї­нам з пе­ре­хі­д­ною еко­но­мі­кою, у спа­д­щи­ну від ра­дян­сь­кої дер­жа­в­но-­мо­но­по­лі­с­ти­ч­ної си­с­те­ми ді­с­та­ла­ся су­ку­п­ність від­но­син між під­при­єм­с­т­ва­ми, не су­мі­с­на з кон­ку­ре­н­т­ним се­ре­до­ви­щем. У си­с­те­мі, за­сно­ва­ної на за­га­ль­но­му оде­р­жа­в­лен­ні вла­с­но­с­ті і над­це­н­т­ра­лі­за­ції, зна­ч­но пе­ре­ва­жа­ли ве­ли­кі і най­бі­ль­ші під­при­єм­с­т­ва. У ко­ли­ш­ньо­му СРСР під­при­єм­с­т­ва з чи­се­ль­ні­с­тю пра­цю­ю­чих по­над 1000 чол. ро­би­ли май­же 3/4 усі­єїпро­ми­с­ло­вої про­ду­к­ції, кон­це­н­т­ру­ва­ли 80% ос­но­в­них про­ми­с­ло­во-­ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів, спо­жи­ва­ли більш 90% всі­єї еле­к­т­ро­ене­р­гі­ї. Та­кий рі­вень кон­це­н­т­ра­ції був аде­к­ва­т­ний пла­но­во-­ди­ре­к­ти­в­ній си­с­те­мі, те­о­рія і прак­ти­ка якої ви­хо­ди­ла з пред­ста­в­лен­ня про еко­но­мі­ку як єди­но­му ком­пле­к­сі. Ма­лою кі­ль­кі­с­тю ве­ли­ких під­при­ємств зру­ч­но ке­ру­ва­ти, уста­но­в­лю­ва­ти їм пла­но­ві за­вдан­ня і но­р­ма­ти­ви, роз­по­ді­ля­ти між ни­ми ре­сур­си, при­зна­ча­ти і змі­ща­ти ке­рі­в­ни­ків і т. д.

Мо­но­по­лізм пла­но­во-­ди­ре­к­ти­в­ної си­с­те­ми – це, го­ло­вним чи­ном, ві­дом­чий мо­но­по­лізм, при­ро­да яко­го, по су­ті, не зв’я­за­на з роз­мі­ра­ми під­при­ємств і їх­ньою кі­ль­кі­с­тю. Тим ча­сом, руй­ну­ван­ня ві­дом­чо­го мо­но­по­лі­з­му са­ме по со­бі аж ні­як не фо­р­мує кон­ку­ре­н­т­но­го се­ре­до­ви­ща, оскі­ль­ки в бі­ль­шій ча­с­ти­ні га­лу­зей за­ли­ша­єть­ся ви­со­кий рі­вень кон­це­н­т­ра­ції ви­ро­б­ни­ц­т­ва, тоб­то пе­ре­ва­га не­ве­ли­кої кі­ль­ко­с­ті ве­ли­ких під­при­ємств. Від­бу­ва­єть­ся ли­шеде­як зру­шен­ня в стру­к­ту­рі мо­но­по­лі­з­му (мо­но­по­лізм ві­дом­чий ви­ті­с­ня­єть­ся мо­но­по­лі­з­мом під­при­ємств. По сво­їх не­га­ти­в­них на­с­лід­ках остан­ній ні­т­ро­хи не кра­ще ві­дом­чо­го мо­но­по­лі­з­му. На­впро­ти, як­що ві­дом­чий мо­но­по­лізм за­ли­шає де­які мо­ж­ли­во­с­ті ко­н­т­ро­лю над над­мі­р­ни­ми “а­пе­ти­та­ми” під­при­єм­с­тв-­мо­но­по­лі­с­тів, то мо­но­по­лізм під­при­ємств у йо­го чи­с­то­му ви­ді по­ро­джує ці­но­вийбез­лад, ство­рює мо­ж­ли­вість “при­го­р­ну­ти до сті­н­ки” по­ку­п­ців у змі­с­ті асо­р­ти­ме­н­ту про­ду­к­ції і її яко­с­тей, від­кла­да­ти на не­ви­зна­че­ний час тех­но­ло­гі­ч­не від­но­в­лен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Зви­чай­но, кон­ку­ре­н­т­не се­ре­до­ви­ще мо­же бу­ти ство­ре­на і при цих умо­вах на ос­но­ві лі­бе­ра­лі­за­ції зв’я­з­ків із зо­в­ні­ш­нім ри­н­ком, зо­к­ре­ма за ра­ху­нок осла­б­лен­ня ми­т­них об­ме­жень для за­ко­р­дон­них то­ва­рів, що над­хо­дять на вну­т­рі­шній ри­нок, з од­но­ча­с­ним по­си­лен­ням ко­н­т­ро­лю за їх які­с­тю. Але та­кий шлях фо­р­му­ван­ня кон­ку­ре­н­т­но­го се­ре­до­ви­ща при най­гли­б­шій еко­но­мі­ч­ній кри­зі над­зви­чай­но не­без­пе­ч­ний. Ство­ре­на в та­кий спо­сіб кон­ку­ре­н­т­не се­ре­до­ви­ще зда­т­не ли­ше під­си­ли­ти дію сил, що руй­ну­ють на­ці­о­на­ль­ну еко­но­мі­ку. Не мо­ж­на не вра­хо­ву­ва­ти, що то­ва­ри, ви­ро­б­ле­ні на бі­ль­шій ча­с­ти­ні укра­ї­н­сь­ких під­при­ємств, у по­рі­в­нян­ні з то­ва­ра­ми сві­то­во­го ри­н­ку не­кон­ку­рен­то­спро­мо­ж­ні. Бі­ль­шість укра­ї­н­сь­ких під­при­ємств ці­єї кон­ку­ре­н­ції не ви­три­має, що мо­же збі­ль­ши­ти і без то­го їх­ній скру­т­ний стан.

Іс­нує ду­м­ка, що рі­шен­ня да­ної про­бле­ми ле­жить у тех­но­ло­гі­ч­но­му від­но­в­лен­ні ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що по­ви­нне зро­би­ти про­ду­к­цію під­при­ємств кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­ї. Од­нак і це рі­шен­ня пред­ста­в­ля­єть­ся сум­ні­в­ним на­сам­пе­ред че­рез умо­ви йо­го ви­ко­нан­ня. Га­ло­пу­ю­ча ін­фля­ція ро­бить ін­но­ва­цію ма­ло­ймо­ві­р­ної, оскі­ль­ки но­р­ма­ль­на під­при­єм­ни­ць­ка ді­я­ль­ність не зда­т­на да­ти не­об­хід­ні за­со­би для ін­ве­с­ти­цій. Сум­ні­в­но та­кож оде­р­жан­ня за­со­бів для ці­єї ме­ти ззо­в­ні, оскі­ль­ки умо­ви ті­єї ж ін­фля­ції і не­ста­бі­ль­но­с­ті еко­но­мі­ки Укра­ї­ни зму­шу­ють ін­ве­с­то­рів шу­ка­ти та­кі при­мі­щен­ня ка­пі­та­лу, що зда­т­ні да­ва­ти не­гай­ну від­да­чу, тим ча­сом як вкла­ден­ня у ви­ро­б­ни­ц­т­во зав­жди спо­лу­че­ні зі зна­ч­ним пе­рі­одом ча­су і ри­зи­ком.

Але на­віть як­що ве­ли­ким під­при­єм­с­т­вам і вда­єть­ся об­но­ви­ти тех­но­ло­гію, у ба­га­тьох ви­па­д­ках во­ни при­ре­че­ні за­ли­ша­ти­ся не­кон­ку­рен­то­спро­мо­ж­ни­ми на сві­то­во­му ри­н­ку. Це обу­мо­в­ле­но не в остан­ню чер­гу осо­б­ли­во­с­тя­ми їх­ньої стру­к­ту­ри, що скла­ла­ся в умо­вах ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми.

Під­при­єм­с­т­ва (у пе­р­шу чер­гу ве­ли­кі, але не тіль­ки во­ни) ство­рю­ва­ли­ся за прин­ци­пом ма­к­си­ма­ль­но за­мкну­то­го ком­пле­к­су під­роз­ді­лів. Це ди­к­ту­ва­ло­ся ре­а­ль­ни­ми умо­ва­ми ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств і бу­ло уза­ко­не­но но­р­ма­ти­в­ни­ми ак­та­ми, що ре­гу­лю­ють їх­ні ти­по­ві стру­к­ту­ри. Склад під­роз­ді­лів ос­но­в­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва фо­р­му­ва­в­ся та­ким чи­ном, щоб зве­с­ти до мі­ні­му­му за­ле­ж­ність під­при­ємств від по­ста­ча­ль­ни­ків. На ко­ж­нім під­при­єм­с­т­ві ство­рю­ва­ла­ся ши­ро­ка но­ме­н­к­ла­ту­ра під­роз­ді­лів до­по­мі­ж­но­го й об­слу­го­ву­ю­чо­го ви­ро­б­ництв. Апа­рат ке­ру­ван­ня, як пра­ви­ло, уклю­чав чи­с­лен­ні від­ді­ли, гру­пи, бю­ро, ла­бо­ра­то­рі­ї.

Та­кий під­хід до фо­р­му­ван­ня стру­к­ту­ри під­при­ємств ди­к­ту­ва­в­ся не тіль­ки пра­г­нен­ням ма­к­си­ма­ль­но об­ме­жи­ти зв’я­з­ку че­рез між­ві­до­м­чі ба­р’є­ри, але і тим, що опла­та по­слуг сто­рон­ніх ор­га­ні­за­цій, як пра­ви­ло, об­хо­ди­ла­ся до­ро­ж­че в по­рі­в­нян­ні з ви­тра­та­ми на зміст сво­їх від­по­ві­д­них під­роз­ді­лів. Крім то­го, та­ко­му під­хо­ду до фо­р­му­ван­ня стру­к­ту­ри під­при­ємств спри­яв і при­йн­я­тий по­ря­док опла­ти пра­ці ке­рі­в­ни­ків у за­ле­ж­но­с­ті від ка­те­го­рії під­при­ємств.

На цю стру­к­ту­р­ну осо­б­ли­вість “тра­ди­цій­них” під­при­ємств ри­н­ко­ва еко­но­мі­ка від­ре­а­гу­ва­ла ви­зна­че­ни­ми те­н­де­н­ці­я­ми. Про­тя­гом остан­ньо­го ро­ків у кра­ї­нах із су­час­ною ри­н­ко­вою еко­но­мі­кою про­гля­да­єть­ся ви­ра­з­не пра­г­нен­ня під­при­ємств ди­с­та­н­ці­ю­ва­ти­ся від ба­га­тьох фу­н­к­цій, що ви­ко­ну­ва­ли­ся ра­ні­ше їх­ні­ми вну­т­рі­шні­ми під­роз­ді­ла­ми, у пе­р­шу чер­гу та­ки­ми, ко­т­рі від­рі­з­ня­ли­ся пуль­су­ю­чи­ми на­ва­н­та­жен­ня­ми. Са­ме за ра­ху­нок цьо­го фа­к­то­ра ско­ро­чу­єть­ся чи­с­ло про­ми­с­ло­вих гі­га­н­тів і, ра­зом з тим, зро­с­тає кі­ль­кість ма­лих під­при­ємств. Усу­пе­реч те­о­ре­ти­ч­ній до­г­мі про не­від­во­ро­т­ність про­це­су кон­це­н­т­ра­ції ви­ро­б­ни­ц­т­ва, се­ре­д­ні роз­мі­ри під­при­ємств ви­яв­ля­ють яв­ну те­н­де­н­цію до зме­н­шен­ня.

Цей про­цес ро­бить ри­н­ко­ву еко­но­мі­ку більш ди­на­мі­ч­ної, мо­бі­ль­ної, сприй­ня­т­ли­вої до ін­но­ва­цій, під­ви­щує її зда­т­ність опе­ра­ти­в­но ре­а­гу­ва­ти на ри­н­ко­вий по­пит і йо­го змі­ни. Ра­зом з тим зро­с­та­ю­ча ча­с­ти­на під­при­єм­ни­ць­ко­го ри­зи­ку пе­ре­но­сить­ся на ма­лі під­при­єм­с­т­ва, а ро­бо­та ве­ли­ких під­при­ємств, що за­ли­ша­ють­ся фу­н­да­ме­н­том ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки і її екс­по­р­т­но­го по­те­н­ці­а­лу, стає більш стій­ко­ю. Осо­б­ли­во слід за­зна­чи­ти, що роз­ви­ток ма­ло­го під­при­єм­ни­ц­т­ва су­про­во­джу­єть­ся роз­ши­рен­ням кон­ку­ре­н­т­но­го Се­ре­до­ви­ща, вто­р­г­нен­ням кон­ку­ре­н­ції в сфе­ри, що ра­ніш бу­ли пред­ста­в­ле­ні не­ко­н­ку­ре­н­т­ни­ми від­но­си­на­ми вну­т­рі­шніх під­роз­ді­лів під­при­ємств.

Зви­чай­но, ха­ра­к­те­ри­зу­ю­чи зро­с­тан­ня ро­лі ма­лих під­при­ємств у ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці, ва­р­то вра­хо­ву­ва­ти не тіль­ки їх­нє зна­чен­ня у всій ін­фра­стру­к­ту­рі під­при­ємств, але і со­ці­а­ль­ну сто­ро­ну про­це­су, зо­к­ре­ма, роль ма­лих під­при­ємств як фа­к­то­ра змі­ни стру­к­ту­ри вла­с­но­с­ті, як ре­гу­ля­то­ра за­йня­то­с­ті на­се­лен­ня і вза­га­лі як бу­фе­р­ної зо­ни ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки, зда­т­ної зм’я­к­шу­ва­ти на­с­лід­ку стру­к­ту­р­них зру­шень, що від­бу­ва­ють­ся в ній.

Мо­жуть бу­ти на­зва­ні рі­з­ні ва­рі­а­н­ти про­це­су утво­рен­няме­ре­жі ма­лих під­при­ємств, що ви­ко­ну­ють фу­н­к­ції фо­р­му­ван­ня ін­фра­стру­к­ту­ри у всій су­ку­п­но­с­ті під­при­ємств. На­сам­пе­ред, ма­лі під­при­єм­с­т­ва мо­жуть ство­рю­ва­ти­ся шля­хом від­бру­нь­ко­ву­ван­ня під­роз­ді­лів, від є ви­ді­лен­ня з більш ве­ли­ко­го під­при­єм­с­т­ва з на­дан­ням їм від­по­ві­д­них прав (юри­ди­ч­ної осо­би, від­крит­тя роз­ра­ху­н­ко­во­го ра­ху­н­ка, са­мо­стій­но­го ба­ла­н­су і т. п.). При цьо­му ма­ле під­при­єм­с­т­во оде­р­жує мо­ж­ли­вість са­мо­стій­но фо­р­му­ва­ти порт­фель за­мо­в­лень, що ста­вить йо­го до­хо­ди в пря­му за­ле­ж­ність від ре­зуль­та­тів вла­с­ної ді­я­ль­но­с­ті. Од­нак на цьо­му шля­ху не­ми­ну­чі чи­с­лен­ні про­бле­ми і тру­д­но­щі. Зо­к­ре­ма, во­ни зв’я­за­ні з фо­р­му­ван­ням вла­с­но­с­ті на май­но ма­лих під­при­ємств, з ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ним за­без­пе­чен­ням ви­ро­б­ни­ц­т­ва і, от­же, роз­по­ді­лом і ви­ко­ри­с­тан­ням йо­го до­хо­дів. Ці про­бле­ми не зни­ка­ють і в то­му ви­па­д­ку, як­що ство­рен­ня ма­лих під­при­ємств здій­с­ню­єть­ся на ос­но­ві пе­ре­да­чі май­на в оре­н­ду.

Ство­рен­ня ма­лих під­при­ємств шля­хом їх­ньо­го від­бру­нь­ко­ву­ван­ня від більш ве­ли­ких мо­же бу­ти зв’я­за­не з ак­ці­о­ну­ван­ням ( на­при­клад, шля­хом до­дан­ня під­роз­ді­лам форм не­ве­ли­ких ак­ці­о­не­р­них ком­па­ній, ак­ції яких мо­жуть по­ши­рю­ва­ти­ся як се­ред тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву під­при­єм­с­т­ва (ве­ли­ко­го і ма­лих), так і че­рез ві­ль­ний про­даж. Але при будь-­яких ва­рі­а­н­тах від­бру­нь­ко­ву­ван­ня за­ли­ша­єть­ся го­ло­вна про­бле­ма. Оде­р­жу­ю­чи са­мо­стій­ність з рук ве­ли­ко­го під­при­єм­с­т­ва, ма­лі під­при­єм­с­т­ва ста­ють не­за­ле­ж­ни­ми су­б’єк­та­ми ри­н­ко­вих від­но­син. То­му не­ми­ну­че ви­ни­кає пи­тан­ня, на­скі­ль­ки ці зно­ву утво­ре­ні су­б’єк­ти ви­ро­б­ни­чої ді­я­ль­но­с­ті зда­т­ні на­дій­но і які­с­но ви­ко­ну­ва­ти свої фу­н­к­ції як еле­ме­н­ти ін­фра­стру­к­ту­ри ін­ших під­при­ємств, у то­му чи­с­лі сто­со­в­но тих, від яких во­ни ві­до­кре­ми­ли­ся, а та­кож ( у що обі­йдуть­ся їх­ня про­ду­к­ція і по­слу­ги під­при­єм­с­т­вам, що за­ли­ши­ли­ся без від­по­ві­д­них під­роз­ді­лів.

Від­зна­че­на ви­ще про­бле­ма ви­ни­кає че­рез те, що сам по со­бі спо­сіб ство­рен­ня ма­лих під­при­ємств на ос­но­ві де­зи­н­те­г­ра­цї більш ве­ли­ких не зда­т­ний ство­ри­ти кон­ку­ре­н­т­не се­ре­до­ви­ще і, от­же, ме­ха­ні­з­ми, що ро­б­лять вплив на ді­я­ль­ність ма­лих під­при­ємств, якість їх­ньої про­ду­к­ції і по­слуг, а та­кож на ці­ни їх­ньої ре­а­лі­за­ці­ї. Са­ме це по­яс­нює не­вда­чі ба­га­тьох спроб фо­р­му­ван­ня ма­лих під­при­ємств на за­зна­че­ній ос­но­ві. Бу­ли ви­па­д­ки, ко­ли ви­ді­лен­ня зі скла­ду ве­ли­ких під­при­ємств ря­ду ма­лих не тіль­ки не при­не­с­ло ус­пі­ху, але і ста­ло до­да­т­ко­вим фа­к­то­ром ско­ро­чен­ня ви­пу­с­ку про­ду­к­ції, зни­жен­ня її кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­с­ті.

Пра­ви­ль­ні ви­сно­в­ки під­ка­зує до­свід ве­ли­ких ком­па­ній у кра­ї­нах з роз­ви­тий су­час­ною ри­н­ко­вою еко­но­мі­ко­ю. Ві­до­мо, на­при­клад, що під­при­єм­с­т­ва та­кої най­бі­ль­шої ком­па­нії, як “Дже­не­ралмо­то­рс”, об­слу­го­ву­ють 32 тис. по­ста­ча­ль­ни­ків, що утво­рять її ін­фра­стру­к­ту­ру (в ос­но­в­но­му у ви­ді ма­лих під­при­ємств). Про­ду­к­цію ком­па­нії ре­а­лі­зу­ють 11 тис. са­мо­стій­них ди­ле­рів, що ді­ють у ба­га­тьох кра­ї­нах. Та­кі ж да­ні мо­жуть бу­ти при­ве­де­ні по ком­па­ні­ях Япо­нії ( еле­к­т­ро­нним, ав­то­мо­бі­ль­ним, бу­ді­ве­ль­ним і ін­шо­ї. Ха­ра­к­те­р­ною ри­сою та­ких си­с­тем є мо­бі­ль­ність скла­ду і стру­к­ту­ри ма­лих під­при­ємств. Зна­ч­на їх­ня ча­с­ти­на іс­нує ли­ше не­три­ва­лий час, а по­тім чи зни­кає змі­нює рід ді­я­ль­но­с­ті. Ра­зом з тим ви­ни­ка­ють но­ві ма­лі під­при­єм­с­т­ва, що про­по­ну­ють свою про­ду­к­цію і по­слу­ги. А в під­су­м­ку си­с­те­ми, що вклю­ча­ють ве­ли­кі, се­ре­д­ні і ма­лі під­при­єм­с­т­ва, фу­н­к­ці­о­ну­ють стій­ко й у від­по­ві­д­но­с­ті з ри­н­ко­вою кон’­ю­н­к­ту­рою, що скла­да­є­ть­ся.

З ви­кла­де­но­го ви­пли­ваєви­сно­вок, що на ос­но­ві од­но­го ли­ше ото­ч­ку­ван­ня не мо­ж­на ство­ри­ти си­с­те­ми, що оп­ти­ма­ль­но спо­лу­чать під­при­єм­с­т­ва рі­з­них роз­мі­рів і рі­з­них фу­н­к­цій. Од­ні­єю з най­ва­ж­ли­ві­ших умов ви­хо­ду Укра­ї­ни на рі­вень кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­с­ті з під­при­єм­с­т­ва­ми да­ле­ко­го за­ру­бі­ж­жя є ство­рен­ня най­більш спри­я­т­ли­вих умов для фо­р­му­ван­ня та­кої ма­си ма­лих під­при­ємств, що у сво­їй су­ку­п­но­с­ті зда­т­ні ви­ко­ну­ва­ти фу­н­к­ції ін­фра­стру­к­ту­ри на кон­ку­ре­н­т­ній ос­но­ві.

Це по­ви­нно бу­ти ма­лі під­при­єм­с­т­ва із ши­ро­ким ді­а­па­зо­ном со­ці­а­ль­ної орі­є­н­та­ції, роз­мі­рів і ро­ду ді­я­ль­но­с­ті. Це мо­жуть бу­ти під­при­єм­с­т­ва з мі­ні­ма­ль­ною чи­се­ль­ні­с­тю на­й­ма­них ро­бі­т­ни­ків і без на­й­ма­них ро­бі­т­ни­ків уза­га­лі ( сі­мей­ні під­при­єм­с­т­ва. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва мо­жуть спе­ці­а­лі­зу­ва­ти­ся на ви­го­то­в­лен­ні що­до не­скла­д­них еле­ме­н­тах ви­ро­бів, склад і но­ме­н­к­ла­ту­ра яких змі­ню­ють­ся від­по­ві­д­но до ви­мог ри­н­ку. Не­об­хід­ні Укра­ї­ні та­кож під­при­єм­с­т­ва, що на до­го­ві­р­ній ос­но­ві здій­с­ню­ють тех­ні­ч­не об­слу­го­ву­ван­ня і ре­мо­н­ти уста­т­ку­ван­ня, об­чи­с­лю­ва­ль­ної тех­ні­ки, при­ла­дів і апа­ра­ту­ри.

Уся ця ве­ли­ка зо­на ма­ло­го бі­з­не­су по­ви­нна бу­ти та­кий, щоб усі під­при­єм­с­т­ва, і в пе­р­шу чер­гу ве­ли­кі і се­ре­д­ні, ма­ли мо­ж­ли­вість ви­бо­ру по­ста­ча­ль­ни­ків і пар­т­не­рів, про­ду­к­ція і по­слу­ги яких від­рі­з­ня­ють­ся ви­со­кою які­с­тю, на­дій­ні­с­тю і ста­бі­ль­ни­ми ці­на­ми, до­во­дя­чи тим са­мим пе­ре­ва­ги да­ної си­с­те­ми в по­рі­в­нян­ні з по­руч під­при­ємств за­мкну­то­го ком­пле­к­су, що ді­с­та­ли­ся в спа­д­щи­ну від ко­ман­д­но-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної си­с­те­ми. При­ро­д­но, ство­рен­ня та­кої ме­ре­жі ма­ло­го бі­з­не­су ви­ма­гає ви­зна­че­них ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них, фі­нан­со­во-­кре­ди­т­них і ор­га­ні­за­цій­них пе­ре­д­у­мов.

До­дан­ня про­це­су ство­рен­ня ма­лих під­при­ємств ма­со­во­го ха­ра­к­те­ру ве­де до ви­ни­к­нен­ня зо­ни ма­ло­го бі­з­не­су, зда­т­ної ус­пі­ш­но вхо­ди­ти в ін­фра­стру­к­ту­ру під­при­ємств. Тим ча­сом, в Україні цей про­цес зі­што­в­ху­єть­сяз ба­га­ть­ма тру­д­но­ща­ми і про­бле­ма­ми.

За остан­ні ро­ки, зо­к­ре­ма, тут від­бу­ли­ся в ці­ло­му спри­я­т­ли­ві змі­ни в ме­ха­ні­з­мі ство­рен­ня но­вих під­при­ємств, у то­му чи­с­лі ма­лих. Зна­ч­но спро­ще­ний по­ря­док про­хо­джен­ня до­ку­ме­н­тів, зв’я­за­них з оде­р­жан­ням до­зво­лів на під­при­єм­ни­ць­ку ді­я­ль­ність. Це при­ве­ло до іс­то­т­но­го ско­ро­чен­ня не­об­хід­них для цьо­го те­р­мі­нів. Як­що ра­ніш бу­ли по­трі­б­ні чи­с­лен­ні ві­зи по­са­до­вих осіб, що за­тя­гу­ва­ло час офо­р­м­лен­ня до­ку­ме­н­тів на ба­га­то ти­ж­нів і на­віть мі­ся­ці, то те­пер цей час ско­ро­ти­в­ся до де­кі­ль­кох днів, а гра­ни­ч­ні те­р­мі­ни офо­р­м­лен­ня прак­ти­ч­но об­ме­же­ні ли­ше ча­с­то­тою за­сі­дань ко­мі­сій ви­ко­нав­чих ор­га­нів вла­ди, що да­ють ос­та­то­ч­не рі­шен­ня. Пра­в­да, слід за­зна­чи­ти за­ви­ще­ні тру­д­но­щі і скла­д­ність за­по­в­нен­ня не­об­хід­них до­ку­ме­н­тів. Але ці тру­д­но­щі лег­ко пе­ре­бо­р­ні, оскі­ль­ки ви­ни­к­ли фі­р­ми, за по­рі­в­ня­но не­ве­ли­ку пла­ту, що бе­руть на се­бе весь про­цес офо­р­м­лен­ня.

При всім цьо­му, од­нак, за­ли­ша­ють­ся чи­с­лен­ні фа­к­то­ри, що пе­ре­шко­джа­ють роз­ви­т­ку ма­ло­го під­при­єм­ни­ц­т­ва як осо­б­ли­вої бу­фе­р­ної зо­ни ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки. При­чо­му в пе­р­шу чер­гу це від­но­сить­ся до сфе­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ті­єї її ча­с­ти­ни, що зда­т­на ви­ко­ну­ва­ти фу­н­к­ції ін­фра­стру­к­ту­ри під­при­ємств. Зо­всім не­до­ста­т­ня ін­те­н­си­в­ність цьо­го про­це­су. Ра­зом з тим у йо­го на­пря­м­ках спо­сте­рі­га­ють­ся яв­ні де­фо­р­ма­ції, що не від­по­ві­да­ють по­тре­бам фо­р­му­ван­ня су­час­ної ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки.

Ді­ю­чий по­ря­док ство­рен­ня під­при­ємств но­сить (як і ко­лись) до­зві­ль­ний ха­ра­к­тер. У за­ко­но­да­в­чих ак­тах пе­ре­ра­хо­ва­ні ви­ди ді­я­ль­но­с­ті, що­до яких до­зво­ле­не ство­рю­ва­ти під­при­єм­с­т­ва. У ре­зуль­та­ті, як­що той чи ін­ший вид ді­я­ль­но­с­ті не пе­ред­ба­че­ний у пе­ре­лі­ку до­зво­ле­них, тоб­то він єне­ор­ди­на­р­ним, апа­рат ви­ко­нав­чих ор­га­нів вла­диоде­р­жує ши­ро­кі мо­ж­ли­во­с­ті для не­об­гру­н­то­ва­них за­бо­рон. Тим ча­сом, сут­но­с­ті ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки від­по­ві­дає та­ка фо­р­ма но­р­ма­ти­в­них ак­тів, ко­ли пе­ре­лі­чу­ють­ся за­бо­ро­не­ні ви­ди ді­я­ль­но­с­ті.

Ство­рен­ню но­вих під­при­ємств, у то­му чи­с­лі і ма­лих, пе­ре­шко­джає прак­ти­ка стя­гу­ван­ня збо­рів, зв’я­за­них з офо­р­м­лен­ням до­ку­ме­н­тів і до­зво­лів. Пла­та за до­зво­ли но­сить рі­з­но­ма­ні­т­ний ха­ра­к­тер. Не­об­хід­но пла­ти­ти як за до­звілза­йма­ти­ся під­при­єм­ни­ць­кою ді­я­ль­ні­с­тю вза­га­лі, так і за пра­во за­йма­ти­ся ко­ж­ним ви­дом ді­я­ль­но­с­ті осо­б­ли­во. Усі ці вне­с­ки в ос­та­то­ч­но­му під­су­м­ку збі­ль­шу­ють ви­тра­ти під­при­ємств, ско­ро­чу­ють їх­ні до­хо­ди і при­бу­ток.

Осо­б­ли­во слід за­зна­чи­ти, що на шля­ху роз­ви­т­ку під­при­єм­ни­ц­т­ва в Укра­ї­ні ко­ш­тує ді­ю­чий по­ря­док опо­да­т­ко­ву­ван­ня під­при­ємств. Фо­р­ма­ль­но від­по­ві­д­но до цьо­го по­ряд­ку по­да­т­ком об­кла­да­єть­ся ли­ше при­бу­ток під­при­ємств. При­чо­му роз­мір по­да­т­ку скла­дає 30%, що від­по­ві­дає при­йн­я­то­му в ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці пред­ста­в­лен­ню про оп­ти­ма­ль­ний рі­вень опо­да­т­ко­ву­вань при­бу­ли. Але це ( ли­ше оман­на ви­ди­мість. Під­при­єм­с­т­ва зо­бо­в’я­за­ні вклю­ча­ти у свої ви­тра­ти від­ра­ху­ван­ня в рі­з­ні фо­н­ди (їх­ній п’ять), що, по су­ті, є ча­с­ти­ною до­да­ної ва­р­то­с­ті. Тим са­мим рі­вень ви­трат іс­то­т­но за­ви­щу­єть­ся, а при­бу­ток від­по­ві­д­но ско­ро­чу­є­ть­ся.

Та­кий по­ря­док опо­да­т­ко­ву­ван­ня мі­с­тить у со­бі гли­бо­ке вну­т­рі­шнє про­ти­річ­чя. Во­но при­пу­с­кає від­су­т­ність кон­ку­ре­н­т­но­го се­ре­до­ви­ща, мо­но­по­ль­не по­ло­жен­ня су­б’єк­тів ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки, їх­нязда­т­ність уста­но­в­лю­ва­ти ці­ни на ви­тра­т­ній ос­но­ві, тоб­то, по су­ті,( по­ява не­пра­цю­ю­чих ме­ха­ні­з­мів ри­н­ко­во­го ці­но­у­т­во­рен­ня. Як­би ті ж під­при­єм­с­т­ва ді­я­ли в но­р­ма­ль­них ри­н­ко­вих умо­вах, у яких ці­ни вста­но­в­лю­ють­ся не на ви­тра­т­ній ос­но­ві, а як рі­в­но­ва­ж­ні ці­ни ме­ха­ні­з­му ри­н­ко­вої кон­ку­ре­н­ції, то на­пе­в­но ве­ли­ка ча­с­ти­на під­при­ємств ста­ла б зби­т­ко­вої, утра­ти­ла б го­ло­вний мо­тив і ос­но­ву сво­єї ді­я­ль­но­с­ті ( при­бу­ток. У ре­а­ль­них еко­но­мі­ч­них умо­вах Укра­ї­ни мо­но­по­ль­не за­ви­щен­ня цін не сті­ль­ки роз­оряє ді­ю­чі під­при­єм­с­т­ва, скі­ль­ки пе­ре­шко­джає ство­рен­ню но­вих і, що осо­б­ли­во іс­то­т­но, не­ми­ну­че ве­де до ско­ро­чен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва че­рез не­від­по­ві­д­ність ку­пі­ве­ль­ної спро­мо­ж­но­с­ті на­се­лен­ня рі­в­ням цін.

При­йн­я­та в Укра­ї­ні си­с­те­ма опо­да­т­ко­ву­ван­ня при­бу­т­ку і від­ра­ху­вань, що вклю­ча­ють­ся у ви­тра­ти, не тіль­ки га­ль­мує роз­ви­ток під­при­єм­ни­ц­т­ва, але і де­фо­р­мує йо­го на­пря­м­ку. Ві­ль­ний ка­пі­тал яв­но уни­кає сфе­ри ви­ро­б­ни­ц­т­ва то­ва­рів і по­слуг, де не­об­хід­ні від­но­с­но ве­ли­кі пе­р­ві­с­ні ка­пі­та­ль­ні вкла­ден­ня з про­бле­ма­ти­ч­ни­ми пе­р­с­пе­к­ти­ва­ми оку­п­но­с­ті. Він спря­мо­ву­єть­ся го­ло­вним чи­ном у то­р­го­во-­по­се­ре­д­ни­ць­ку ді­я­ль­ність. По­ка­зо­во, що в цю же сфе­ру пе­ре­ва­ж­но ки­ну­ла­ся і за­ре­є­с­т­ро­ва­на ін­ди­ві­ду­а­ль­на тру­до­ва ді­я­ль­ність, зна­ч­на ча­с­ти­на якої має у сво­їй ос­но­ві во­я­жі так зва­них “чо­в­ни­ків”.

У су­час­ній ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці по­да­т­ко­ві ва­же­лі вва­жа­ють­ся най­більш ефе­к­ти­в­ним ін­стру­ме­н­том її ре­гу­лю­ван­ня. В Укра­ї­ні ж ці ва­же­лі, по су­ті, прак­ти­ч­но не ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся ні для роз­ви­т­ку під­при­єм­ни­ц­т­ва, ні для ре­гу­лю­ван­ня йо­го на­пря­м­ків. В да­ний час но­ві під­при­єм­с­т­ва, у то­му чи­с­лі ма­лі, не оде­р­жу­ють прав на по­да­т­ко­ві піль­ги. Від­су­т­ні ди­фе­ре­н­ці­а­ція рі­в­ня по­да­т­ків із при­бу­т­ку і роз­мі­ру від­ра­ху­вань у за­ле­ж­но­с­ті від ви­дів і на­пря­м­ків під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті, а та­кож від ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­ли. Не­має зни­жок з по­да­т­ків, як­що при­бу­ток ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся для ство­рен­ня но­вих ро­бо­чих місць, тех­но­ло­гі­ч­но­го від­но­в­лен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва і т. д. (від­зна­чи­мо, що ці й ін­ші по­да­т­ко­ві піль­ги бу­ли ска­со­ва­ні на по­ча­т­ку 1995 р.). Від­су­т­ня та­ка фо­р­ма дер­жа­в­ної під­три­м­ки ма­лих під­при­ємств, як піль­го­ві умо­ви їх­ньо­го кре­ди­ту­ван­ня (на­при­клад, шля­хом за­без­пе­чен­ня дер­жа­в­них га­ра­н­тій ба­н­кам, що на­да­ють кре­ди­ти на ство­рен­ня під­при­ємств і роз­ви­ток під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті).

Ши­ро­кий, і при­тім ре­гу­льо­ва­ний про­цес роз­ви­т­ку під­при­єм­ни­ц­т­ва, осо­б­ли­во в сфе­рі ма­ло­го бі­з­не­су, стає мо­ж­ли­вим у йо­го син­хро­нно­му зв’я­з­ку з ви­хо­дом на­ці­о­на­ль­ної еко­но­мі­ки з кри­зо­во­го ста­ну на ос­но­ві при­бо­р­кан­ня ін­фля­ції і вве­ден­ня ста­бі­ль­ної на­ці­о­на­ль­ної гро­шо­вої оди­ни­ці. Ли­ше на та­кій ос­но­ві роз­ви­ток під­при­єм­ни­ц­т­ва зда­т­ний зу­пи­ни­ти па­дін­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва і ва­ло­во­го на­ці­о­на­ль­но­го про­ду­к­ту, до­мо­г­ти­ся їх­ньої ста­бі­лі­за­ції, а по­тім і ро­с­ту.

Ма­со­ве під­при­єм­ни­ц­т­во ви­ма­гає під­го­то­в­ки лю­дей, зда­т­них до цьо­го ро­ду ді­я­ль­но­с­ті. Та­ка за­да­ча по­ви­нна зва­жу­ва­ти­ся на всіх рі­в­нях утво­рен­ня і на­вчан­ня. По­ви­нна фо­р­му­ва­ти­ся і за­ко­но­да­в­ча ба­за, що ре­гу­лює від­но­си­ни, зв’я­за­нізі ство­рен­ням і фу­н­к­ці­о­ну­ван­ням ма­ло­го бі­з­не­су, що за­без­пе­чує йо­го за­хист від мо­но­по­ль­них стру­к­тур, сва­во­лі чи­но­в­ни­ків і ре­ке­ту.

У свою чер­гу, ство­рю­ва­на на дер­жа­в­но­му рі­в­ні про­гра­ма по­ви­нна бу­ти за­сно­ва­на на на­у­ко­во роз­ро­б­ле­них кон­це­п­ту­а­ль­них по­бу­до­вах роз­ви­т­ку під­при­єм­ни­ц­т­ва в окре­мих сфе­рах і об­ла­с­тях еко­но­мі­ки. Тіль­ки та­кий під­хід мо­же до­по­мо­г­ти уни­к­ну­ти ве­ли­ких по­ми­лок у про­це­сі ство­рен­ня си­с­те­ми під­три­м­ки ма­ло­го бі­з­не­су, га­ра­н­ту­ва­ти по­слі­до­в­ність її фо­р­му­ван­ня і за­без­пе­чи­ти прак­ти­ч­ну ре­а­лі­за­цію всіх її еле­ме­н­тів.

Сві­то­вий до­свід роз­ви­т­ку ма­лих під­при­єм­ни­ць­ких стру­к­тур ука­зує на те, що най­бі­ль­ша їх­ня ефе­к­ти­в­ність до­ся­га­єть­ся в умо­вах іс­ну­ван­ня при­ва­т­ної фо­р­ми вла­с­но­с­ті. Фо­р­му­ван­ня її пра­во­вої ба­зи в Укра­ї­ні по­ви­нне пе­ред­ба­ча­ти ряд мір:

– удо­ско­на­лю­ван­ня за­ко­но­да­в­чих ак­тів, що ре­г­ла­ме­н­ту­ють ма­со­ву при­ва­ти­за­цію;

– уста­но­в­лен­ня до­в­го­стро­ко­вої пе­р­с­пе­к­ти­ви роз­ви­т­ку при­ва­т­но­го під­при­єм­ни­ц­т­ва, тве­р­джен­ня пра­ва спа­д­ку­ван­ня і про­да­жі вла­с­но­с­ті;

– на­дан­ня на­дій­них по­лі­ти­ко-­ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­них га­ра­н­тій від не­пра­во­мі­р­них за­зі­хань на вла­с­ність з бо­ку дер­жа­ви, ін­ших фі­зи­ч­них і юри­ди­ч­них осіб.

Осо­б­ли­ваува­га не­об­хід­но зве­р­ну­ти на той факт, що в но­р­ма­ти­в­них ак­тах по ре­гу­лю­ван­ню під­при­єм­ни­ц­т­ва іс­нує де­яка не­ви­зна­че­ність у ро­зу­мін­ні те­р­мі­нів “ма­ле під­при­єм­с­т­во”, “ма­ле під­при­єм­ни­ц­т­во”, “ма­лий бі­з­нес”, не­до­ста­т­нє роз­ме­жу­ван­ня ор­га­ні­за­цій­ної, ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вої й ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної форм го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті. У сві­то­вій прак­ти­ці пе­ре­ва­ж­не бі­ль­шість ма­лих під­при­ємств ( це юри­ди­ч­но і фі­нан­со­во са­мо­стій­ні, не­за­ле­ж­ні, не­ве­ли­кі по чи­се­ль­но­с­ті за­йня­ті фі­р­ми, за­сно­ва­ні на при­ва­т­ній вла­с­но­с­ті од­но­го чиде­кі­ль­кох гро­ма­дян, що без­по­се­ре­д­ньо ке­ру­ють і пра­цю­ють на своє­му під­при­єм­с­т­ві. Тіль­ки за­зна­че­ні яко­с­ті до­зво­ля­ють від­но­си­ти та­кі фо­р­ми до ма­ло­го бі­з­не­су і да­ють їм пра­во на зна­ч­ну під­три­м­ку з бо­ку дер­жа­ви.

Го­ло­вною про­бле­мою для ма­ло­го під­при­єм­с­т­ва є тру­д­но­щі з фі­нан­су­ван­ням. Від­су­т­ність до­ста­т­ньо­го ка­пі­та­лу в бі­ль­шо­с­ті на­се­лен­ня, скла­д­ність, не­ви­гі­д­ність, а іно­ді і не­мо­ж­ли­вість оде­р­жан­ня по­зи­ко­вих за­со­бів га­ль­му­ють роз­ви­ток ма­ло­го бі­з­не­су. За­да­ча дер­жа­ви – ство­ри­ти пе­ре­д­у­мо­ви, що сти­му­лю­ють вкла­ден­ня ін­ве­с­ти­цій і під­при­єм­ни­ць­кої ене­р­гії в да­ний се­к­тор еко­но­мі­ки.

Висновок

Се­ред без­лі­чі за­вдань, які по­трі­б­но ви­рі­ши­ти Укра­ї­ні при ви­хо­ді з еко­но­мі­ч­ної кри­зи, центра­ль­не мі­с­це за­йма­ють ста­бі­лі­за­ція і збі­ль­шен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва, но­р­ма­лі­за­ція то­ва­р­но-­гро­шо­вих від­но­син. Шля­ху ста­бі­лі­за­ції і зро­с­тан­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті еко­но­мі­ки на­шої кра­ї­ни по­ля­га­ють у її пе­ре­хо­ді до но­во­го ста­ну ( де­мо­к­ра­ти­за­ції і ри­н­ко­вим від­но­си­нам, що під­тве­р­джу­ють­ся ба­га­то­рі­ч­ним до­сві­дом роз­ви­тих кра­їн сві­ту. Але пе­ре­хід від центра­лі­зо­ва­ної си­с­те­ми го­с­по­да­рю­ван­ня до ри­н­ко­вих від­но­син ви­яви­в­ся на­ба­га­то скла­д­ні­ше, ніж пред­ста­в­ля­ло­ся. Но­во­сфо­р­мо­ва­ний і ще не­зрі­лий апа­рат (за­ко­но­да­в­чий і ви­ко­нав­чий) дер­жа­в­ноївла­ди не зу­мів вча­с­но сфо­р­му­ва­ти по­лі­тич­ну й еко­но­мі­ч­ну мо­де­лі фо­р­му­ван­ня но­во­го де­мо­к­ра­ти­ч­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва, ме­ха­нізм пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син.

Ви­ро­б­ле­ні на під­при­єм­с­т­вах Укра­ї­ни то­ва­ри йдуть як на вну­т­рі­шній, так і на зо­в­ні­ш­ній ри­нок, а ва­лю­т­ний ви­торг від їх­ньої ре­а­лі­за­ції за ру­бе­жем не по­па­дає в кра­ї­ну. Так, у 1992 ро­ці укра­ї­н­сь­кі під­при­єм­с­т­ва по­ста­ви­ли Ро­сії то­ва­ри на су­му бли­зь­ко 900 млрд. руб., а на їх­ні ра­ху­н­ки в ба­н­ках Укра­ї­ни не на­дій­ш­ло жо­д­но­го ка­р­бо­ва­н­ця. Це су­пе­ре­чить за­ко­нам ри­н­ку і мо­же бу­ти ви­пра­в­ле­но, як­що зо­в­ні­ш­ньо­еко­но­мі­ч­на ді­я­ль­ність під­при­ємств бу­де ре­гу­лю­ва­ти­ся дер­жа­во­ю.

Се­ред ці­ло­го ря­ду рі­з­но­ма­ні­т­них фа­к­то­рів еко­но­мі­ч­но­го ро­с­ту Укра­ї­ни най­більш зна­ч­ним є вмі­ла ре­а­лі­за­ція під­при­єм­ни­ць­ко­го по­те­н­ці­а­лу гро­ма­дян кра­ї­ни, ефе­к­ти­в­не ви­ко­ри­с­тан­ня в еко­но­мі­ч­но­му ме­ха­ні­з­мі са­мо­стій­ної го­с­по­дар­сь­кої іні­ці­а­ти­ви лю­ди­ни, ви­знан­ня під­при­єм­ни­ц­т­ва не­за­мін­ною си­лою го­с­по­дар­сь­кої ди­на­мі­ки, кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­с­ті і су­с­пі­ль­но­го про­цві­тан­ня.

Стає оче­ви­д­ним, що ве­ду­ча роль у фо­р­му­ван­ні спри­я­т­ли­во­го се­ре­до­ви­ща для роз­ви­т­ку під­при­єм­ни­ц­т­ва і ма­ло­го бі­з­не­су на­ле­жить дер­жа­ві. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва об’­єк­ти­в­но по сво­їй при­ро­ді, осо­б­ли­во на пер­шо­му ета­пі сво­го роз­ви­т­ку, зна­хо­дять­ся в гі­р­ших кон­ку­ре­н­т­них умо­вах на ри­н­ку в по­рі­в­нян­ні з більш ве­ли­ки­ми й об’­єк­ти­в­но ви­ма­га­ють від­по­ві­д­ної під­три­м­ки. То­му ство­рен­ня роз­го­р­ну­тої і все­бі­ч­ної си­с­те­ми дер­жа­в­ної під­три­м­ки ма­ло­го під­при­єм­ни­ц­т­ва є най­ва­ж­ли­ві­шою умо­вою йо­го ус­пі­ш­но­го роз­ви­т­ку. Най­бі­ль­ша ефе­к­ти­в­ність та­кої си­с­те­ми мо­же бу­ти до­ся­г­ну­та тіль­ки на ос­но­ві ком­пле­к­с­ної дер­жа­в­ної про­гра­ми роз­ви­т­ку ма­ло­го бі­з­не­су, що вра­хо­вує всі ас­пе­к­ти і сто­ро­ни ус­пі­ш­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ма­лих під­при­ємств у рі­з­них сфе­рах ді­я­ль­но­с­ті.

Список ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ної лі­те­ра­ту­ри

1) Аб­ра­мов В. Під­при­єм­с­т­ва, ма­лий бі­з­нес і ри­н­ко­ва кон­ку­ре­н­ція // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1995.-№11.

2) Ба­ра­нов Я. Під­при­єм­с­т­во в си­с­те­мі ре­гі­о­на­ль­но­го управ­лін­ня // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№10.

3) Ве­р­но­ду­бе­н­ко В. Ма­лі під­при­єм­с­т­ва // Ки­їв­сь­кий ві­с­ник.-1995.

4) Гон­ча­ро­ва Н. Ада­п­та­ція під­при­єм­с­т­ва до ри­н­ко­вих від­но­син // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№12.

5) Єре­ме­н­ко В. , Ха­ль­зєв Б. Ро­бо­че мі­с­це й ри­нок пра­ці // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1995.-№6.

6) За­бо­ті­на Р. Вну­т­рі­ш­ньо­го­с­по­дар­сь­ка ін­фра­стру­к­ту­ра під­при­ємств // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№3.

7) За­кон Укра­ї­ни “Про під­при­єм­ни­ц­т­во” // Ві­до­мо­с­ті Вер­хо­в­ної Ра­ди УРСР.-1991.-№14.

8) За­кон Укра­ї­ни “Про під­при­єм­с­т­ва”.

9) Ка­р­се­кін В. Ма­ле під­при­єм­ни­ц­т­во: про­бле­ми й пе­р­с­пе­к­ти­ви // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1995.-№10.

10) Управ­лін­ня які­с­тю як фа­к­тор кон­ку­ре­н­т­но­з­да­т­но­с­ті // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1996.-№1.

11) Ко­ва­льов О. Ре­гу­лю­ван­ня від­но­син вла­с­но­с­ті в Укра­ї­ні й ефе­к­ти­в­ність фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня оре­н­д­них під­при­ємств // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1995.-№4.

12) Кон­с­пект по еко­но­мі­ч­ній те­о­рі­ї.

13) Ме­ха­нізм управ­лін­ня під­при­єм­с­т­вом // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1993.-№12.

14) Мо­че­р­ний С. Ос­но­ви еко­но­мі­ч­ної те­о­рі­ї. – Те­р­но­піль, 1993.-те­ма №7.

15) По­тьом­кін Л. Ор­га­ні­за­ція но­р­му­ван­ня й опла­ти пра­ці на під­при­єм­с­т­вах в умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№12.

16) Ро­ж­ков С. Під­при­єм­ни­ц­т­во сьо­го­дні й за­в­т­ра // Ко­мер­сант Укра­ї­ни.-1995.-№6.

17) Ру­д­че­н­ко О. Оці­н­ка про­це­сів пе­ре­тво­рен­ня вла­с­но­с­ті в про­ми­с­ло­во­с­ті Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№9.

18) Ци­ві­ль­ний ко­декс Укра­ї­ни. – Ки­їв, 1992.



Зараз ви читаєте: Підприємство як суб єкт та об єкт ринкової економіки