Приватизація 4


При­ва­ти­за­ція

План

Вве­ден­ня

I. При­ва­ти­за­ція в Укра­ї­ні й мі­с­це в ній оре­н­д­них від­но­син.

II. Роз­ви­ток оре­н­д­них від­но­син на при­кла­ді під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті.

Ви­сно­вок

Введення

В умо­вах пе­ре­хо­ду до ри­н­ко­вих від­но­син в еко­но­мі­ці Укра­ї­ни ве­ли­ке зна­чен­ня грає ре­фо­р­ма­ція від­но­син вла­с­но­с­ті, роз­де­р­жа­в­лен­ня й по­ява но­вих ви­дів вла­с­но­с­ті, що бу­де спри­я­ти роз­ви­т­ку ри­н­ко­вих від­но­син, но­вих ви­дів го­с­по­да­рю­ван­ня, за­вдя­ки чо­му з’яв­ить­ся мо­ж­ли­вість пе­ре­бо­ро­ти най­тя­ж­ку еко­но­мі­ч­ну кри­зу, у якій зна­хо­дить­ся Укра­ї­на.

У зв’я­з­ку з тим, що про­цес при­ва­ти­за­ції (пе­ре­хо­ду від дер­жа­в­ної до не­дер­жа­в­ної фо­р­ми вла­с­но­с­ті) не мо­же від­бу­ти­ся в ко­ро­т­кий те­р­мін, осо­б­ли­во­го зна­чен­ня на­бу­ває пи­тан­ня про ста­но­в­лен­ня оре­н­д­ної фо­р­ми го­с­по­да­рю­ван­ня, що бу­де спри­я­ти цьо­му про­це­су. При роз­гля­ді ці­єї про­бле­ми ва­р­то вра­хо­ву­ва­ти на­ко­пи­че­ний сві­то­вий до­свід, а та­кож осо­б­ли­во­с­ті еко­но­мі­ки Укра­ї­ни.

Приватизація в Укра­ї­ні й мі­с­це в ній оре­н­д­них від­но­син

Про­цес при­ва­ти­за­ції, що офі­цій­но по­ча­в­ся в Укра­ї­ні 1 гру­д­ня 1992 р., скла­д­ний і су­пе­ре­ч­ли­вий. Іс­нує ве­ли­ка роз­ма­ї­тість то­чок зо­ру у від­но­шен­ні ці­лей, форм, те­р­мі­нів при­ва­ти­за­ції, сту­пе­ні го­то­в­но­с­ті Укра­ї­ни до неї і т. д. І хо­ча про­цес уже по­ча­в­ся, з огля­ду на ак­ту­а­ль­ність те­ми для кра­ї­ни в ці­ло­му й окре­мих гро­ма­дя­нах, про­по­ну­є­мо своє ба­чен­ня ці­єї про­бле­ми в за­га­ль­но­те­о­ре­ти­ч­но­му пла­ні, а та­кож ана­ліз ор­га­ні­за­цій­них форм при­ва­ти­за­ції зо­к­ре­ма.

Не­об­хід­ність про­це­су роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ції май­же ні в ко­го не ви­кли­кає сум­ні­вів і ула­ш­то­ву­єть­ся, по­-пе­р­ше, кри­зо­вим по­ло­жен­ням еко­но­мі­ки й су­с­пі­ль­с­т­ва в ці­ло­му; по­-дру­ге, не­ми­ну­чі­с­тю пе­ре­хо­ду до ри­н­ку; по­-тре­тє, по­нят­тям уро­дже­ної еко­но­мі­ч­ної ак­ти­в­но­с­ті при­ва­т­но­го вла­с­ни­ка; по­-че­т­ве­р­те, ви­знан­ням то­го ви­зна­чен­ня, що своя вла­с­ність – це ос­но­ва сво­бо­ди осо­би.

При­ва­ти­за­ція яв­ляє со­бою го­ло­вну скла­до­ву ча­с­ти­ну еко­но­мі­ч­ної ре­фо­р­ми, її стра­те­гію й та­к­ти­ку. Це про­цес, яко­му при­та­ман­ні гли­бин­ні вла­с­ти­во­с­ті, зв’я­за­ні з ка­р­ди­на­ль­ною змі­ною со­ці­а­ль­них стру­к­тур, змі­ною су­с­пі­ль­но-­еко­но­мі­ч­но­го ла­ду в Укра­ї­ні.

Що ж вкла­да­єть­ся в по­нят­тя “при­ва­ти­за­ція”? Як­що ви­ва­же­но пі­ді­йти до ана­лі­зу цьо­го по­нят­тя, то:

– у ву­зь­ко­му ро­зу­мін­ні, із по­гля­ду ети­мо­ло­гії, це – про­цес пе­ре­хо­ду будь-­якої фо­р­ми вла­с­но­с­ті (дер­жа­в­ної, осо­би­с­тої, ко­ле­к­ти­в­ної, ін­те­г­ро­ва­ної і т. д.) у при­ва­т­ну;

– у ши­ро­ко­му змі­с­ті – це по­нят­тя на прак­ти­ці, у лі­те­ра­ту­рі, офі­цій­них до­ку­ме­н­тах роз­гля­да­єть­ся як фо­р­ма роз­де­р­жа­в­лен­ня, пе­ре­тво­рен­ня (транс­фо­р­ма­ція) дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті в ін­ші фо­р­ми вла­с­но­с­ті (при­сво­єн­ня).

При та­ко­му під­хо­ді під роз­де­р­жа­в­лен­ням ма­єть­ся на ува­зі за­га­ль­ний про­цес пе­ре­хо­ду від то­та­лі­та­р­ної дер­жа­в­ної еко­но­мі­ки до еко­но­мі­ки змі­ша­ної, ба­га­то­ук­ла­д­ної, плю­ра­лі­с­ти­ч­ної, по­лі­фо­ні­ч­ної (ба­га­то­го­ло­сої), що зв’я­за­но з чо­ти­р­ма “Д”, а са­ме:

– де­на­ці­о­на­лі­за­ці­єю;

– де­мо­но­по­лі­за­ці­єю;

– де­мо­к­ра­ти­за­ці­єю;

– де­це­н­т­ра­лі­за­ці­єю еко­но­мі­ки, а та­кож із скла­до­ви­ми ча­с­ти­на­ми цьо­го про­це­су: аре­н­ди­за­ці­єю, ко­р­по­ра­ти­за­ці­єю (ак­ці­о­ну­ван­ням), ко­ме­р­ці­а­лі­за­ці­єю, пе­р­со­ні­фі­ка­ці­єю вла­с­но­с­ті.

У кі­н­це­во­му ра­ху­н­ку, це зві­ль­нен­ня дер­жа­ви від фу­н­к­ції пря­мо­го без­по­се­ре­д­ньо­го го­с­по­дар­сь­ко­го управ­лін­ня ви­ро­б­ни­ц­т­вом.

Але се­ред ці­лей при­ва­ти­за­ції є й ці­л­ком пра­г­ма­ти­ч­на, і по­ля­гає во­на в тім, щоб за ра­ху­нок про­да­жу дер­жа­в­них під­при­ємств ді­с­та­ти ко­ш­ти, яки­ми мо­ж­на бу­ло б хоч ча­с­т­ко­во за­кри­ти ді­ри у ве­ли­че­з­но­му бю­дже­т­но­му де­фі­ци­ті. Го­ло­вним змі­с­том при­ва­ти­за­ції по­ви­нні ста­ти са­ме ін­ве­с­ти­цій­ні про­це­си, що мо­жуть при­ве­с­ти до стру­к­ту­р­них змін. Со­ці­а­ль­ні ж ас­пе­к­ти ви­сту­па­ють при цьо­му ли­ше в ро­лі сти­му­лів чи об­ме­жень, що амо­р­ти­зу­ють екс­па­н­сію при­ва­т­но­го ка­пі­та­лу.

При роз­ро­б­ці будь-­якої кон­це­п­ції при­ва­ти­за­ції (а во­на, до ре­чі, до цьо­го ча­су фа­к­ти­ч­но так і не сфо­р­мо­ва­на в Укра­ї­ні на дер­жа­в­но­му рі­в­ні) є ці­лий ряд за­га­ль­них ви­мог, ви­су­ну­тих у від­но­шен­ні при­ва­ти­за­цій­но­го про­це­су:

1) Упо­ря­д­ку­ван­ня юри­ди­ч­них прав вла­с­но­с­ті і фа­к­ти­ч­но­го пра­ва роз­по­ря­джа­ти­ся не­ю. В Укра­ї­ні до мо­ме­н­ту по­ча­т­ку при­ва­ти­за­ції бі­ль­шість не­об­хід­них за­ко­но­да­в­чих ак­тів бу­ло роз­ро­б­ле­но і вве­де­не в ді­ю. Але в них є іс­то­т­ні не­до­лі­ки. По­-пе­р­ше, не ви­зна­че­но і не за­крі­п­ле­но в за­ко­ні од­не з го­ло­вних прав вла­с­но­с­ті – на зе­м­лю. Без ньо­го, вла­с­не ка­жу­чи, не­мо­ж­ли­вий за­га­ль­ний про­цес при­ва­ти­за­ції – то­му що об’­єк­ти дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті по­бу­до­ва­ні на зе­м­лі – дер­жа­ва їх при­ва­ти­зує, а зе­м­лю – по­ки що не­ма­є. По­-дру­ге, сьо­го­дні за­ли­ша­ють­ся в си­лі два вза­є­мо­ви­клю­ч­них по­ло­жен­ня – у За­ко­ні про оре­н­ду май­на – дер­жа­в­них під­при­ємств і ор­га­ні­за­цій і в За­ко­ні про при­ва­ти­за­цію май­на дер­жа­в­них під­при­ємств Укра­ї­ни. Так, пе­р­ший до­ку­мент на­дає мо­ж­ли­вість тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам взя­ти йо­го в оре­н­ду з ви­ку­пом, а дру­гий – за­твер­джує, що все дер­жа­в­не май­но по­ви­нне бу­ти рі­в­но­мі­р­но роз­ді­ле­не між гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни че­рез си­с­те­му сер­ти­фі­ка­тів. Як­що вра­ху­ва­ти, що на оре­н­ду з ви­ку­пом йдуть під­при­єм­с­т­ва, що пра­цю­ють най­бі­ль­ше ефе­к­ти­в­но, з га­р­ним па­р­ком уста­т­ку­ван­ня, то не важ­ко по­мі­ти­ти од­но­бі­ч­ність при­ва­ти­за­цій­но­го про­це­су: од­ним – кра­ще, ін­шим – ні­чо­го. По­-тре­тє, як­що при­ва­ти­за­цій­ні май­но­ві сер­ти­фі­ка­ти мо­ж­на бу­де вкла­да­ти у ви­куп ак­цій під­при­ємств (а це – по­лі­ти­ка Фо­н­ду де­р­ж­май­на), то ко­ти­ру­ва­ти­ся бу­дуть ак­ції ли­ше ві­до­мих під­при­ємств, зі ста­бі­ль­ним рі­в­нем фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня, то­му що змо­жуть га­ра­н­то­ва­но при­но­си­ти при­бу­ток вкла­д­ни­ку.

2) Ви­ко­ри­с­тан­ня уже в пе­ре­хі­д­ний пе­рі­од сти­му­лів, що на­да­ють мо­ж­ли­вість пра­цю­ва­ти за кри­те­рі­я­ми ри­н­ко­во­го го­с­по­дар­с­т­ва. Та­ки­ми кри­те­рі­я­ми мо­г­ло б ста­ти піль­го­ве опо­да­т­ко­ву­ван­ня про­тя­гом ви­зна­че­но­го ча­су (3-5 ро­ків) для бі­ль­шо­с­ті під­при­ємств, що осо­б­ли­во ро­б­лять про­ми­с­ло­ву про­ду­к­цію чи про­ду­к­ти ха­р­чу­ван­ня до мо­ме­н­ту їх при­ва­ти­за­ці­ї. Це б при­зве­ло до ста­бі­лі­за­ції еко­но­мі­ч­но­го ста­но­ви­ща під­при­ємств. Да­ло б мо­ж­ли­вість ко­ле­к­ти­ву ви­зна­чи­ти­ся – чи при­ва­ти­зу­ва­ти під­при­єм­с­т­во, чи за­ли­ши­ти йо­го дер­жа­в­ним.

3) Зве­ден­ня до мі­ні­му­му пе­ре­д­у­мов зло­вжи­вань у про­це­сі при­ва­ти­за­ці­ї.

4) По­шук оп­ти­ма­ль­но­го рі­шен­ня ка­пі­та­ло­мі­с­т­ко­с­ті вну­т­рі­ш­ньо­го ри­н­ку. У від­но­шен­ні ці­єї умо­ви є іс­то­т­не за­ува­жен­ня. У при­ва­ти­за­цій­них до­ку­ме­н­тах не знай­шла ві­до­бра­жен­ня мо­ж­ли­вість за­лу­чен­ня тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом (який у бі­ль­шо­с­ті ви­па­д­ків не має вла­с­них за­со­бів на ви­куп під­при­єм­с­т­ва) ві­т­чи­з­ня­них і іно­зе­м­них ін­ве­с­то­рів на до­го­ві­р­ній ос­но­ві і мо­ж­ли­вість їх уча­с­ті в ор­га­ні­за­ції су­с­пі­ль­с­т­ва по­ку­п­ців.

5) Ство­рен­ня умов, що за­без­пе­чу­ють за­ці­ка­в­ле­ність на­се­лен­ня в при­ва­ти­за­ції і під­три­м­ка ці­єї за­ці­ка­в­ле­но­с­ті в про­це­сі її про­ве­ден­ня. На жаль, та­кої за­ці­ка­в­ле­но­с­ті в ос­но­в­ної ма­си на­се­лен­ня не­ма­є. Це по­роз­умі­ва­єть­ся як від­су­т­ні­с­тю чі­т­ко­го ви­зна­чен­ня мо­ж­ли­во­с­тей за­сто­су­ван­ня при­ва­ти­за­цій­них май­но­вих сер­ти­фі­ка­тів у про­це­сі при­ва­ти­за­ції, так і не­мо­ж­ли­ві­с­тю на свій роз­суд роз­по­ря­джа­ти­ся ни­ми (про­да­ти, по­да­ру­ва­ти і т. д.). Сер­ти­фі­ка­ти роз­гля­да­ють­ся тіль­ки як мо­ж­ли­вість при­дба­ти ак­ції під­при­ємств – а це уже еле­мент при­му­со­вої при­ва­ти­за­ці­ї.

6) Не­об­хід­ність со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту на­се­лен­ня в про­це­сі при­ва­ти­за­ці­ї. Еле­ме­н­та­ми та­ко­го за­хи­с­ту мо­жуть стать: про­даж не тіль­ки 20% ак­цій під­при­ємств їх тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам; за­без­пе­чен­ня дер­жа­вою га­ра­н­то­ва­них ди­ві­де­н­дів на при­ва­ти­за­цій­ні сер­ти­фі­ка­ти най­менш за­без­пе­че­ним ка­те­го­рі­ям на­се­лен­ня, мо­ж­ли­вість вкла­да­ти май­но­ві сер­ти­фі­ка­ти в ак­ції най­більш роз­ви­ну­тих під­при­ємств; не­мо­ж­ли­вість пе­ре­про­фі­лю­ван­ня об’­єк­тів со­ці­а­ль­но-­по­бу­то­во­го при­зна­чен­ня про­тя­гом ви­зна­че­но­го пе­рі­оду при їх­ній при­ва­ти­за­ці­ї.

7) За­бо­ро­на на ви­ко­ри­с­тан­ня ви­то­р­гу від при­ва­ти­за­ції для суб­ве­н­цій сла­б­ким під­при­єм­с­т­вам. Ко­ж­на з на­зва­них ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­них форм при­ва­ти­за­ції має як свої пе­ре­ва­ги, так і ви­зна­че­ні не­до­лі­ки. Остан­ні є ре­зуль­та­том дії су­б’єк­ти­в­них і об’­єк­ти­в­них фа­к­то­рів до мо­ме­н­ту йо­го при­ва­ти­за­ції й у то­му чи­с­лі за­ле­жать від: рі­в­ня роз­ви­т­ку під­при­ємств, ефе­к­ти­в­но­с­ті йо­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня; ста­ну ос­но­в­них фо­н­дів, ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­ної ба­зи; і со­ці­а­ль­ної ін­фра­стру­к­ту­ри; пси­хо­ло­гі­ч­но­го клі­ма­ту в ко­ле­к­ти­ві, йо­го во­лі і на­пря­м­ку; на­яв­но­с­ті по­те­н­цій­них вла­с­ни­ка (за рі­в­нем осо­би­с­тих до­хо­дів і за­оща­джень) – чле­нів тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву; спів­від­но­шен­ня сил фо­р­ма­ль­ної і не­фо­р­ма­ль­ної вла­ди і т. д.

Для ви­бо­ру ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­ної фо­р­ми при­ва­ти­за­ції не­об­хід­но роз­гля­ну­ти най­більш ха­ра­к­те­р­ні озна­ки ко­ж­ної з них.

Оре­н­да, як ві­до­мо, при­пу­с­кає пе­ре­да­чу за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва (май­на) у тим­ча­со­ве ко­ри­с­ту­ван­ня і во­ло­дін­ня. Обо­в’я­з­ко­вою умо­вою ре­а­лі­за­ції оре­н­д­них від­но­син є на­яв­ність двох еко­но­мі­ч­них су­б’єк­тів – оре­н­до­да­в­ця й оре­н­да­ря, від­но­си­ни між який скла­да­ють­ся з при­во­ду то­го са­мо­го об’­єк­та вла­с­но­с­ті. Для про­ду­к­ти­в­но­го ви­ко­ри­с­тан­ня за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва оре­н­дар по­ви­нний оде­р­жа­ти пра­во во­ло­дін­ня ни­ми, що да­єть­ся йо­му оре­н­д­ним до­го­во­ром. Та­ким чи­ном, оре­н­да, збе­рі­га­ю­чи за вла­с­ни­ком пра­во вер­хо­в­но­го роз­по­ря­джен­ня, при­пу­с­кає пе­ре­да­чу оре­н­да­рю го­с­по­дар­сь­ких ком­пе­те­н­цій управ­лін­ня, во­ло­дін­ня, ко­ри­с­ту­ван­ня май­ном, уна­с­лі­док чо­го в ньо­го ви­ни­кає еко­но­мі­ч­ний ін­те­рес по йо­го ефе­к­ти­в­но­му ви­ко­ри­с­тан­ню.

І у вла­с­ни­ка, і в без­по­се­ре­д­ньо­го ви­ро­б­ни­ка (оре­н­да­ря) іс­нує об’­єк­ти­в­на не­об­хід­ність у фа­к­ти­ч­но­му при­сво­єн­ні ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва – при­бу­т­ків, ма­те­рі­а­ль­них благ, оскі­ль­ки во­ни за­ці­ка­в­ле­ні в за­до­во­лен­ні сво­їх жит­тє­вих по­треб, ре­а­лі­за­ції сво­їх еко­но­мі­ч­них ін­те­ре­сів. Од­нак вла­с­ник свої ін­те­ре­си ре­а­лі­зує в будь-­яко­му ви­па­д­ку (не­за­ле­ж­но від ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва він оде­р­жує оре­н­д­ну пла­ту), то­ді як оре­н­дар за­ці­ка­в­ле­ний у ма­к­си­ма­ль­но­му під­ви­щен­ні ефе­к­ти­в­но­с­ті сво­єї го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

За­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, оре­н­до­ва­ні оре­н­да­рем, ста­ють йо­го вла­с­ні­с­тю тіль­ки то­ді, ко­ли вже на­ле­жать йо­му, тоб­то пі­с­ля ви­ку­пу цих за­со­бів у вла­с­ни­ка (що обу­мо­в­ле­но до­го­во­ром), а та­кож у ви­па­д­ку, ко­ли їх­ня ва­р­тість по за­кін­чен­ні те­р­мі­ну оре­н­ди ці­л­ком від­шко­до­ва­на, а во­ни ще збе­рі­га­ють свої ко­ри­с­ні вла­с­ти­во­с­ті.

Оре­н­д­ні від­но­си­ни є за­со­бом ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті. Це від­бу­ва­єть­ся в про­це­сі від­чу­жен­ня – при­сво­єн­ня. Прак­ти­ч­но він здій­с­ню­єть­ся шля­хом на­дан­ня вла­с­ни­ком оре­н­да­рю (як су­б’єк­ту ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті) прав ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня оре­н­до­ва­ни­ми за­со­ба­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва, а ко­ри­с­ту­ван­ня (еко­но­мі­ч­ні від­но­си­ни між су­б’єк­та­ми вла­с­но­с­ті з при­во­ду спо­жи­ван­ня її об’­єк­тів), во­ло­дін­ня і ча­с­т­ко­ве роз­по­ря­джен­ня (від­но­си­ни, зв’я­за­ні не тіль­ки з ви­ко­ри­с­тан­ням умов, але і з при­сво­єн­ням ре­зуль­та­тів ви­ро­б­ни­ц­т­ва) – ат­ри­бу­ти єди­но­го про­це­су при­сво­єн­ня, що ха­ра­к­те­ри­зує про­цес ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті.

Вла­с­ність є фа­к­ти­ч­ним, за­ве­р­ше­ним при­сво­єн­ням. Тоб­то оре­н­дар, що не є вла­с­ни­ком, на­ді­ля­єть­ся пра­ва­ми ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня у від­но­шен­ні май­на вла­с­ни­ка. Оре­н­да­рю да­єть­ся ши­ро­ка еко­но­мі­ч­на са­мо­стій­ність, од­нак це не озна­чає, що він пе­ре­тво­рю­єть­ся у вла­с­ни­ка за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Що ж сто­су­єть­ся роз­де­р­жа­в­лен­ня вла­с­но­с­ті і пе­ре­да­чі під­при­ємств у вла­с­ність їх­нім тру­до­вим ко­ле­к­ти­вам, то в цьо­му, зда­єть­ся, укла­де­не іс­то­т­не про­ти­річ­чя. Дер­жа­в­ні під­при­єм­с­т­ва – су­б’єк­ти ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті. Вла­с­ни­ком же є дер­жа­ва, що пе­ре­дає сво­їм пред­ста­в­ни­кам (су­б’єк­там ре­а­лі­за­ції вла­с­но­с­ті) – під­при­єм­с­т­вам пра­ва ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня і ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня, тоб­то здій­с­ню­єть­ся про­цес ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті. Як­що ж ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва бе­ре в йо­го в дер­жа­ви, то цей про­цес ре­а­лі­за­ції дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, на­кла­да­єть­ся на ньо­го. У цьо­му ви­па­д­ку ко­ле­к­тив під­при­єм­с­т­ва, здій­с­ню­ю­чи пра­во ко­ри­с­ту­ван­ня, во­ло­дін­ня, ча­с­т­ко­во­го роз­по­ря­джен­ня, для то­го, щоб оре­н­ду­ва­ти в дер­жа­ви за­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що вже зна­хо­дять­ся в йо­го ко­ри­с­ту­ван­ні, во­ло­дін­ні і роз­по­ря­джен­ні, по­ви­нний здій­с­ню­ва­ти той же са­мий про­цес, але ще і за оре­н­д­ну пла­ту. Крім то­го, за три­ва­лий те­р­мін оре­н­дар всту­пає в кон­ф­лікт із вла­с­ни­ком.

При оре­н­ді дер­жа­в­но­го май­на тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом під­при­єм­с­т­ва має мі­с­це:

1) Ство­рен­ня і на­ро­щу­ван­ня ко­ле­к­ти­в­ної од­но­ча­с­не з уга­сан­ням дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті. На­яв­ність ко­ле­к­ти­в­ної вла­с­но­с­ті ви­ма­гає її по­да­ль­шої пе­р­со­ні­фі­ка­ції сто­со­в­но до ко­ж­но­го пра­ців­ни­ка в за­ле­ж­но­с­ті від йо­го тру­до­во­го вне­с­ку.

2) На­дан­ня ко­ле­к­ти­ву пра­ва са­мо­стій­но роз­по­ря­джа­ти­ся оре­н­до­ва­ни­ми за­со­ба­ми ви­ро­б­ни­ц­т­ва й ор­га­ні­зу­ва­ти свою ді­я­ль­ність від­по­ві­д­но з прин­ци­па­ми са­мо­вря­ду­ван­ня.

3) Впро­ва­джен­ня оре­н­ди на рі­в­ні вну­т­рі­шніх під­роз­ді­лів під­при­єм­с­т­ва.

4) То­ч­ний об­лік осо­би­с­то­го вне­с­ку ко­ж­но­го пра­ців­ни­ка в за­га­ль­ний ре­зуль­тат ді­я­ль­но­с­ті ко­ле­к­ти­ву.

5) По­сту­по­вий ви­куп під­при­єм­с­т­ва, у то­му чи­с­лі тіль­ки за ра­ху­нок за­со­бів ко­ле­к­ти­ву (як за­га­ль­них, так і осо­би­с­тих за­со­бів пра­ців­ни­ків) і ре­зуль­та­тів йо­го еко­но­мі­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті (для оре­н­д­но­го ко­ле­к­ти­ву з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю за­кри­то­го ти­пу і “на­род­но­го під­при­єм­с­т­ва”), а та­кож за ра­ху­нок ві­ль­но­го про­да­жу ак­цій під­при­єм­с­т­ва і їх­ніх ре­а­лі­за­цій че­рез фо­н­до­ву бі­р­жу.

6) Ко­ле­гі­а­ль­ність управ­лін­ня ви­ро­б­ни­ц­т­вом. Для оре­н­д­них ко­ле­к­ти­вів з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю за­кри­то­го ти­пу і ча­с­т­ко­вою вла­с­ні­с­тю ви­щим ор­га­ном управ­лін­ня є за­га­ль­ні збо­ри їх­ніх чле­нів. По­сі­б­ник по­то­ч­ною ді­я­ль­ні­с­тю здій­с­нює об­ра­ний ко­ле­к­ти­вом ке­рі­в­ник. Для оре­н­д­но­го ко­ле­к­ти­ву з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю від­кри­то­го ти­пу ха­ра­к­те­р­ний ко­ле­гі­а­ль­ний-­ак­ці­о­не­р­ний прин­цип управ­лін­ня – спо­лу­чен­ня во­лі тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву з во­лею ак­ці­о­не­рів, вла­с­ни­ків ко­н­т­ро­ль­но­го па­ке­та ак­цій з по­сту­по­вим зсу­вом ре­а­ль­них фу­н­к­цій управ­лін­ня на ко­ристь остан­ніх.

7) Ви­пуск ак­цій для оре­н­д­них ко­ле­к­ти­вів з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю:

A) за­кри­то­го ти­пу – ак­цій тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву тіль­ки для пра­ців­ни­ків да­но­го під­при­єм­с­т­ва (вклю­ча­ю­чи пе­н­сі­о­не­рів, сту­де­н­тів ву­зів, вій­сь­ко­во­с­лу­ж­бо­в­ців, що пра­цю­ва­ли на під­при­єм­с­т­ві й ін.);

B) від­кри­то­го ти­пу – ак­цій під­при­єм­с­т­ва, що мо­жуть при­дба­ти як фі­зи­ч­ні (ро­бі­т­ни­ки під­при­єм­с­т­ва, окре­мі гро­ма­дя­ни), так і юри­ди­ч­ні осо­би (під­при­єм­с­т­ва, хо­л­ди­н­ги і т. д.). У цьо­му ви­па­д­ку чле­ни тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву ма­ють мо­ж­ли­вість при­дба­ти ча­с­ти­на ак­цій по їх но­мі­на­ль­ній ва­р­то­с­ті, а не за ку­р­сом фо­н­до­вої бі­р­жі. За­га­ль­ним для обох ор­га­ні­за­цій­них форм озна­кою є на­ра­ху­ван­ня ди­ві­де­н­дів як на ак­ції тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, так і на ак­ції під­при­єм­с­т­ва.

Для так на­зи­ва­но­го “на­род­но­го під­при­єм­с­т­ва” ха­ра­к­те­р­ним є ча­с­т­ко­вий прин­цип при­ва­ти­за­ції май­на, під яким ма­єть­ся на ува­зі вне­сен­ня ко­ж­ним чле­ном тру­до­во­го (оре­н­д­но­го) ко­ле­к­ти­ву вста­но­в­ле­ної ча­с­т­ки і ви­зна­чен­ня йо­го паю в за­га­ль­ній вла­с­но­с­ті ко­ле­к­ти­ву (у за­ле­ж­но­с­ті від тру­до­во­го вне­с­ку пра­ців­ни­ка). У ре­зуль­та­ті за під­су­м­ка­ми го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті ко­жен па­йо­вик оде­р­жує у ви­ді ви­плат ча­с­ти­на чи­с­то­го до­хо­ду на пай.

При ви­бо­рі ко­ж­ної з роз­гля­ну­тих ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­них форм при­ва­ти­за­ції шля­хом оре­н­ди не­об­хід­но вра­хо­ву­ва­ти: за­га­ль­ним для всіх цих форм є той факт, що у всіх ви­па­д­ках спо­сте­рі­га­єть­ся об­ме­жен­ня еко­но­мі­ч­ної са­мо­стій­но­с­ті оре­н­д­них ко­ле­к­ти­вів за до­го­во­ром оре­н­ди: ко­ж­на з за­зна­че­них форм (че­рез оре­н­ду) має рі­з­ний сту­пінь ефе­к­ти­в­но­с­ті. Най­бі­ль­ша пе­ре­ва­га за об’­єк­ти­в­ни­ми по­ка­з­ни­ка­ми має оре­н­д­ний ко­ле­к­тив з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю від­кри­то­го ти­пу, що ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся: ни­зь­ким рі­в­нем ко­ле­к­ти­в­но­го во­ло­дін­ня і управ­лін­ня (хо­ча те­о­ре­ти­ч­но управ­лін­ня го­с­по­дар­сь­кою ді­я­ль­ні­с­тю під­при­єм­с­т­ва здій­с­нює за­га­ль­ні збо­ри чле­нів ко­ле­к­ти­ву, фа­к­ти­ч­но ж пра­ва управ­лін­ня пе­ре­хо­дять до ак­ці­о­не­рів, що ма­ють ко­н­т­ро­ль­ний па­кет ак­цій під­при­єм­с­т­ва); се­ре­д­нім сту­пе­нем ефе­к­ти­в­но­с­ті ін­ве­с­ти­цій фі­зи­ч­ни­ми осо­ба­ми; се­ре­д­ньою мо­ж­ли­ві­с­тю швид­ко­го під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва; ви­со­ким рі­в­нем еко­но­мі­ч­ної від­по­ві­да­ль­но­с­ті і за­ці­ка­в­ле­но­с­ті ко­ле­к­ти­ву вла­с­ни­ків у ре­зуль­та­тах фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­єм­с­т­ва (як йо­го пра­ців­ни­ків, так і ак­ці­о­не­рів – не пра­ців­ни­ків); ве­ли­кою мо­ж­ли­ві­с­тю швид­ко­го ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва (у най­менший те­р­мін, у по­рі­в­нян­ні з ін­ши­ми фо­р­ма­ми).

Для оре­н­д­но­го ко­ле­к­ти­ву з ак­ці­о­не­р­ною вла­с­ні­с­тю за­кри­то­го ти­пу ха­ра­к­те­р­ний: се­ре­д­ній рі­вень ко­ле­к­ти­в­но­го во­ло­дін­ня і управ­лін­ня (мо­ж­ли­вий кон­ф­лікт оре­н­до­да­в­ця й оре­н­да­ря з при­во­ду пра­ва роз­по­ря­джен­ня ко­ле­к­ти­в­ною вла­с­ні­с­тю); ни­зь­ка ефе­к­ти­в­ність вкла­день у ви­ро­б­ни­ц­т­во (за­со­бу ро­бі­т­ни­ків до­сить не­зна­ч­на); ни­зь­ка мо­ж­ли­вість швид­ко­го і зна­ч­но­го під­ви­щен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва (в ос­но­в­но­му че­рез не­до­ста­чу за­со­бів); се­ре­д­ній рі­вень еко­но­мі­ч­ної від­по­ві­да­ль­но­с­ті і за­ці­ка­в­ле­но­с­ті ко­ле­к­ти­ву вла­с­ни­ків; більш три­ва­лі те­р­мі­ни ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва.

Най­менший сту­пінь ефе­к­ти­в­но­с­ті має оре­н­д­не під­при­єм­с­т­во з ча­с­т­ко­вою вла­с­ні­с­тю (“на­род­не під­при­єм­с­т­во”), яко­му при­та­ман­ні, крім ви­со­ко­го рі­в­ня ко­ле­к­ти­в­но­го во­ло­дін­ня і управ­лін­ня (усі “рі­в­ні” і умо­вою до­ся­г­нен­ня до­б­ро­бу­ту ко­ж­ним є тіль­ки осо­би­с­та пра­ця): ни­зь­ка ефе­к­ти­в­ність ін­ве­с­тицій у ви­ро­б­ни­ц­т­во, ни­зь­ка мо­ж­ли­вість швид­ко­го під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва, най­ни­ж­чий рі­вень еко­но­мі­ч­ної від­по­ві­да­ль­но­с­ті і за­ці­ка­в­ле­но­с­ті ко­ле­к­ти­ву, най­більш три­ва­лі те­р­мі­ни ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва.

Ви­пли­ває, од­нак, по­мі­ти­ти, що Дер­жа­в­на про­гра­ма при­ва­ти­за­ції за 1995 р. в Укра­ї­ні по оре­н­ді ці­л­ком не ви­ко­на­на, мо­ж­ли­во, у зв’я­з­ку з но­ви­з­ною і скла­д­ні­с­тю про­бле­ми. Мо­ж­ли­ве не­ви­ко­нан­ня Про­гра­ми при­ва­ти­за­ції й у 1996 р. – са­ме че­рез об­ме­жен­ня, уве­де­них Ка­бі­не­том Мі­ні­с­т­рів для оре­н­ди з ви­ку­пом – єди­но­го спо­со­бу при­ва­ти­за­ції, що ре­а­ль­но діє і ве­де до ви­зна­че­но­го під­ви­щен­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Де­к­ре­том Уря­ду Укра­ї­ни про при­ва­ти­за­цію ці­лі­с­них май­но­вих ком­пле­к­сів де­р­ж­пі­д­п­ри­ємств і ін­ших стру­к­ту­р­них під­роз­ді­лів, зда­них в оре­н­ду від 13 тра­в­ня 1993 р., ви­зна­єть­ся оре­н­да з ви­ку­пом по до­го­во­рах, укла­де­ним до за­про­ва­джен­ня в дію Де­к­ре­ту “Про до­да­т­ко­ве ре­гу­лю­ван­ня оре­н­д­них від­но­син”. Од­нак їм ви­су­ну­ті умо­ви, що ро­б­лять оре­н­ду з ви­ку­пом прак­ти­ч­но не­мо­ж­ли­во­ї. Так, не­об­хід­но в “ста­рі” до­го­во­ри оре­н­ди з ви­ку­пом вне­с­ти до­по­в­нен­ня, у яко­му обо­в’я­з­ко­во вка­за­ти кво­ту ви­ко­ри­с­тан­ня май­но­вих при­ва­ти­за­цій­них сер­ти­фі­ка­тів ор­га­ні­за­цій оре­н­да­рів. А оскі­ль­ки кво­ту бу­де в пря­мо­му ро­зу­мін­ні на­в’я­зу­ва­ти Фонд дер­жа­в­но­го май­на, то він бу­де пра­г­ну­ти під­ня­ти її аж до 70%, і в та­ко­му ви­па­д­ку мо­ж­ли­во­с­ті для ви­ку­пу під­при­єм­с­т­ва про­с­то не за­ли­ша­є­ть­ся. А це – знов-­та­ки фа­к­ти­ч­на за­бо­ро­на оре­н­ди з ви­ку­пом.

Від при­ва­ти­за­ції дер­жа­в­но­го під­при­єм­с­т­ва че­рез оре­н­ду йо­го тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом іс­то­т­но від­рі­з­ня­єть­ся при­ва­ти­за­ція шля­хом ви­ку­пу. На­сам­пе­ред, це сто­су­єть­ся те­р­мі­нів при­ва­ти­за­ції (при ви­ку­пі – мит­тє­ва), а та­кож ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­них форм, яки­ми при ви­ку­пі є:

1. Ство­рен­ня ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва (як від­кри­то­го, так і за­кри­то­го ти­пу).

2. Ор­га­ні­за­ція го­с­по­дар­сь­ких су­с­пільств із ви­зна­че­ної на­пе­ред від­по­ві­да­ль­ні­с­тю: об­ме­же­ної, до­да­т­ко­вий, по­вне і ко­ман­ди­т­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва.

3. При­дбан­ня (по­ку­п­ка) під­при­єм­с­т­ва фі­зи­ч­ною чи осо­бою гру­пою осіб (ча­с­т­ка під­при­єм­с­т­во).

Фа­к­то­ри, що впли­ва­ють на ви­бір ор­га­ні­за­цій­но-­еко­но­мі­ч­них форм під­при­ємств, при­ва­ти­зо­ва­них шля­хом ви­ку­пу, в ос­но­в­но­му ана­ло­гі­ч­ні оре­н­д­ни­ми.

Ха­ра­к­те­р­ни­ми озна­ка­ми ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва є:

– на­яв­ність ак­ці­о­не­р­ної вла­с­но­с­ті (вла­с­ність су­с­пі­ль­с­т­ва скла­да­єть­ся з вла­с­но­с­ті йо­го чле­нів, що вкла­ла за­со­би в при­дбан­ня ак­цій). В ак­ці­о­не­р­но­му то­ва­ри­с­т­ві від­кри­то­го ти­пу від­бу­ва­єть­ся ві­ль­на ре­а­лі­за­ція ак­цій під­при­єм­с­т­ва че­рез фо­н­до­ву бі­р­жу (до 75 % ак­цій) за ри­н­ко­вим ку­р­сом (тіль­ки за­сно­в­ни­ки і чле­ни тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву ма­ють мо­ж­ли­вість при­дба­ти ак­ції по но­мі­на­ль­ній ва­р­то­с­ті). У за­кри­то­му ак­ці­о­не­р­но­му то­ва­ри­с­т­ві ре­а­лі­за­ція ак­цій здій­с­ню­єть­ся усе­ре­ди­ні під­при­єм­с­т­ва без ре­а­лі­за­ції на сто­ро­ну;

– на­ра­ху­ван­ня ди­ві­де­н­дів. Чим ви­ще ефе­к­ти­в­ність під­при­єм­с­т­ва, тим бі­ль­ше роз­мір чи­с­то­го при­бу­т­ку, що йде на ви­пла­ту ди­ві­де­н­дів, і тем ви­ще за­ці­ка­в­ле­ність ак­ці­о­не­рів;

– ви­зна­чен­ня ри­н­ко­вої ва­р­то­с­ті ак­цій (ку­р­су ак­цій): для від­кри­то­го су­с­пі­ль­с­т­ва – за ку­р­сом фо­н­до­вої бі­р­жі; для за­кри­то­го – по но­мі­на­ль­ній ва­р­то­с­ті;

– ак­ці­о­не­р­ний тип управ­лін­ня: не­зва­жа­ю­чи на ви­ди­мість ко­ле­гі­а­ль­но­го управ­лін­ня (еко­но­мі­ч­ну по­лі­ти­ку про­во­дить за­га­ль­ні збо­ри) фа­к­ти­ч­но су­с­пі­ль­с­т­вом ке­рує вла­с­ник ко­н­т­ро­ль­но­го па­ке­та ак­цій (до 51 % їх­ньої за­га­ль­ної кі­ль­ко­с­ті). Для за­кри­то­го ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва ха­ра­к­те­р­но обо­в’я­з­ко­ва тру­до­ва участь ак­ці­о­не­рів у ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва (ви­клю­чен­ня мо­же бу­ти зроб­ле­но тіль­ки для пе­н­сі­о­не­рів і ін­ших ко­ли­ш­ніх пра­ців­ни­ків під­при­єм­с­т­ва, що по­ба­жа­ли при­дба­ти ак­ції);

– за­сто­су­ван­ня на­й­ма­ної пра­ці (у су­с­пі­ль­с­т­ві мо­жуть пра­цю­ва­ти лю­ди по ко­н­т­ра­к­тах, що не ба­жа­ють ста­ва­ти ак­ці­о­не­ра­ми і ку­пу­ва­ти ак­ції, а оде­р­жу­ють тіль­ки за­ро­бі­ток);

– іс­нує мо­ж­ли­вість (по­гро­за) змі­ни вла­с­ни­ка, що ску­по­вує ак­ції су­с­пі­ль­с­т­ва.

Тут не­об­хід­но вра­хо­ву­ва­ти ще і той факт, що від­по­ві­д­но до за­твер­дже­но­го в ли­с­то­па­ду 1994 р. Фо­н­дом дер­жа­в­но­го май­на По­ло­жен­ням про план при­ва­ти­за­ції мо­же бу­ти при­йн­я­те рі­шен­ня Ко­мі­сії з пи­тань при­ва­ти­за­ції про те, що ко­н­т­ро­ль­ний па­кет ак­цій (па­їв) го­с­по­дар­сь­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва за­ли­ша­єть­ся в роз­по­ря­джен­ні фо­н­ду дер­жа­в­но­го май­на Укра­ї­ни. Цей факт са­ме і го­во­рить про не­ба­жан­ня дер­жа­ви від­да­ва­ти свою вла­с­ність, то­му що вла­с­ник ко­н­т­ро­ль­но­го па­ке­та ак­цій – фа­к­ти­ч­ний вла­с­ник під­при­єм­с­т­ва, із усі­ма на­ле­ж­ни­ми юри­ди­ч­ни­ми пра­ва­ми, а та­кож пра­вом управ­лін­ня і роз­по­ря­джен­ня май­ном. Крім то­го, це сві­д­чить про по­те­н­цій­ну мо­ж­ли­вість за­ли­шен­ня у вла­с­но­с­ті дер­жа­ви ста­бі­ль­них під­при­ємств, що при­но­сять зна­ч­ний до­ход.

На оре­н­д­них під­при­єм­с­т­вах рі­вень по­ка­з­ни­ків від­тво­рен­ня ОПФ прак­ти­ч­но не від­рі­з­ня­єть­ся від рі­в­ня дер­жа­в­них під­при­ємств, що обу­мо­в­ле­но, го­ло­вним чи­ном, еко­но­мі­ч­ною си­ту­а­ці­єю, що скла­ла­ся на да­ний мо­мент. Від­су­т­ність ри­н­ку кон­ку­ре­н­ції, мо­но­по­лізм ви­ро­б­ни­ка, де­фі­ци­т­ність йо­го про­ду­к­ції до­зво­ля­ють оре­н­д­но­му під­при­єм­с­т­ву (як, між ін­шим, і під­при­єм­с­т­вам ін­ших ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм го­с­по­да­рю­ван­ня) по­во­ди­ти­ся по­-ін­шо­му: не ба­жа­ти ви­со­кої ефе­к­ти­в­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва, не ду­ма­ти про пе­р­с­пе­к­ти­ви роз­ви­т­ку під­при­єм­с­т­ва, “про­їда­ти” отри­ма­ний при­бу­ток. Так, на­при­клад, Дніп­ро­пе­т­ров­сь­кий і Но­во­мо­с­ков­сь­кий тру­б­ні за­во­ди, що пра­цю­ють на оре­н­ді, у 1994 р. на­пра­ви­ли на роз­ви­ток і удо­ско­на­лен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва по 14% отри­ма­но­му при­бу­т­ку, то­ді як на опла­ту пра­ці – від­по­ві­д­но, 57 і 62%.

Зна­ч­ний ін­те­рес ви­кли­кає по­рі­в­ня­ль­ний ана­ліз ефе­к­ти­в­но­с­ті фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня про­ми­с­ло­вих під­при­ємств рі­з­них форм вла­с­но­с­ті. Він по­ка­зує, що в умо­вах фо­р­му­ван­ня ри­н­ко­вих від­но­син і про­яву кри­зо­вих явищ в еко­но­мі­ці, під­при­єм­с­т­ва ри­н­ко­во­го се­к­то­ра кра­ще при­сто­со­ву­ють­ся до умов, що скла­ли­ся. Так, як­що в дер­жа­в­но­му се­к­то­рі еко­но­мі­ки об­сяг ви­ро­б­ни­ц­т­ва в 1993 р. ско­ро­ти­в­ся (по­рі­в­ня­но з 1992р.) на 10.5%, те на не­дер­жа­в­них під­при­єм­с­т­вах він ви­ріс чи ле­д­ве не на 7%, тоб­то дер­жа­в­ні під­при­єм­с­т­ва, бу­ду­чи най­бі­ль­ше тех­ні­ч­но зброй­ни­ми, від­ве­р­то про­гра­ють під­при­єм­с­т­вам не­дер­жа­в­но­го се­к­то­ра за рі­в­нем ви­ко­ри­с­тан­ня ОПФ.

Се­ред під­при­ємств не­дер­жа­в­но­го се­к­то­ра еко­но­мі­ки най­бі­ль­шою від­да­чею ОПФ і рі­в­нем про­ду­к­ти­в­но­с­ті пра­ці ха­ра­к­те­ри­зу­ють­ся го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ри­с­т­ва.

Про­ве­де­ний ана­ліз сві­д­чить, що в умо­вах за­го­с­т­рен­ня еко­но­мі­ч­ної кри­зи най­більш ура­з­ли­вою сфе­рою ді­я­ль­но­с­ті під­при­єм­с­т­ва є від­тво­рен­ня ви­ро­б­ни­чо­го апа­ра­та. Цей про­цес по­гі­р­ши­в­ся як у дер­жа­в­но­му се­к­то­рі, так і на під­при­єм­с­т­вах не­дер­жа­в­них форм вла­с­но­с­ті. Од­нак в остан­ніх ви­яви­ло­ся бі­ль­ше мо­ж­ли­во­с­тей для при­сто­су­ван­ня до си­ту­а­ції, що скла­ла­ся. Осо­б­ли­во це сто­су­єть­ся ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств, що зна­ч­ну ча­с­ти­ну при­бу­ли на­пра­в­ля­ли на ме­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Ра­зом з тим ця про­гре­си­в­на фо­р­ма го­с­по­да­рю­ван­ня не змо­г­ла по­вною мі­рою ви­яви­ти свої по­зи­ти­в­ні мо­ж­ли­во­с­ті. Що сто­су­єть­ся оре­н­ди, те її ва­р­то роз­гля­да­ти як спо­сіб по­сту­по­вої при­ва­ти­за­ції, з фо­р­му­ван­ням ви­ро­б­ни­ц­т­ва на ос­но­ві вла­с­но­с­ті пра­ців­ни­ків (пе­р­со­ні­фі­ко­ва­ної вла­с­но­с­ті) з до­сить ви­со­ким рі­в­нем мо­ти­ва­ції до пра­ці. Не­об­хід­но ство­ри­ти оре­н­д­ним ко­ле­к­ти­вам більш спри­я­т­ли­ві умо­ви для фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня (на­сам­пе­ред, це сто­су­єть­ся пра­ва ви­ку­пу і роз­мі­ру оре­н­д­ної пла­ти).

Для здій­с­нен­ня мо­ні­то­ри­н­гу про­це­сів пе­ре­тво­рен­ня від­но­син вла­с­но­с­ті й ефе­к­ти­в­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств у пост­при­ва­ти­за­цій­ний пе­рі­од ва­ж­ли­во удо­ско­на­ли­ти кла­си­фі­ка­цію форм го­с­по­да­рю­ван­ня і роз­ши­ри­ти дер­жа­в­ну ста­ти­с­ти­ч­ну зві­т­ність.

Приватизація під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті

В Укра­ї­ні ха­р­чо­ва про­ми­с­ло­вість пред­ста­в­ле­на 25 га­лу­зя­ми, се­ред яких най­більш роз­ви­ти­ми є цу­к­ро­ва, м’я­с­на, мо­ло­ч­на, ма­с­ло­ро­б­на, кон­се­р­в­на, хлі­бо­пе­кар­сь­ка, пи­во­ва­р­на, спир­то­ва, ви­но­ро­б­на і лі­ке­ро-­го­рі­л­ча­на. За­га­ль­на кі­ль­кість під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті, що пе­ре­бу­ва­ють на са­мо­стій­но­му ба­ла­н­сі, скла­дає при­бли­з­но 2.7 тис., а ва­р­тість їх­ніх про­ми­с­ло­во-­ви­ро­б­ни­чих фо­н­дів (на 1 сі­ч­ня 1993р.) – 174.7 млрд. крб. За да­ни­ми Укр­ха­р­чо­п­ро­му, під при­ва­ти­за­цію під­па­дає май­но за­га­ль­ною ва­р­ті­с­тю більш 2 трлн. крб.

У про­це­сі ре­фо­р­му­ван­ня ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті Укра­ї­ни бу­ло ство­ре­но 300 асо­ці­а­цій, 75 кон­це­р­нів, ко­р­по­ра­цій і кон­со­р­ці­у­мів, 18 ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств, у то­му чи­с­лі – кон­церн “Укр­цу­кор”, “Укр­м’я­со”, “Укр­мо­л­п­ром”, “Укр­п­ро­д­со­юз”, до­б­ро­ві­ль­не об’­єд­нан­ня “Укр­ма­с­ло­жи­р­п­ром”. З іні­ці­а­ти­ви ко­ли­ш­ніх мі­ні­с­тер­сь­ких стру­к­тур 114 під­при­ємств га­лу­зі пе­ре­да­но в оре­н­ду їх­ній тру­до­вих ко­ле­к­ти­вам. Крім то­го, у респу­б­лі­ці за­ре­є­с­т­ро­ва­не бли­зь­ко 30 тис. ма­лих під­при­ємств і 27.4 тис. ко­о­пе­ра­ти­вів цьо­го про­фі­лю (із за­га­ль­ною чи­се­ль­ні­с­тю пра­цю­ю­чих – 670 тис. чіл.). Од­нак зна­ч­них які­с­них змін фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств не від­бу­ло­ся, оскі­ль­ки в га­лу­зі прак­ти­ч­но не бу­ло до­ся­г­ну­то змін у фо­р­мі вла­с­но­с­ті.

До сьо­го­дні­ш­ньо­го ча­су дер­жа­в­ний се­к­тор у ха­р­чо­п­ро­мі Укра­ї­ни за­ли­ша­єть­ся мо­но­по­лі­с­том. То­му в про­це­сі по­да­ль­шо­го роз­ви­т­ку і ре­фо­р­му­ван­ня га­лу­зі не­об­хід­но удо­ско­на­ли­ти її ви­ро­б­ни­чу стру­к­ту­ру, для чо­го, по­ряд з ве­ли­ки­ми і се­ре­д­ні­ми під­при­єм­с­т­ва­ми не­об­хід­но ство­рю­ва­ти і не­ве­ли­кі, які б за­без­пе­чи­ли своє­ча­с­ну і які­с­ну пе­ре­ро­б­ку с/г си­ро­ви­ни без­по­се­ре­д­ньо в ра­йо­нах йо­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. При­ско­рен­ню цьо­го про­це­су де­якою мі­рою бу­дуть спри­я­ти роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ці­я.

Для по­до­лан­ня про­ти­річ, що стри­му­ють роз­ви­ток ри­н­ко­во­го ме­ха­ні­з­му, най­більш ефе­к­ти­в­ною фо­р­мою ор­га­ні­за­ції ви­ро­б­ни­ц­т­ва на пе­р­ших ета­пах при­ва­ти­за­ції є ство­рен­ня ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств, до скла­ду яких би ввій­ш­ли по­ста­ча­ль­ни­ки си­ро­ви­ни, що пе­ре­ро­б­ля­ють під­при­єм­с­т­ва і під­при­єм­с­т­ва ін­фра­стру­к­ту­ри.

У та­ких під­га­лу­зях, як м’я­с­на, мо­ло­ч­на, цу­к­ро­ва, спир­то­ва, ма­с­ло­ро­б­на, кон­се­р­в­на, ви­но­ро­б­на, пе­р­с­пе­к­ти­в­ною фо­р­мою ор­га­ні­за­ції ви­ро­б­ни­ц­т­ва мо­же ста­ти до­б­ро­ві­ль­не об’­єд­нан­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких, за­го­ті­ве­ль­них, пе­ре­ро­б­них, транс­по­р­т­них, то­р­го­вих і ін. під­при­ємств в асо­ці­а­ці­ї. При цьо­му всі їх­ні чле­ни мо­жуть збе­рі­га­ти го­с­по­дар­сь­ку са­мо­стій­ність.

Од­нак, не­зва­жа­ю­чи на те, що в ря­ді під­га­лу­зей уже фу­н­к­ці­о­ну­ють ви­ро­б­ни­чі асо­ці­а­ції, все­-та­ки в них ще не від­пра­цьо­ва­ний го­с­по­дар­сь­кий ме­ха­нізм. Ана­ліз зві­т­них да­них кон­це­р­ну “Укр­м’я­со” по­ка­зує, що в 1993 р. у роз­дрі­б­ній ці­ні на м’я­со ва­р­тість си­ро­ви­ни скла­ла при­бли­з­но 53%, ви­тра­ти на її за­го­ті­в­лю і транс­по­р­ту­ван­ня, а та­кож на пе­ре­ро­б­ку і збут про­ду­к­ції – 11%, то­р­го­ва над­ба­в­ка до оп­то­вої ці­ни – 20%, від­ра­ху­ван­ня в держ­бю­джет і ПДВ – 16%. Тоб­то, м’я­с­на про­ми­с­ло­вість оде­р­жа­ла тіль­ки 11% від за­со­бів, що над­хо­ди­ли від ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ці­ї.

У пи­во­ва­р­ної про­ми­с­ло­вість се­ред при­ва­ти­зо­ва­них під­при­ємств Ки­є­ва од­ним з ве­ли­ких є пи­во­ва­р­ний за­вод “Обо­лонь”, що ро­бить 10 млн. де­ка­лі­т­рів пи­ва в рік. У 1992 р. об­сяг йо­го то­ва­р­ної про­ду­к­ції (у ді­ю­чих ці­нах) склав 14 млрд. крб. По­ча­ток про­це­су при­ва­ти­за­ції за­во­ду при­хо­дить­ся на 1991 р. Пі­с­ля ре­о­р­га­ні­за­ції Укр­ха­р­чо­п­ро­му бу­ло ство­ре­но оре­н­д­не під­при­єм­с­т­во в скла­ді трьох за­во­дів (“Обо­лонь”, №1 і №2). Пе­ред­ба­ча­ло­ся, що ці під­при­єм­с­т­ва бу­дуть ви­ку­п­ле­ні тру­до­ви­ми ко­ле­к­ти­ва­ми про­тя­гом 10 ро­ків. Фа­к­ти­ч­но – за ра­ху­нок ті­єї ча­с­ти­ни фо­н­ду роз­ви­т­ку ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що від­чи­с­ля­ла­ся від при­бу­т­ку, із вла­с­них за­оща­джень чле­нів тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів – во­ни бу­ли ви­ку­п­ле­ні вже в бе­ре­з­ні 1992 р. На ба­зі за­во­ду “Обо­лонь” бу­ло ство­ре­не за­кри­те АТ, до скла­ду яко­го ввій­ш­ли чле­ни йо­го тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, дві фра­н­цу­зь­кі фі­р­ми “Pepsi Cola International”, а та­кож під­при­ємець із Фран­ції, що вклав у ньо­го 100 тис. діл. США. Згі­д­но з за­твер­дже­ним по­ло­жен­ням, ви­щим ор­га­ном управ­лін­ня та­ким су­с­пі­ль­с­т­вом є збо­ри ак­ці­о­не­рів, а в пе­рі­од між збо­ра­ми – пра­в­лін­ня, гла­вою яко­го є ди­ре­к­тор.

АТ здій­с­нює ви­ро­б­ни­чий про­цес на ос­но­ві ма­те­рі­а­ль­но­го са­мо­за­бе­з­пе­чен­ня, уста­но­в­лює ці­ни і та­ри­фи на про­ду­к­цію, ре­а­лі­зує її і ви­ко­ри­с­то­вує отри­ма­ні до­хо­ди для роз­ви­т­ку ви­ро­б­ни­ц­т­ва. З до­хо­дів, отри­ма­них АТ, по­кри­ва­ють­ся ма­те­рі­а­ль­ні ви­тра­ти і при­рі­в­ня­ні до них ви­тра­ти пра­ці, від­со­т­ки за кре­дит, стра­хо­ві вне­с­ки, оре­н­д­на пла­та, по­да­т­ки та ін­ше. При цьо­му пра­ця опла­чу­єть­ся у від­по­ві­д­но­с­ті йо­го кі­ль­кі­с­тю і які­с­тю, з ура­ху­ван­ням вне­с­ку ко­ж­но­го пра­ців­ни­ка в кі­н­це­вий ре­зуль­тат ді­я­ль­но­с­ті су­с­пі­ль­с­т­ва. Ін­ша ча­с­ти­на при­бу­ли ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся для ство­рен­ня фо­н­дів і на­ра­ху­ван­ня ди­ві­де­н­дів. Од­нак від­ра­ху­ван­ня з при­бу­т­ку в ре­зе­р­в­ний фонд ви­ро­б­ля­ють­ся тіль­ки то­ді, ко­ли йо­го об­сяг не пе­ре­ви­щує 25% Ста­ту­т­но­го фо­н­ду.

По­рі­в­ня­ль­ний ана­ліз го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті АТ “Обо­лонь” і об’­єд­нан­ня Укр­пи­в­п­ром сві­д­чить про ус­пі­хи пер­шо­го з них і на­ро­щу­ван­ні ви­ро­б­ни­ц­т­ва про­ду­к­ці­ї. Так, за 1992 р. то­ва­р­на про­ду­к­ція по АТ “Обо­лонь” ви­ро­с­ла (по­рі­в­ня­но з 1991р.) на 5%, то­ді як по Укр­пи­в­п­ро­му во­на зме­н­ши­ла­ся на 16.6%. При цьо­му АТ “Обо­лонь” зна­ч­но зни­зи­ла со­бі­ва­р­тість про­ду­к­ції, а пи­то­ма ва­га за­ро­бі­т­ної пла­ти не пе­ре­ви­щив 5%.

Од­нак, по­ряд з по­зи­ти­в­ни­ми сто­ро­на­ми, у ро­бо­ті АТ є ряд не­га­ти­в­них. У зв’я­з­ку з ви­хо­дом зі скла­ду Укр­пи­в­п­ро­ма ма­те­рі­а­ль­не за­без­пе­чен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва здій­с­ню­єть­ся тут са­мо­стій­но, без до­по­мо­ги ви­щих ін­ста­н­цій. Це зна­ч­но ускла­д­нює ви­ро­б­ни­чий про­цес. Зо­к­ре­ма, про­тя­гом чо­ти­рьох мі­ся­ців 1992 р. об’­єд­нан­ня не за­без­пе­чу­ва­ло АТ си­ро­ви­ною, і по­сі­б­ник зму­ше­ний бу­ло са­мо­стій­но ор­га­ні­зо­ву­ва­ти йо­го за­ку­пі­в­лі без­по­се­ре­д­ньо в го­с­по­дар­с­т­вах – кол­го­с­пах і рад­го­с­пах, що при­не­с­ло йо­му 510 млн. крб. зби­т­ків. На­при­клад, для ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції без­по­се­ре­д­ньо під­при­єм­с­т­вом бу­ло вста­но­в­ле­но на­ці­н­ку 15%, а в си­с­те­мі держ­то­р­гі­в­лі – 50%, що іс­то­т­но під­ви­щи­ло роз­дрі­б­ну ці­ну, га­ль­му­ю­чи своє­ча­с­ну ре­а­лі­за­цію про­ду­к­цію, що при­ве­ло до за­то­ва­рен­ня скла­дів на­віть у лі­т­ній пе­рі­од.

При при­ва­ти­за­ції під­при­ємств хлі­бо­пе­кар­сь­кої про­ми­с­ло­во­с­ті ва­р­то вра­хо­ву­ва­ти ту осо­б­ли­вість, що в ці­єї під­га­лу­зі скла­ла­ся гли­бо­ка спе­ці­а­лі­за­ція під­при­ємств. Ви­пу­с­ка­ю­чи про­ду­к­цію, що від­рі­з­ня­єть­ся сво­єю тру­до­мі­с­т­кі­с­тю (до то­го ж і со­бі­ва­р­ті­с­тю), вла­с­ни­ки не бу­дуть за­ці­ка­в­ле­ні у ви­ро­б­ни­ц­т­ві ді­є­ти­ч­но, ді­а­бе­ти­ч­них і ін. ви­ро­бів, що ма­ють по­рі­в­ня­но не­ви­со­кі ці­ни, але є вкрай не­об­хід­ни­ми на­се­лен­ню. То­му од­но­ча­с­на при­ва­ти­за­ція всіх під­при­ємств по­ста­вить їх у рі­з­ні фі­нан­со­ві умо­ви.

При цьо­му ва­р­то вра­хо­ву­ва­ти, що в су­час­них умо­вах че­рез не­до­лі­ки в ор­га­ні­за­ції за­го­ті­в­лі, транс­по­р­ту­ван­ні і збе­ре­жен­ня си­ро­ви­ни, че­рез ни­зь­кий тех­ні­ч­ний рі­вень ін­фра­стру­к­ту­ри ба­га­то пе­ре­ро­б­них під­при­ємств не ці­л­ком за­без­пе­чу­ють­ся які­с­ною си­ро­ви­но­ю. Крім то­го, для ба­га­тьох під­га­лу­зей ха­р­чо­п­ро­му ха­ра­к­те­р­на ви­со­ка ва­р­тість ос­но­в­них фо­н­дів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, що ускла­д­нює ви­куп їх­ньо­го май­на тру­до­ви­ми ко­ле­к­ти­ва­ми.

То­му, ре­зуль­та­ти ана­лі­зу пер­шо­го до­сві­ду при­ва­ти­за­ції май­на під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті по­ка­зу­ють, що ри­н­ко­ві від­но­си­ни важ­ко вхо­дять у їх­ню го­с­по­дар­сь­ку ді­я­ль­ність, а спро­би швид­ко­го і ма­со­во­го пе­ре­хо­ду до ри­н­ку “шо­ко­ви­ми спо­со­ба­ми” не спра­цьо­ву­ють. То­му в ха­р­чо­п­ро­мі впро­ва­джен­ня ри­н­ко­вих від­но­син мо­же від­бу­ва­ти­ся тіль­ки за умо­ви дер­жа­в­но­го ре­гу­лю­ван­ня, ком­пле­к­с­но­го до­зво­лу всіх пи­тань у без­по­се­ре­д­ньо­му зв’я­з­ку з об­лі­ком тех­ні­ко-­еко­но­мі­ч­них осо­б­ли­во­с­тей її окре­мих під­га­лу­зей.

Для ус­пі­ш­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств в умо­вах ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки осо­б­ли­во ва­ж­ли­ви­ми є не тіль­ки їх­нє роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ція, але й об’­єд­нан­ня ка­пі­та­лу і зу­силь тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів, спря­мо­ва­них на під­ви­щен­ня йо­го від­да­чі. На ос­но­ві та­кої кон­це­н­т­ра­ції ре­сур­сів і по­ту­ж­но­с­тей ви­ро­б­ництв рі­з­но­го про­фі­лю мо­ж­на бу­де ма­не­в­ру­ва­ти за­со­ба­ми, при­ско­ри­ти НТП, зни­зи­ти ви­тра­ти ма­те­рі­а­ль­них і тру­до­вих ре­сур­сів.

При при­ва­ти­за­ції під­при­ємств ха­р­чо­п­ро­му ба­жа­но бу­ло б від­мо­ви­ти­ся від прин­ци­пу оці­н­ки йо­го об’­єк­тів тіль­ки по ва­р­то­с­ті ОПФ і обо­ро­т­них фо­н­дів, оскі­ль­ки від її не за­ле­жать їх­ня від­да­ча і ве­ли­чи­на при­бу­ли. При ак­ці­о­ну­ван­ні май­на під­при­ємств до­ці­ль­но ви­хо­ди­ти з по­те­н­цій­но­го при­бу­т­ку, що во­ни при­но­сять, зме­н­ши­в­ши її на від­со­ток фа­к­ти­ч­но­го зно­су ОПФ, що роз­ра­хо­ву­єть­ся по но­р­мах амо­р­ти­за­ції і фа­к­ти­ч­но­му те­р­мі­ну екс­плу­а­та­ці­ї.

Для при­ско­рен­ня про­це­сів при­ва­ти­за­ції ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті до­ці­ль­но ре­о­р­га­ні­зу­ва­ти ве­ли­кі і се­ре­д­ні під­при­єм­с­т­ва в ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва, з ві­ль­ним про­да­жем ак­цій. При цьо­му на пер­шо­му ета­пі ва­р­то за­бо­ро­ни­ти де­р­ж­пі­д­п­ри­єм­с­т­вам бра­ти участь у при­дбан­ні ак­цій, а про­да­ва­ти їх тіль­ки чле­нам тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів. Ін­ак­ше та­кі під­при­єм­с­т­ва за ра­ху­нок дер­жа­в­них за­со­бів ску­п­лять зна­ч­ну ча­с­ти­ну ак­цій, що мо­же при­ве­с­ти до по­яви но­вих мо­но­по­лій. На дру­го­му ета­пі ак­ції мо­ж­на бу­де, за рі­шен­ням уря­ду, про­да­ва­ти під­при­єм­с­т­вам, ко­о­пе­ра­ти­вам, сво­їм і іно­зе­м­ним гро­ма­дя­нам, а та­кож при­ва­т­ним фі­р­мам.

От­же, в умо­вах Укра­ї­ни за­сто­су­ван­ня ме­то­дів “на­род­ної при­ва­ти­за­ції” до­ві­ль­но пе­р­с­пе­к­ти­в­но, оскі­ль­ки в ря­ді під­га­лу­зей ха­р­чо­п­ро­му є без­ліч під­при­ємств, що уже чи зба­н­к­ру­ту­ва­ли зна­хо­дять­ся на гра­ні ба­н­к­рут­с­т­ва. Для прак­ти­ч­но­го здій­с­нен­ня при­ва­ти­за­ції цих під­при­ємств і їх ви­жи­ван­ня на пер­шо­му ета­пі не­об­хід­ної є про­ду­ма­на дер­жа­в­на під­три­м­ка і при­йн­ят­тя від­по­ві­д­них за­ко­нів.

Ві­сім спо­со­бів при­ва­ти­за­ції

Центра­ль­не мі­с­це в дер­жа­в­ній при­ва­ти­за­цій­ній про­гра­мі при­ді­ля­єть­ся спо­со­бам при­ва­ти­за­ці­ї.

Про­гра­ма пе­ред­ба­чає 8 спо­со­бів при­ва­ти­за­ції дер­жа­в­но­го май­на:

1. Ви­куп об’­єк­тів ма­лої при­ва­ти­за­ції – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, при яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає то­ва­ри­с­т­во по­ку­п­ців, утво­ре­не йо­го пра­ців­ни­ка­ми. Цей спо­сіб при­ва­ти­за­ції не пе­ред­ба­чає кон­ку­ре­н­ції по­ку­п­ців.

2. Ви­куп дер­жа­в­но­го май­на під­при­єм­с­т­ва з аль­те­р­на­ти­в­ним пла­ном при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та і йо­го ча­с­ти­ни стає то­ва­ри­с­т­во по­ку­п­ців, утво­ре­не йо­го пра­ців­ни­ка­ми від­по­ві­д­но до роз­ро­б­ле­но­го по­ку­п­ця­ми пла­ном, що є аль­те­р­на­ти­в­ним до пла­ну, за­про­по­но­ва­но­му ко­мі­сі­єю з при­ва­ти­за­ці­ї.

3. Ви­куп дер­жа­в­но­го май­на, зда­но­го в оре­н­ду з ви­ку­пом, – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає оре­н­дар, від­по­ві­д­но до до­го­во­ру оре­н­ди.

4. Про­даж на ау­к­ці­о­ні – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає по­ку­пець, що за­про­по­ну­вав у хо­ді ау­к­ці­о­ну ма­к­си­ма­ль­ну ці­ну.

5. Про­даж за ко­ме­р­цій­ним ку­р­сом – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає по­ку­пець, що за­про­по­ну­вав най­кра­щі умо­ви по­да­ль­шої екс­плу­а­та­ції об’­єк­та, чи при рі­в­них умо­вах най­бі­ль­шу су­му.

6. Про­даж за ко­ме­р­цій­ним ку­р­сом – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає по­ку­пець, що за­про­по­ну­вав при фі­к­со­ва­них по­ча­т­ко­вих ці­нах най­ви­щу ці­ну.

7. Про­даж по кон­ку­р­сі з від­стро­ч­кою пла­те­жу – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ком об’­єк­та стає по­ку­пець, що на кон­ку­р­с­ній ос­но­ві до­мі­г­ся пра­ва спла­ти­ти за при­дбан­ня об’­єк­та з від­стро­ч­кою пла­те­жу на три ро­ки, на умо­вах пе­ре­д­о­пла­ти 30% йо­го ва­р­то­с­ті.

8. Про­даж ак­цій від­кри­тих ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств – спо­сіб при­ва­ти­за­ції, по яко­му вла­с­ни­ка­ми ак­цій, пе­ре­тво­ре­них у від­кри­ті ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва дер­жа­в­них під­при­ємств, на кон­ку­р­с­ній ос­но­ві ста­ють по­ку­п­ці, що за­про­по­ну­ва­ли най­бі­ль­шу ці­ну за най­бі­ль­шу кі­ль­кість ак­цій пі­с­ля ре­а­лі­за­ції ак­цій на піль­го­вих умо­вах.

Не те­о­ре­ти­зуй, а при­ва­ти­зуй!

-При­ва­ти­за­цію не­об­хід­но по­чи­на­ти з ма­ле­нь­ких під­при­ємств.

-По­трі­б­но ула­ш­ту­ва­ти жит­тє­вий по­ря­док так, щоб у су­с­пі­ль­с­т­ві бу­ло як­най­бі­ль­ше вла­с­ни­ків, але сте­жи­ти, щоб ак­ці­о­не­рів, що во­ло­ді­ють од­ним під­при­єм­с­т­вом, бу­ло не ду­же ба­га­то. Ін­ак­ше рі­ч­ні збо­ри ак­ці­о­не­рів пе­ре­тво­рять­ся в ба­зар і ста­нуть не­ке­ро­ва­ни­ми.

-Са­ма се­р­йо­з­на гру­па ін­те­ре­сів ( пра­ців­ни­ки під­при­єм­с­т­ва, що при­ва­ти­зу­є­ть­ся. Во­ни стри­во­же­ні сво­їм май­бу­т­нім. Їм не­об­хід­но да­ти мо­ж­ли­вість ста­ти спів­вла­с­ни­ка­ми фі­р­ми.

-Дер­жа­в­не під­при­єм­с­т­во, що пра­цює по­га­но, мо­ж­на про­да­ти при­ва­т­но­му під­при­єм­с­т­ву, ба­жа­но ак­ці­о­не­р­но­му.

-Ще не бу­ло та­ко­го, щоб за дер­жа­в­ну вла­с­ність, що при­ва­ти­зу­єть­ся, при­зна­чи­ли дій­с­ну ці­ну. Ті, хто оці­нює, мо­жуть бу­ти фа­хі­в­ця­ми най­ви­щої ква­лі­фі­ка­ції, але най­кра­щий по­ра­д­ник ( сам по­ку­пець. Він і ска­же яку су­му го­то­вий вкла­с­ти в спра­ву. За­над­то до­ро­го не ку­пить ні­хто, при за­над­то де­ше­во­му про­да­жі з’яв­ить­ся ба­га­то пре­те­н­де­н­тів, по­чнуть­ся ска­н­да­ли. Кра­ще, як­що пре­те­н­де­н­ти з’я­су­ють від­но­си­ни між со­бою на ос­но­ві фі­нан­со­вих мо­ж­ли­во­с­тей.

-Не­має ні­яко­го се­н­су по­ве­р­та­ти вла­с­ність її ко­ли­ш­нім вла­с­ни­кам. Це тіль­ки за­га­ль­мує весь про­цес. Ко­ли­ш­нім вла­с­ни­кам мо­ж­на за­про­по­ну­ва­ти ви­зна­че­ну ком­пе­н­са­цію в май­бу­т­ньо­му, ко­ли спра­ви під­при­єм­с­т­ва на­ла­го­дять­ся, але і те з умо­вою, що сам вла­с­ник про­тя­гом ви­зна­че­но­го те­р­мі­ну ого­ло­сить про свої пре­те­н­зі­ї.

Ін­тер­в’ю з Юрі­єм Єха­ну­ро­вим

На за­сі­дан­ні 3 бе­ре­з­ня Вер­хо­в­на Ра­да Укра­ї­ни за­тве­р­див спи­сок під­при­ємств, що не під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції в 1995 ро­ці. Від­по­ві­д­но до фо­р­му­ли по­ста­но­ви Вер­хо­в­ної Ра­ди від 29 ли­п­ня 1994 ро­ку, як тіль­ки по­ста­но­ва про цей спи­сок бу­де під­пи­са­но, мо­ра­то­рій на ви­сно­вок ак­тів ку­пі­в­лі-­про­да­жу зні­ма­є­ть­ся. А ко­ли так, то при­ва­ти­за­цій­ні про­це­си охо­п­лять ве­ли­че­з­ний се­к­тор під­при­ємств, що уже да­в­но че­ка­ють цьо­го рі­шен­ня. Са­мо­го спи­с­ку у Фо­н­ді де­р­ж­май­на ми ще не ма­є­мо, але ві­до­мо, що при­ва­ти­за­ції в ни­ні­ш­ньо­му ро­ці не під­ля­га­ють бли­зь­ко 6 ти­сяч під­при­ємств.

“Сі­рий Ві­в­то­рок” укра­ї­н­сь­кої при­ва­ти­за­ції

Прак­ти­ч­ний хід при­ва­ти­за­ції в 1994 ро­ці в Укра­ї­ні мо­ж­на умо­в­но роз­ді­ли­ти на два ета­пи, во­до­ді­лом яких бу­ло при­йн­ят­тя по­ста­но­ви Вер­хо­в­ної Ра­ди “Про удо­ско­на­лю­ван­ня ме­ха­ні­з­му при­ва­ти­за­ції в Укра­ї­ні і по­си­лен­ні ко­н­т­ро­лю за її про­ве­ден­ням” від 29 ли­п­ня 1994 ро­ку. У пер­шо­му пів­річ­чі при­ва­ти­за­цій­ні про­це­си здій­с­ню­ва­ли­ся більш ди­на­мі­ч­но, чим у 1993 ро­ці і дру­гій по­ло­ви­ні зві­т­но­го ро­ку. В дру­го­му пів­річ­чі об­ся­ги при­ва­ти­за­ції зна­ч­но ско­ро­ти­ли­ся: у по­рі­в­нян­ні з пе­р­шим пів­річ­чям кі­ль­кість при­ва­ти­зо­ва­них під­при­ємств зме­н­ши­ло­ся в 1,5 ра­зи.

За ста­ном на 1 сі­ч­ня 1995 ро­ку за 1994 рік при­ва­ти­зо­ва­но 7967 об’­єк­тів. Ос­но­в­ни­ми спо­со­ба­ми при­ва­ти­за­ції в 1994 ро­ці бу­ли ви­куп і оре­н­да з ви­ку­пом, яки­ми при­ва­ти­зо­ва­но від­по­ві­д­но 39,7 і 36,3% всіх об’­єк­тів. Про­даж об’­єк­тів по не­ко­ме­р­цій­но­му кон­ку­р­сі скла­ла 2,2%, по ко­ме­р­цій­но­му – 2,5%, на ау­к­ці­о­ні – 5,0%.

За ста­ном на 1 сі­ч­ня 1995 ро­ку при­ва­ти­за­цій­ні май­но­ві ра­ху­н­ки від­кри­ли 8,3 млн. Лю­ди­на, чи 16% від за­га­ль­ної чи­се­ль­но­с­ті на­се­лен­ня Укра­ї­ни.

Центр пі­с­ля­при­ва­ти­за­цій­ної під­три­м­ки

Центр пі­с­ля­при­ва­ти­за­цій­ної під­три­м­ки (ЦПП) під­при­ємств Укра­ї­ни Був ство­ре­ний згі­д­но з на­ка­зом по Фо­н­ду де­р­ж­май­на Укра­ї­ни від 24 лю­то­го 1995 ро­ку. По ве­ли­ко­му ра­ху­н­ку та­ка під­три­м­ка ¾ не тіль­ки кон­су­ль­та­цій­на, але і фі­нан­со­ва, ¾ на­пе­в­но зна­до­бить­ся і уже при­ва­ти­зо­ва­ним під­при­єм­с­т­вам, і 8 ти­ся­чам, при­зна­че­ним до при­ва­ти­за­ції в 1995 ро­ці. Ба­га­то хто з них ви­про­бу­ють тру­д­но­щі у своє­му роз­ви­т­ку вна­слі­док не­спри­я­т­ли­во­с­ті за­га­ль­ної еко­но­мі­ч­ної си­ту­а­ції, а де­яким про­с­то не ви­ста­чає знань для об­ран­ня ві­р­но­го орі­є­н­ти­ра в пе­ре­хі­д­ний до ри­н­ку пе­рі­од.

Ін­фо­р­ма­ція про хід при­ва­ти­за­ції під­при­ємств дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті по Дніп­ро­пе­т­ров­сь­кій об­ла­с­ті

Від­по­ві­д­но до Ука­зу Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни від 19.02.94 р. №56 в об­ла­с­ті ство­ре­на єди­на си­с­те­ма ор­га­нів при­ва­ти­за­ці­ї. У мі­с­тах і ра­йо­нах за­сно­ва­ні пред­ста­в­ни­ц­т­ва Фо­н­ду де­р­ж­май­на Укра­ї­ни, що бу­дуть здій­с­ню­ва­ти ре­фо­р­му­ван­ня під­при­ємств ко­му­на­ль­ної вла­с­но­с­ті.

У 1994 ро­ці в сфе­рі при­ва­ти­за­ції від­бу­ва­ли­ся скла­д­ні про­це­си, про що сві­д­чать ре­зуль­та­ти ана­лі­зу ро­бо­ти ор­га­нів при­ва­ти­за­ції об­ла­с­ті.

У пер­шо­му пів­річ­чі 1994 ро­ку спо­сте­рі­га­ла­ся те­н­де­н­ція до при­ско­рен­ня при­ва­ти­за­ції в об­ла­с­ті. Так, про­тя­гом пер­шо­го і дру­го­го ква­р­та­лу 1994 ро­ку бу­ло при­ва­ти­зо­ва­но 90% під­при­ємств, що здій­с­ню­ють про­даж май­на про­тя­гом 1993-1994 ро­ків.

При­ско­рен­ню при­ва­ти­за­ції спри­я­ло при­йн­ят­тя Ка­бі­не­том мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни по­ста­но­ви від 20.05.94 № 327 “ПРО про­ве­ден­ня ін­де­к­са­ції ос­но­в­них фо­н­дів 1994 р.”. Це спо­ну­ка­ло по­те­н­цій­них по­ку­п­ців, у пе­р­шу чер­гу тру­до­ві ко­ле­к­ти­ви під­при­ємств, ви­сту­па­ти з іні­ці­а­ти­вою що­до при­ва­ти­за­ції че­рез очі­ку­ва­не зро­с­тан­ня пла­те­жів за об­ся­ги при­ва­ти­за­ції в ре­зуль­та­ті збі­ль­шен­ня їх­ньої ва­р­то­с­ті пі­с­ля ін­де­к­са­ції ос­но­в­них фо­н­дів.

У 1994 ро­ці бу­ло при­ва­ти­зо­ва­но 648 під­при­ємств об­ла­с­ті, у то­му чи­с­лі: 169 ( за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, 479 ( ко­му­на­ль­ної вла­с­но­с­ті.

Під­при­єм­с­т­ва за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної вла­с­но­с­ті бу­ли про­да­ні шля­хом:

– оре­н­да з ви­ку­пом чле­на­ми тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів (116);

– ви­куп тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом (24);

– про­даж ак­цій від­кри­тих ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств (28);

– ау­к­ці­о­ни (1).

При­ва­ти­за­ція май­на під­при­ємств пе­ре­ро­б­ної про­ми­с­ло­во­с­ті, сер­ві­с­них, бу­ді­ве­ль­них і ін­ших під­при­ємств про­во­дить­ся тіль­ки шля­хом пе­ре­тво­рен­ня їх у від­кри­ті ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва.

Кво­та піль­го­во­го про­да­жу ак­цій чле­на­ми тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів під­при­ємств і сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких ви­ро­б­ни­ків скла­дає більш 51% ак­цій.

При та­ко­му по­ді­лі ак­цій при­ва­ти­зу­ють­ся під­при­єм­с­т­ва асо­ці­а­цій “Ро­дю­чість”, “Дні­п­ро­мо­л­п­ром”, “Дні­п­ро­м’я­с­п­ром” і ін­ші. Ча­с­т­ка ак­цій під­при­ємств, що під­ля­га­ють піль­го­во­му про­да­жу пра­ців­ни­кам ко­ж­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва ви­зна­ча­єть­ся об­ла­с­ним управ­лін­ням сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва і про­до­во­ль­с­т­ва про­по­р­цій­но до об­ся­гів си­ро­ви­ни і по­слуг.

Для не­до­пу­щен­ня за­мі­ни в про­це­сі при­ва­ти­за­ції дер­жа­в­них ор­га­ні­за­цій­них стру­к­тур мо­но­по­ль­но­го ти­пу ча­с­т­ка­ми і за­по­бі­ган­ня по­яви но­вих мо­но­по­ль­них утво­рень не­об­хід­на ор­га­ні­за­ція чі­т­кої вза­є­мо­дії Фо­н­ду де­р­ж­май­на Укра­ї­ни, Мі­ні­с­тер­с­т­ва еко­но­мі­ки Укра­ї­ни й ан­ти­мо­но­по­ль­но­го ко­мі­те­ту Укра­ї­ни між со­бою і з ін­ши­ми центра­ль­ни­ми і мі­с­це­ви­ми ор­га­на­ми дер­жа­в­ної ви­ко­нав­чої вла­ди. Та­ка вза­є­мо­дія не­об­хід­на на­сам­пе­ред при при­ва­ти­за­ції під­при­ємств м’я­с­ної, мо­ло­ч­ної, хлібо­пе­кар­сь­кої про­ми­с­ло­во­с­ті і т. п., що за­йма­ють мо­но­по­ль­не по­ло­жен­ня на від­по­ві­д­них ре­гі­о­на­ль­них ри­н­ках.

Слід за­зна­чи­ти, що в об­ла­с­ті ма­єть­ся мо­ж­ли­вість за­без­пе­чи­ти всі при­ва­ти­за­цій­ні май­но­ві сер­ти­фі­ка­ти май­ном об’­єк­тів при­ва­ти­за­ці­ї. По по­пе­ре­дніх роз­ра­ху­н­ках, ва­р­тість сер­ти­фі­ка­тів, що не ви­ко­ри­с­та­ні в на­шій об­ла­с­ті, на­ба­га­то ме­н­ше, ніж ва­р­тість май­на під­при­ємств, роз­та­шо­ва­них на те­ри­то­рії об­ла­с­ті, що під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ці­ї.

Од­ни­ми з най­більш ва­ж­ли­вих при­чин при­пи­нен­ня при­ва­ти­за­ції на наш по­гляд є:

– Не­ста­бі­ль­ність за­ко­но­да­в­чої ба­зи для про­ве­ден­ня при­ва­ти­за­ції, що ускла­д­нює прак­ти­ч­ну ді­я­ль­ність ор­га­нів при­ва­ти­за­ці­ї. При­йн­я­ті по­пе­ре­днім скла­дом Вер­хо­в­ної Ра­ди Укра­ї­ни остан­ні ви­пра­в­лен­ня до за­ко­но­дав­ст­ва з пи­тань оре­н­ди і при­ва­ти­за­ції фа­к­ти­ч­но ре­ві­зу­ють кон­це­п­цію роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ції під­при­ємств, зе­м­лі і жи­т­ло­во­го фо­н­ду, ство­рю­ють су­пе­ре­ч­ли­ве пра­во­ве се­ре­до­ви­ще для ді­я­ль­но­с­ті ор­га­нів при­ва­ти­за­ці­ї.

– Ши­ро­ке за­сто­су­ван­ня не­ко­н­ку­ре­н­т­них спо­со­бів при­ва­ти­за­ції об­ме­жує пра­ва гро­ма­дян Укра­ї­ни, що не є чле­на­ми тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів при­ва­ти­зо­ва­них під­при­ємств, на оде­р­жан­ня ча­с­т­ки дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті в про­це­сі при­ва­ти­за­ції і на ви­ко­ри­с­тан­ня сво­їх при­ва­ти­за­цій­них па­пе­рів; ство­рює пе­ре­д­у­мо­ви для про­да­жу всьо­го дер­жа­в­но­го май­на за за­ни­же­ни­ми ці­на­ми, оскі­ль­ки, як сві­д­чить сві­то­вий до­свід, ли­ше за­сто­со­ву­ю­чи кон­ку­ре­н­т­ні спо­со­би, мо­ж­на ви­зна­чи­ти ре­а­ль­ну ці­ну об’­єк­тів при­ва­ти­за­ці­ї.

– Від­су­т­ність мо­ти­ва­ції в по­те­н­цій­них ін­ве­с­то­рів для здій­с­нен­ня ін­ве­с­ти­цій уна­с­лі­док не­за­до­ві­ль­но­го ста­ну фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ної си­с­те­ми, по­да­т­ко­во­го тя­га­ря, не­об­гру­н­то­ва­но­го під­ви­щен­ня цін на об’­єк­ти при­ва­ти­за­ці­ї.

– Шту­ч­не за­ви­щен­ня в Дер­жа­в­ній про­гра­мі при­ва­ти­за­ції на 1994 рік укра­ї­н­сь­ко­го ка­р­бо­ва­н­ця до до­ла­ра США, у яко­му не вра­хо­ва­ні еко­но­мі­ч­ні і со­ці­а­ль­но-­по­лі­ти­ч­ні ре­а­лії в Укра­ї­ні.

Це не тіль­ки по­слу­жи­ло при­чи­ною не­ви­ко­нан­ня за­вдань про­гра­ми по над­хо­джен­ню за­со­бів у ві­ль­но кон­ве­р­то­ва­ній ва­лю­ті, але і вза­га­лі за­га­ль­му­ва­ло про­цес іно­зе­м­но­го ін­ве­с­ту­ван­ня.

Не­ро­зу­мін­ня на­се­лен­ням об’­єк­ти­в­них при­чин не­об­хід­но­с­ті про­ве­ден­ня при­ва­ти­за­ції, пе­ред­ча­с­ні че­кан­ня її кон­к­ре­т­них ре­зуль­та­тів умо­вах не­вдач із про­ве­ден­ням еко­но­мі­ч­них ре­форм, що ство­рює в су­с­пі­ль­с­т­ві пе­ре­д­у­мо­ви не­га­ти­в­но­го сприй­нят­тя при­ва­ти­за­ці­ї. Та­ке сприй­нят­тя під­три­му­ють де­які за­со­би ма­со­вої ін­фо­р­ма­ції, пред­ста­в­ля­ю­чи ли­ше не­га­ти­в­ні чи ма­те­рі­а­ли за­мо­в­чу­ю­чи про хід при­ва­ти­за­цій­них про­це­сів.

На­мі­ти­ла­ся стій­ка те­н­де­н­ція по ство­рен­ню в про­це­сі ко­р­по­ра­ти­за­ції під­при­ємств дер­жа­в­них хо­л­ди­н­го­вих ком­па­ній, що при від­по­ві­д­но­му її роз­ви­т­ку мо­же при­ве­с­ти до га­ль­му­ван­ня при­ва­ти­за­цій­них про­це­сів і під­ви­щен­ню рі­в­ня мо­но­по­лі­з­му в еко­но­мі­ці Укра­ї­ни.

Ак­ти­ві­за­ція про­це­су при­ва­ти­за­ції є обо­в’я­з­ко­вою пе­ре­д­у­мо­вою за­га­ль­но­го по­ліп­шен­ня ста­ну еко­но­мі­ки Укра­ї­ни. То­му при­ва­ти­за­цію ва­р­то роз­гля­да­ти тіль­ки в кон­текс­ті про­ве­ден­ня еко­но­мі­ч­них ре­форм в Укра­ї­ні, по­жва­в­лен­ня ін­ве­с­ти­цій­но­го про­це­су, під­ви­щен­ня за­ці­ка­в­ле­но­с­ті в роз­ви­т­ку ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Зне­ці­ню­ван­ня при­ва­ти­за­цій­них сер­ти­фі­ка­тів як спо­сіб від­но­в­лен­ня со­ці­а­ль­ної спра­ве­д­ли­во­с­ті

В офі­цій­них роз’­яс­нен­нях су­ті при­ва­ти­за­цій­но­го про­це­су в Укра­ї­ні не­рі­д­ко за­твер­джу­єть­ся, що но­мі­на­ль­на ці­на при­ва­ти­за­цій­но­го сер­ти­фі­ка­та не має іс­то­т­но­го зна­чен­ня для вла­с­ни­ка сер­ти­фі­ка­та. Це дій­с­но так. Для гро­ма­дян Укра­ї­ни ва­ж­ли­ві­ше ре­а­ль­на ці­на сер­ти­фі­ка­та, а то­ч­ні­ше – ри­н­ко­ва ва­р­тість ак­цій під­при­ємств, що при­ва­ти­зу­ють­ся, на які мо­ж­на об­мі­ня­ти сер­ти­фі­кат. Ці­на ак­цій, у свою чер­гу, по­ви­нна ви­зна­ча­ти­ся ча­с­т­кою дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, що під­ля­гає при­ва­ти­за­ції (за сер­ти­фі­ка­ти), від усьо­го то­го, що є дер­жа­в­ною вла­с­ні­с­тю в Укра­ї­ні – зе­м­ля, над­ра, бу­ди­н­ки, під­при­єм­с­т­ва й ін­ше май­но. Крім то­го, ре­а­ль­на ці­на при­ва­ти­за­цій­но­го сер­ти­фі­ка­та за­ле­жить від ме­ха­ні­з­мів при­ва­ти­за­ції, що іс­ну­ють сьо­го­дні і мо­жуть ви­ни­к­ну­ти в май­бу­т­ньо­му.

Один з та­ких ме­ха­ні­з­мів, що зни­жу­ють ре­а­ль­ну ва­р­тість сер­ти­фі­ка­та (не під­ля­га­ю­чо­му про­да­жу), ви­зна­че­ний ука­зом Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни від 24 ли­с­то­па­да 1994 ро­ку. Від­по­ві­д­но до ука­зу з ме­тою ком­пе­н­са­ції гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни утрат від зне­ці­ню­ван­ня гро­шо­вих за­оща­джень у за­сну­ван­нях Оща­д­но­го ба­н­ку Укра­ї­ни і ко­ли­ш­ньо­го Укр­со­ц­с­т­ра­ху у ві­ль­не зве­р­тан­ня вво­дять­ся сер­ти­фі­ка­ти но­мі­на­лом 1млн. Крб. на су­му ін­де­к­са­ції за­ли­ш­ків вне­с­ків і спла­че­них стра­хо­вих вне­с­ків за ста­ном на 2 сі­ч­ня 1992 ро­ку. Ко­е­фі­ці­єнт ін­де­к­са­ції, рі­в­ний 2200, від­по­ві­дає ін­де­к­су під­ви­щен­ня спо­жи­в­чих цін у 1992-1993 ро­ках. Ці сер­ти­фі­ка­ти при­зна­че­ні для ви­ко­ри­с­тан­ня в про­це­сі при­ва­ти­за­ції дер­жа­в­но­го май­на, не при­зна­че­но­го для про­да­жу. До­ла­ро­вий но­мі­нал сер­ти­фі­ка­та від­по­ві­д­но до офі­цій­но­го об­мін­но­го ку­р­су ка­р­бо­ва­н­ця на 1 гру­д­ня 1994 ро­ку до­рі­в­нює.

Як по­від­омив го­ло­ва Фо­н­ду дер­жа­в­но­го май­на Укра­ї­ни Юрій Єха­ну­ров, но­мі­на­ль­на ці­на при­ва­ти­за­цій­но­го май­но­во­го сер­ти­фі­ка­та по­ви­нна бу­ти збі­ль­ше­на від­по­ві­д­но до ін­де­к­са­ції ва­р­то­с­ті ос­но­в­них фо­н­дів у 50(!) раз.

Ком­пе­н­са­ція утрат вла­с­ни­кам за­оща­джень здій­с­ню­єть­ся за ра­ху­нок зме­н­шен­ня ча­с­т­ки май­на, що під­ля­гає при­ва­ти­за­ції за при­ва­ти­за­цій­ні сер­ти­фі­ка­ти, тоб­то “спра­ве­д­ли­вість” для ча­с­ти­ни гро­ма­дян від­но­в­лю­єть­ся за ра­ху­нок усіх гро­ма­дян Укра­ї­ни. На­скі­ль­ки ре­а­ль­ним ви­явить­ся “ві­д­но­в­лен­ня со­ці­а­ль­ної спра­ве­д­ли­во­с­ті”, оці­ни­ти до­сить скла­д­но, од­нак чим більш ре­а­ль­ним бу­де про­цес при­ва­ти­за­ції, тим бі­ль­ше зна­ч­на ча­с­т­ка дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, при­зна­че­ної для без­ко­ш­то­в­ної пе­ре­да­чі гро­ма­дя­нам, бу­де при­ва­ти­зо­ва­на за “но­ві” сер­ти­фі­ка­ти. При цьо­му ос­но­в­ною ма­сою “но­вих” сер­ти­фі­ка­тів за­вдя­ки їх­ній лі­к­ві­д­но­с­ті бу­де роз­по­ря­джа­ти­ся по­рі­в­ня­но не­ве­ли­ке чи­с­ло но­вих вла­с­ни­ків.

В оці­н­ці мо­ж­ли­во­го хо­ду при­ва­ти­за­ції ва­р­то та­кож вра­хо­ву­ва­ти ін­ші про­це­си, зда­т­ні іс­то­т­но об­ме­жи­ти про­цес спо­ча­т­ку ого­ло­ше­ної “на­ро­д­ної при­ва­ти­за­ці­ї”. З цьо­го по­гля­ду ва­р­то зве­р­ну­ти ува­гу на про­е­к­ти ство­рен­ня фі­нан­со­во-­про­ми­с­ло­вих груп і пла­ни за­лу­чен­ня іно­зе­м­них ін­ве­с­ти­цій під за­ста­ву дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті, що зна­хо­дить­ся в роз­по­ря­джен­ні дер­жа­в­них під­при­ємств. Ре­а­лі­за­ція цих про­е­к­тів при­ве­де до про­це­су “за­с­та­в­ної при­ва­ти­за­ці­ї”, у яко­му з гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни бу­дуть кон­ку­ру­ва­ти іно­зе­м­ні ін­ве­с­то­ри і ко­ме­р­цій­ні ба­н­ки. Крім то­го, йде і бу­де про­до­в­жу­ва­ти­ся про­цес “ті­ньо­вої при­ва­ти­за­ці­ї”, зв’я­за­ний із при­дбан­ням дер­жа­в­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми де­яких прав вла­с­ни­ка. Як­що вра­ху­ва­ти, що об’­єк­том “на­ро­д­ної при­ва­ти­за­ці­ї” не є зе­м­ля, то в бі­ль­шо­с­ті гро­ма­дян Укра­ї­ни не за­ли­ша­єть­ся ша­н­сів для оде­р­жан­ня ре­а­ль­ної вла­с­но­с­ті в при­ва­ти­за­цій­но­му про­це­сі.

До­свід при­ва­ти­за­ції в Че­хії

Про­тя­гом де­ся­ти­літь у нас ви­хо­ву­ва­ли го­р­дість пер­шо­про­хі­д­ни­ків. Ми пи­ша­ли­ся тим, що бу­ли пе­р­ши­ми на не­по­вто­р­но­му шля­ху до “ся­ю­чо­го ве­р­ши­нам”. Те, що від­бу­ва­ло­ся в на­вко­ли­ш­ньо­му сві­ті, чи під­тве­р­джу­ва­ло ві­р­ність на­шо­го чи ру­ху ма­ло без­ліч не­до­лі­ків і озна­ки ви­ро­джен­ня.

Від­то­че­не ро­ка­ми по­чут­тя вла­с­ної уні­ка­ль­но­с­ті і сьо­го­дні не до­зво­ляє на­шим спів­ві­т­чи­з­ни­кам ус­ві­до­ми­ти про­с­ту річ ( на­ші про­бле­ми зо­всім не ори­гі­на­ль­ні. Ба­га­то кра­їн вже ус­пі­ш­но спра­ви­ли­ся з ни­ми. То­му да­ре­м­ні по­шу­ки сво­го шля­ху ту­ди, ку­ди ве­де би­та до­ро­га. Кра­ще при­ди­ви­ти­ся до до­сві­ду рі­шен­ня про­блем ти­ми, хто кро­кує пе­ре­д.

Бе­з­у­мо­в­но, ко­ри­с­ним і по­вча­ль­ної є до­свід кра­ї­ни, що до­ся­г­ла зна­ч­них ус­пі­хів в еко­но­мі­ч­них ре­фо­р­мах, ( Че­хі­ї.

Ще кі­ль­ка ро­ків на­зад че­сь­ка еко­но­мі­ка ма­ла ті ж озна­ки, що і на­ша. Їй бу­ли вла­с­ти­ві і центра­лі­за­ція ке­ру­ван­ня з за­га­ль­ним оде­р­жа­в­лен­ням вла­с­но­с­ті, і ви­со­ка кон­це­н­т­ра­ція ви­ро­б­ни­ц­т­ва. Але, на від­мі­ну від Укра­ї­ни, гли­бо­кі еко­но­мі­ч­ні пе­ре­тво­рен­ня, що по­ча­ли­ся на по­ча­т­ку 90-х ро­ків, не су­про­во­джу­ва­ли­ся ка­та­с­т­ро­фі­ч­ним па­дін­ням рі­в­ня жит­тя і ма­со­вим без­ро­біт­тям. Еко­но­мі­ку транс­фо­р­му­ва­ли без за­лу­чен­ня кра­ї­ни у ви­хор ін­фля­ці­ї. Ка­пі­та­ли не за­ли­ша­ли кра­ї­ну. На­се­лен­ня ак­ти­в­не і, го­ло­вне, сві­до­мо під­три­му­ва­ло уряд у йо­го ре­фо­р­ма­тор­с­т­ві.

Ос­но­вою еко­но­мі­ч­ної транс­фо­р­ма­ції Че­хії ста­ла зва­же­на фі­нан­со­ва по­лі­ти­ка. Курс на­ці­о­на­ль­ної ва­лю­ти ро­ка­ми за­ли­ша­в­ся май­же без змін і скла­дав 25-30 крон за один до­лар. Еко­но­мі­ч­ний ор­га­нізм мав здо­ро­ву си­с­те­му кро­во­обі­гу ( ста­бі­ль­ну гро­шо­ву оди­ни­цю, що ста­ла об’­єк­ти­в­ним по­ка­з­ни­ком ефе­к­ти­в­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Центра­ль­не ж мі­с­це в про­це­сі еко­но­мі­ч­них пе­ре­тво­рень за­йня­ла при­ва­ти­за­ці­я. Че­хія ( при­клад до­ся­г­нен­ня оп­ти­ма­ль­но­го ком­п­ро­мі­су між го­ло­вни­ми кри­те­рі­я­ми при­ва­ти­за­ції: еко­но­мі­ч­ним, со­ці­а­ль­ним, по­лі­тич­ним і мо­ра­ль­ної.

При­ва­ти­за­ція в Че­хії по­ча­ла­ся з про­да­жу ма­лих під­при­ємств че­рез ау­к­ці­о­ни і кон­ку­р­си. На­сам­пе­ред це бу­ли об’­єк­ти роз­дрі­б­ної то­р­гі­в­лі, су­с­пі­ль­но­го ха­р­чу­ван­ня і сер­ві­су. Вже в 1991 ро­ці бу­ло про­ве­де­но 30 ти­сяч ау­к­ці­о­нів. До се­ре­ди­ни 1993 ро­ку про­гра­ма при­ва­ти­за­ції в Че­хії бу­ла прак­ти­ч­но до­ве­р­ше­на. Усьо­го бу­ло про­да­но 25967 об’­єк­тів за­га­ль­ною ва­р­ті­с­тю 27,61 млрд. крон. За два з по­ло­ви­ною ро­ку по­над 80% ма­лих під­при­ємств ста­ли ча­с­т­ка­ми.

Шви­д­ко і ма­с­ш­та­б­но про­ве­де­на ма­ла при­ва­ти­за­ція про­тя­гом двох ро­ків ство­ри­ла 1,5 млн. ро­бо­чих місць. Це спри­чи­ни­ло за со­бою спад у су­с­пі­ль­с­т­ві со­ці­а­ль­ної на­пру­же­но­с­ті, що ви­ни­к­ла че­рез стру­к­ту­р­ну пе­ре­бу­до­ву на­род­но­го го­с­по­дар­с­т­ва, сфо­р­му­ва­ло по­зи­ти­в­не від­но­шен­ня на­се­лен­ня до при­ва­ти­за­ції в ці­ло­му.

У 1992 ро­ці по­ча­ла­ся при­ва­ти­за­ція ве­ли­ких і се­ре­д­ніх під­при­ємств. Спо­ча­т­ку ідея “ве­ли­кої при­ва­ти­за­ці­ї” зво­ди­ла­ся до від­чу­жен­ня вла­с­но­с­ті за ва­у­че­рів. Але зго­дом став до­мі­ну­ва­ти та­кий під­хід:

– як­що хтось ви­яв­ляв ба­жан­ня при­дба­ти той чи ін­ший об’­єкт, Мі­ні­с­тер­с­т­во при­ва­ти­за­ції до­зво­ля­ло йо­го про­даж;

– як­що по­ку­п­ців бу­ло тро­хи ( ор­га­ні­зу­ва­ти кон­курс їх­ніх при­ва­ти­за­цій­них про­е­к­тів. У се­ре­д­ньо­му на один об’­єкт про­по­ну­ва­ло­ся 5 про­е­к­тів;

– як­що пря­мих по­ку­п­ців не бу­ло, дер­жа­ву ак­ці­о­ну­ва­ла це під­при­єм­с­т­во, ре­а­лі­зу­ю­чи на­се­лен­ню не ме­н­ше, ніж 60% ак­цій.

Пе­р­ша хви­ля при­ва­ти­за­ції, про­ве­де­на в 1992-у по­ча­т­ку 1993 ро­ку, пе­ре­да­ла в ру­ки п’я­ти з по­ло­ви­ною мі­ль­йо­нів гро­ма­дян дер­жа­в­ну вла­с­ність на за­га­ль­ну су­му 10 млрд. До­ла­рів.

Сьо­го­дні ж, у про­це­сі здій­с­нен­ня дру­го­го ета­пу ма­со­вої при­ва­ти­за­ції, у Че­хії на­мі­ти­ло­ся упе­в­не­не зро­с­тан­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва ( при­ва­т­не го­с­по­дар­с­т­во по­ча­ток де­мон­стру­ва­ти свою ефе­к­ти­в­ність.

Які ж уро­ки дає че­сь­кий до­свід? От во­ни:

– дер­жа­в­не май­но в Че­хії в про­це­сі при­ва­ти­за­ції про­да­ва­ло­ся і за ва­у­че­рів, і че­рез ви­куп, і че­рез ау­к­ці­о­ни. Уряд про­де­мо­н­с­т­ру­вав, так ска­за­ти, ви­щий пі­ло­таж еко­но­мі­ч­ної по­лі­ти­ки, оп­ти­ма­ль­но об’­єд­на­в­ши гро­шо­ву і ма­со­ву (ва­у­че­р­ну) при­ва­ти­за­ці­ю. Най­бі­ль­ше со­ці­а­ль­но спра­ве­д­ли­ва ва­у­че­р­на мо­дель за­лу­чи­ла до цьо­го про­це­су мі­ль­йо­ни гро­ма­дян, що за­без­пе­чи­ло йо­му ви­со­кий темп і су­с­пі­ль­ну за­йня­тість.

За­кон Укра­ї­ни “Про при­ва­ти­за­цію май­на дер­жа­в­них під­при­єм­с­т­в­”­(­від 4 бе­ре­з­ня 1992р.)

Дій­с­ний За­кон ре­гу­лює пра­во­ві, еко­но­мі­ч­ні й ор­га­ні­за­цій­ні ос­но­ви при­ва­ти­за­ції під­при­ємств за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної, ре­с­пу­б­лі­кан­сь­кої (Ре­с­пу­б­лі­ки Крим) і ко­му­на­ль­ної вла­с­но­с­ті з ме­тою ство­рен­ня ба­га­то­ук­ла­д­ної со­ці­а­ль­но орі­є­н­то­ва­ної ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки Укра­ї­ни.

При­ва­ти­за­ція май­на дер­жа­в­них під­при­ємств Укра­ї­ни ( це від­чу­жен­ня май­на, що зна­хо­дить­ся в за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної, ре­с­пу­б­лі­кан­сь­кої (Ре­с­пу­б­лі­ки Крим) і ко­му­на­ль­ної вла­с­но­с­ті, на ко­ристь фі­зи­ч­них і не­дер­жа­в­них юри­ди­ч­них осіб.

При­ва­ти­за­ція здій­с­ню­єть­ся на ос­но­ві на­сту­п­них прин­ци­пів:

– за­кон­но­с­ті;

– на­дан­ня пільг на при­дбан­ня дер­жа­в­но­го май­на чле­на­ми тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів при­ва­ти­зо­ва­них під­при­ємств;

– за­без­пе­чен­ня со­ці­а­ль­ної за­хи­ще­но­с­ті і рі­в­но­сті прав гро­ма­дян Укра­ї­ни в про­це­сі при­ва­ти­за­ції;

– пріо­ри­те­т­но­го на­дан­ня гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни прав на при­дбан­ня дер­жа­в­но­го май­на;

– бе­з­о­пла­т­ної пе­ре­да­чі ча­с­т­ки дер­жа­в­но­го май­на ко­ж­но­му гро­ма­дя­ни­ну Укра­ї­ни;

– при­ва­ти­за­ції дер­жа­в­но­го май­на на пла­т­ній ос­но­ві з за­сто­су­ван­ням при­ва­ти­за­цій­них па­пе­рів;

– до­три­ман­ня ан­ти­мо­но­по­ль­но­го за­ко­но­дав­ст­ва;

– по­в­но­го, своє­ча­с­но­го і до­сто­ві­р­но­го ін­фо­р­му­ван­ня гро­ма­дян про всі дії по при­ва­ти­за­ції;

– пріо­ри­те­т­но­го пра­ва тру­до­вих ко­ле­к­ти­вів на ви­бір фо­р­ми вла­с­но­с­ті і при­дбан­ня май­на сво­їх під­при­ємств.

Осо­би, що при­дба­ли дер­жа­в­ні під­при­єм­с­т­ва в яко­с­ті ці­лі­с­них май­но­вих ком­пле­к­сів, є пра­во­на­сту­п­ни­ка­ми їх­ніх май­но­вих прав і зо­бо­в’я­зань від­по­ві­д­но до умов до­го­во­ру між про­дав­цем і по­ку­п­цем і за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

За­зна­че­ні об’­єк­ти не під­ля­га­ють від­чу­жен­ню шля­хом ку­пі­в­лі-­про­да­жу, об­мі­ну, да­ру­ван­ня до уве­ден­ня вла­с­ної на­ці­о­на­ль­ної ва­лю­ти.

Су­пе­ре­ч­ки, що ви­ни­ка­ють у про­це­сі при­ва­ти­за­ції, до­зво­ля­ють­ся чи су­дом ар­бі­т­ра­ж­ним су­дом у вста­но­в­ле­но­му по­ряд­ку від­по­ві­д­но до їх­ньої ком­пе­те­н­ці­ї.

За­кон Укра­ї­ни про при­ва­ти­за­цію не­ве­ли­ких дер­жа­в­них під­при­ємств (ма­лої при­ва­ти­за­ції) від 6 бе­ре­з­ня 1992 р.

Дій­с­ний За­кон уста­но­в­лює пра­во­вий ме­ха­нізм при­ва­ти­за­ції ці­лі­с­них май­но­вих ком­пле­к­сів не­ве­ли­ких дер­жа­в­них під­при­ємств шля­хом їх­ньо­го від­чу­жен­ня на ко­ристь од­но­го по­ку­п­ця од­ним ак­том ку­пі­в­лі-­про­да­жу.

Сфе­рою за­сто­су­ван­ня За­ко­ну є га­лу­зі, що під­ля­га­ють пер­шо­че­р­го­вої при­ва­ти­за­ції: пе­ре­ро­б­на і мі­с­це­ва про­ми­с­ло­вість, про­ми­с­ло­вість бу­ді­ве­ль­них ма­те­рі­а­лів, ле­г­ка і ха­р­чо­ва про­ми­с­ло­вість, бу­ді­в­ни­ц­т­во, окре­мі ви­ди транс­по­р­ту, то­р­гі­в­ля і су­с­пі­ль­не ха­р­чу­ван­ня, по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ван­ня на­се­лен­ня, жи­т­ло­во-­ек­с­п­лу­а­та­цій­не і ре­мо­н­т­не го­с­по­дар­с­т­во. Від­по­ві­д­но до дій­с­но­го За­ко­ну мо­жуть та­кож при­ва­ти­зу­ва­ти­ся під­при­єм­с­т­ва ін­ших га­лу­зей, як­що во­ни від­по­ві­да­ють ви­мо­гам ча­с­ти­ни пер­шої стат­ті 2 дій­с­но­го чи За­ко­ну як­що це пе­ред­ба­че­но пла­на­ми їх­ньої при­ва­ти­за­ці­ї. До від­но­син по при­ва­ти­за­ції не­ве­ли­ких дер­жа­в­них під­при­ємств, не вре­гу­льо­ва­ни­ми да­ним За­ко­ном, за­сто­со­ву­єть­ся За­кон Укра­ї­ни “Про при­ва­ти­за­цію май­на дер­жа­в­них під­при­ємств”.

До по­ку­п­ця, що при­дбав на ау­к­ці­о­ні, кон­ку­р­сі об’­єкт при­ва­ти­за­ції, пе­ре­хо­дить пра­во во­ло­дін­ня, ко­ри­с­ту­ван­ня і роз­по­ря­джен­ня цим об’­єк­том з мо­ме­н­ту уда­ру мо­ло­т­ка чи лі­ци­та­то­ра під­пи­сан­ня про­то­ко­лу за­сі­дан­ня кон­ку­р­с­ної ко­мі­сії про ви­зна­чен­ня ос­та­то­ч­но­го пе­ре­мо­ж­ця, при ви­ку­пі під­при­єм­с­т­ва ¾ з да­ти при­йн­ят­тя ор­га­ном при­ва­ти­за­ції рі­шен­ня про ви­куп.

Де­к­рет Ка­бі­не­ту мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни “Про при­ва­ти­за­цію зе­ме­ль­них ді­ля­нок” від 26 гру­д­ня 1992 р.

Ка­бі­нет мі­ні­с­т­рів по­ста­но­в­ляє:

1. Сіль­сь­ким, се­ли­щ­ним, мі­сь­ким Ра­дам на­род­них де­пу­та­тів за­без­пе­чи­ти пе­ре­да­чу до 1 бе­ре­з­ня 1993 ро­ку гро­ма­дя­нам Укра­ї­ни в при­ва­т­ну вла­с­ність зе­ме­ль­них ді­ля­нок, на­да­них їм для ве­ден­ня осо­би­с­то­го під­со­б­но­го го­с­по­дар­с­т­ва, бу­ді­в­ни­ц­т­ва й об­слу­го­ву­ван­ня жи­т­ло­во­го бу­ди­н­ку і го­с­по­дар­сь­ких бу­ді­вель (при­са­ди­б­на ді­ля­н­ка), са­ді­в­ни­ц­т­ва, да­ч­но­го і ци­ві­ль­но­го бу­ді­в­ни­ц­т­ва, у ме­жах норм, уста­но­в­ле­них Зе­ме­ль­ним ко­де­к­сом Укра­ї­ни.

За­бо­ро­ня­єть­ся пе­ре­да­ча в при­ва­т­ну вла­с­ність зе­ме­ль­них ді­ля­нок на те­ри­то­рі­ях зон від­чу­жен­ня і бе­з­у­мо­в­но­го (обо­в’я­з­ко­во­го) від­се­лен­ня, що під­да­лись ра­діо­ак­ти­в­но­му за­бру­д­нен­ню вна­слі­док чо­р­но­биль­сь­кої ка­та­с­т­ро­фи.

2. Пра­во при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті гро­ма­дян на зе­м­лю у ви­па­д­ках, пе­ред­ба­че­них стат­тею 1 дій­с­но­го Де­к­ре­ту, за­сві­д­чу­єть­ся від­по­ві­д­ним Ра­дою на­род­них де­пу­та­тів, про що ро­бить­ся за­пис у зе­ме­ль­но-­ка­да­с­т­ро­вих до­ку­ме­н­тах, з на­сту­п­ною ви­да­чею дер­жа­в­но­го ак­та на пра­во при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті на зе­м­лю.

3. Уста­но­ви­ти, що гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни ( вла­с­ни­ки зе­ме­ль­них ді­ля­нок, за­зна­че­них у стат­ті 1 дій­с­но­го Де­к­ре­ту, ма­ють пра­во чи про­да­ва­ти ін­ши­ми спо­со­ба­ми від­чу­жу­ва­ти при­на­ле­ж­ні їм зе­ме­ль­ні ді­ля­н­ки.

5. Ко­н­т­роль за ви­ко­нан­ням дій­с­но­го Де­к­ре­ту по­кла­с­ти на мі­с­це­ві дер­жа­в­не ад­мі­ні­с­т­ра­ці­ї.

Спи­сок лі­те­ра­ту­ри

1. 21 пи­тан­ня Юрію Єха­ну­ро­ву про при­ва­ти­за­цію че­рез сер­ти­фі­ка­ти // Пре­с-­клуб.-1995.-№17.

2. Ба­бе­н­ко В. При­ва­ти­за­ція в спо­жи­в­чій ко­о­пе­ра­ції // Пре­с-­клуб.-1995.-№17.

3. Бе­ти­на Н. Ма­ла при­ва­ти­за­ція-95 пі­де по За­зна­че­но­му Пре­зи­де­н­том шля­ху // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1995.

4. Ве­р­но­ду­бе­н­ко В. Укра­ї­н­сь­кі ва­у­че­ри. Як ни­ми ко­ри­с­та­ти­ся? // Ки­їв­сь­кий ві­с­ник.-1995.

5. Ві­сім спо­со­бів при­ва­ти­за­ції // Ска­р­б­ник.-1994.

6. Го­ли­ко­ва Т. Про стру­к­ту­ру дер­жа­в­ної вла­с­но­с­ті // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1995.-№8.

7. Де­к­рет Ка­бі­не­ту мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни “Про при­ва­ти­за­цію зе­ме­ль­них ді­ля­нок” // Дніп­ро ве­чі­р­ній.-1993.

8. З при­ва­ти­за­ці­єю в на­у­ці Ка­бі­нет мі­ні­с­т­рів роз­бе­реть­ся // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1995.

9. За­кон Укра­ї­ни про при­ва­ти­за­цію май­на дер­жа­в­них під­при­ємств // Дніп­ро ве­чі­р­ній.-1992.

10. Ін­тер­в’ю з го­ло­вою Фо­н­ду дер­жа­в­но­го май­на Укра­ї­ни Юрі­єм Єха­ну­ров // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1995.

11. Ла­рі­о­нов А. Центр пі­с­ля­при­ва­ти­за­цій­ної під­три­м­ки // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1995.

12. Ля­ше­н­ко І. Який сер­ти­фі­кат – та­кі ре­зуль­та­ти // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1994.

13. Не те­о­ре­ти­зуй, а при­ва­ти­зуй! (Ло­н­дон­сь­кий при­ва­т­ний ін­сти­тут Ада­ма Смі­та) // Спра­ва.

14. Па­в­лі­ше­н­ко М. Роз­де­р­жа­в­лен­ня і при­ва­ти­за­ція: но­вий по­гляд на про­бле­му // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№9.

15. По­ря­док на­дан­ня і роз­гля­ду за­яв про при­ва­ти­за­цію // Дніп­ро ве­чі­р­ній.-1994.

16. Рі­ж­ків С. Зне­ці­ню­ван­ня при­ва­ти­за­цій­них сер­ти­фі­ка­тів як спо­сіб від­но­в­лен­ня со­ці­а­ль­ної спра­ве­д­ли­во­с­ті // Ко­мер­сант Укра­ї­ни.-1995.-№4.

17. Са­ха­єв В. Еко­ло­гі­ч­на по­лі­ти­ка в умо­вах при­ва­ти­за­ції // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№9.

18. Слю­сар В. При­ва­ти­за­ція під­при­ємств ха­р­чо­вої про­ми­с­ло­во­с­ті // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни.-1994.-№6.

19. Ти­хо­ми­ров М. Як ста­ти вла­с­ни­ком // Пре­с-­клуб.-1995.-№17.

20. Яце­н­ко Н. “Сі­рий ві­в­то­рок” укра­ї­н­сь­кої при­ва­ти­за­ції // Дзе­р­ка­ло ти­ж­ня.-1995.-№15.



Зараз ви читаєте: Приватизація 4